Постанова

від 17.06.2015 по справі п/811/171/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року Справа № П/811/171/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Нагібіної Г.П.

при секретарі - Дигас В.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кац-Філімончук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФОП ОСОБА_3 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування:

- податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000011701 від 12.01.2015 р.

- податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000021701 від 12.01.2015 р.

- вимогу № Ф-0000101701 від 19.12.2014 р. Кіровоградської ОДПІ про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплатити борг (недоїмку) в сумі 40722,04 грн.;

- рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000641701 від 19.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність висновків відповідача щодо завищення витрат з підстав відсутності первинних документів, оскільки усі первинні документи на підставі яких сформовані витрати були надані ревізору на перевірку. Крім того, позивач посилався на реальність господарської операції з ТОВ «Пако-ВАН», оскільки отриманий товар був оприбуткований на підставі податкових документів.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та вказав на завищення витрат, оскільки були відсутні документи, які підтверджували такі витрати, а також зазначив про безтоварність господарської операції щодо придбання товару у ТОВ «Пако-Ван».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, покази свідка, дослідивши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_3 (далі позивач) зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Вінницької міської ради 28.01.2002 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрцаію Серія НОМЕР_3 (а.с.27).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області (далі відповідач) проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 19.12.2014 р. №91/11-23-17-01/НОМЕР_2 (а.с.7-22).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0000011701 від 12.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 986,88 грн. за основним платежем та 493,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.24);

- податкове повідомлення-рішення №0000021701 від 12.01.2015 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5047,19 грн. за основним платежем та 2523,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23);

- вимогу № Ф-0000101701 від 19.12.2014 р. про зобов'язання сплатити борг (недоїмку) в сумі 40722,04 грн. (а.с.25);

- рішення № 0000641701 від 19.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4493,60 грн. (а.с.26).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000011701 від 12.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, суд дійшов наступних висновків.

Оскаржуваним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 986,88 грн. за основним платежем та 493,44 грн. на підставі висновків, викладених в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту за безтоварною господарською операцією з ТОВ «Пако-Ван» за січень 2012 р. у сумі 499,68 грн. та за липень 2012 р. у сумі 487,20 грн.

Позивач, як на протиправність оскаржуваного рішення, зазначив, що податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Пако-Ван» мали реальний зміст та підтверджені належними первинними документами.

Між позивачем та ТОВ «Пако-Ван» укладено усний договір про поставку товару, на підставі якого ТОВ «Пако-Ван» поставив у січні та липні 2012 р. скотч пакувальний.

За наслідками виконання умов договору ТОВ «Пако-Ван» виписало:

- рахунок - фактуру №№ТОВ-000125 від 23.01.2012 р., рахунок на оплату №ТОВ-001510 від 17.07.2012 р. (а.с.59, 60);

- видаткові накладні №ТОВ-000126 від 23.01.2012 р., №ТОВ-00857 від 19.07.2012 р. (а.с.65,66);

- податкові накладні №107 від 23.01.2012 р., №131 від 18.07.2012 р. (а.с.63,64).

Розрахунки за отриманий товар позивач здійснив у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Пако-Ван», що підтверджується платіжними докуменнями від 24.01.2012 р. №8 та від 18.07.2012 р. №119 (а.с.61,62).

Транспортування товару, як пояснив позивач в судовому засіданні 31.03.2015 р., ТОВ «Пако-Ван» здійснювало власним транспортом, який здійснював розвезення замовленої продукції за декількома адресатами, водночас, позивач зазначив, що товаро-транспортних накладних ТОВ «Пако-Ван» не надавало, оскільки витрати на транспортування позивач не ніс.

Отриманий від ТОВ «Пако-Ван» товар позивач використав у своїй господарській діяльності шляхом подальшої реалізації, що підтверджується первинними документами (а.с.107-144).

Аналіз первинних документів, які супроводжували придбання та подальшу реалізацію товару, дає підстави дійти висновку, що реалізація придбаного у ТОВ «Пако-Ван» товару відбулась за ціною вищою ніж було придбання. Тобто, господарська операція щодо придбання у ТОВ «Пако-Ван» скотча мала економічний зміст.

Крім того, згідно наявної інформації на інтернет-сайті (http://pako-van.bg.uanpako-van.business-guide.com.ua/) ТОВ «Пако-Ван» є виробником та постачальником сучасних і якісних пакувальних матеріалів: пакувального скотчу, скотч з логотипом, пакувальної стретч-плівка, самоклеючої етикетки.

Тобто, позивач придбав скотч безпосередньо у виробника такої продукції, що як на думку суду, також свідчить про її реальність.

Відповідно абзацу а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та закріплені обов'язкові реквізити таких документів.

Посилання відповідача на результати перевірки інших суб'єктів господарювання не приймаються судом до уваги за безпідставністю.

Оглянувши первинні документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Пако-Ван», суд дійшов висновку, що останні мають силу первинних документів, оскільки жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що характер укладених між позивачем та ТОВ «Пако-Ван» правочинів мав як реальний так і економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит по вищеописаних господарських операціях.

Водночас, суд звертає увагу на неточну інформацію зазначену в акті перевірки.

Так, в акті зазначено про порушення податкового законодавства по формуванню податкового кредиту за січень 2012 р. у сумі 499,68 грн.

Проте, як зазначено у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. сума податкового кредиту в розмірі 499,68 грн. за господарською операцією позивача з ТОВ «Пако-Ван» віднесена позивачем до податкового кредиту не у січні (як зазначено в акті), а у травні 2012 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині, а тому податкове повідомлення - рішення №0000011701 від 12.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 986,88 грн. за основним платежем та 493,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000021701 від 12.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд дійшов наступних висновків.

Оскаржуваним рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5047,19 грн. за основним платежем та 2523,61 грн. за штрафною (фінансової) санкцією на підставі висновків, викладених в акті перевірки, щодо завищення витрат в сумі 33648 грн.

Зазначена сума завищення витрат складається з порушень формування витрат за безтоварними операціями позивача з ТОВ «Пако-Ван» на суму 4934,40 грн. та у зв'язку із формуванням витрат без підтверджуючих документів на суму 28713,6 грн.

Висновок суду стосовно помилковості посилання відповідача на завищення витрат в сумі 4934,40 грн. за правочином з ТОВ «Пако-Ван» описаний судом вище, а тому податкове повідомлення рішення в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 740 грн. (4934 х 15%) підлягає скасуванню.

Щодо висновку відповідача про завищення витрат в сумі 28714 грн., суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки зазначено про завищення витрат на 28714 грн. в т.ч. за 2011 р. - 3621 грн., 2012 р. - 21248 грн., 2013 р. - 3845 грн. у зв'язку з розбіжностями між сумами зазначеними в деклараціях про отримані доходи з документами, наданими на перевірку (банківські виписки, видаткові накладні, договори, чеки).

Податок за дане порушення обрахований в сумі 4307,19 грн.

Позивач, заперечуючи проти висновку акту перевірки зазначав, що усі суми витрат, зазначених в деклараціях про отримані доходи, підтверджені належними первинними документами, які були надані інспектору для перевірки.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ревізор - ОСОБА_4 зазначив, що обрахунок завищення витрат ним зроблений без дослідження усіх первинних документів, а обрахований шляхом вибіркового обрахунку націнки на товар.

При цьому, на вимогу суду, позивач та відповідач в особі свідка ОСОБА_4 провели звірку витрат позивача за 2011 - 2013 роки, за результатами якої складений акт звірки від 09.04.2015 р. (а.с.207).

Суд зазначає, що Податковим Кодексом України не передбачена процедура обрахунку витрат шляхом вирахування середньої націнки на придбаний та в подальшому реалізований товар.

Згідно акту звірки від 09.04.2015 р. позивач дійсно зависив витрати, проте на суму 1338 грн. в т.ч. за 2011 р. - 21,40 грн., 2012 р. - 767 грн., за 2013 р. - 550 грн.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто, відповідач правомірно визначив податок лише в сумі 200,7 грн. (1338 х 15%).

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення - рішення №0000021701 від 12.01.2015 р. в частині визначення основного платежу в сумі 4846,49 (5047,19 - 200,7) грн. підлягає скасуванню.

Крім того, стосовно визначення штрафної (фінансової) санкції в оскаржуваному рішенні у розмірі 50%, суд зазначає наступне.

Так, розмір штрафної санкції визначений відповідачем у розмірі 50% від суми основного зобов'язання, з урахуванням податкових повідомлень - рішень, якими визначені грошові зобов'язання за попередні періоди.

Проте, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 р. скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2014 р., якими позивачу збільшені грошові зобов'язання (а.с.106).

Доказів наявності інших податкових повідомлень-рішень, відповідач не навів суду.

Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення, в частині визначення штрафної (фінансової) санкції в сумі 2473,43 грн., оскільки згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України, штрафна санкція в розмірі 25% від суми грошового зобов'язання, у урахуванням висновку суду про протиправність висновків щодо визначення грошового зобов'язання в сумі 4846,49 грн., правомірно нарахована лише в сумі 50,18 грн. (200,7 х 25%).

Отже, враховуючи вищеописане податкове повідомлення - рішення від 16.07.2013 р. №0000272202 в частині визначення основного платежу в сумі 4846,49 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 2473,43 грн. підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги про зобов'язання сплатити борг (недоїмку) в сумі 40722,04 грн., суд дійшов наступних висновків.

Відповідач на підставі висновку про заниження оподатковуваного доходу через заниження витрат та з підстав несплати позивачем єдиного соціального внеску, обрахував суму єдиного внеску, яку необхідно сплатити в розмірі 40722,04 грн.

В пункті 2.5.2 акту первірки зазначено про те, що позивач звіти про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. до Пенсійного фонду та Кіровоградської ОДПІ не подавав.

Сума єдиного соціального внеску (ЄСВ) визначена податковим органом з підстав своєчасної не сплати суми ЄСВ, а також на підставі висновків щодо заниження оподатковуваного доходу.

Так, відповідач обраховував суму ЄСВ на підставі даних декларації про отримані доходи за 2011 р. із суми 40657,85 грн., за 2012 р. із суми 26903,96 грн., за 2013 р. із суми 16145,65 грн.

Суми ЄСВ за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. визначена відповідачем на підставі даних декларацій про отримані доходи, в розмірі 29046,49 грн. (83707,46 х 34,7%) з підстав не сплати позивачем ЄСВ.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір таоблік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На час виникнення правовідносин, функції щодо забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати, у тому числі право на звернення до суду з позовами про стягнення недоїмки, належали Пенсійному фонду України

У зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Законом України від 04.07.13 №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (надалі - Закон №406), який набрав чинності 11.08.13, такі функції та повноваження передані центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику - Міністерства доходів і зборів України та територіальним органам доходів і зборів.

Абзацом 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.1-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №406 заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (набрав чинності 11.08.13).

Абзацом 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 2 статті 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи обов'язок позивача по сплаті єдиного соціального внеску, суд дійшов висновку про правомірність визначення суми недоїмки у вимозі про сплату боргу в розмірі 29046,49 грн. на підставі даних декларацій позивача про отримані ним доходи за відповідні податкові періоди.

Решту визначеної суми ЄСВ 11706,78 грн. по оскаржуваній вимозі, відповідач нарахував на підставі висновків про заниження суми оподатковуваного доходу у зв'язку із завищенням суми витрат в сумі 33648 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача про завищення витрат в сумі 32310 грн. (33648 - 1338), а тому сума ЄСВ в розмірі 11212 грн. (32310 х 34,7%) визначена також помилково.

Оскільки позивач допустив завищення витрат лише в сумі 1338 грн., висновок щодо яких описаний вище, а тому, відповідач правомірно визначив суму ЄСВ у зв'язку із завищенням витрат в розмірі 464,29 грн. (1338 х 34,75).

Суд дійшов висновку про правомірність визначення суми недоїмки в розмірі 29511 грн. (464,29 + 29046,49) у зв'язку з своєчасною несплатою ЄСВ та порушенням формування витрат.

Враховуючи вищеописане вимога № Ф-0000101701 від 19.12.2014 р. про зобов'язання сплатити борг (недоїмку) в частині визначення суми недоїмки в розмірі 11212 грн. підлягає скасуванню.

Стосовно рішення № 0000641701 від 19.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд дійшов наступних висновків.

Так, оскаржуваним рішення позивачу нарахований штраф у розмірі 4493,60 грн. на підставі висновків щодо своєчасної несплати ЄСВ, на підставі розрахунку наведеного в акті перевірки (а.с.22).

У зв'язку із висновком суду про правомірність визначення суми ЄСВ лише в частині, а тому сума штрафу також, як на думку суду, нарахована правомірно лише в частині.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення), орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Так, згідно висновку суду позивач своєчасно не нарахував/не сплатив суму ЄСВ за 2011 р. в розмірі 14115,70 грн. (34,7% х (40657,85 + 21,40), а тому сума штрафу в розмірі 2117,35 грн. (14115,70 х 15%) визначена відповідачем правомірно.

Згідно висновку суду позивач своєчасно не нарахував/не сплатив суму ЄСВ за 2012 р. в розмірі 9602 грн. (34,7% х (26903,96 + 767,50), а тому сума штрафу в розмірі 960,20 грн. (9602 х 10%) визначена відповідачем правомірно.

Згідно висновку суду позивач своєчасно не нарахував/не сплатив суму ЄСВ за 2013 р. в розмірі 5776 грн. (34,7% х (16145,65 + 550), а тому сума штрафу в розмірі 288,80 грн. (5776 х 5%) визначена відповідачем правомірно.

Отже, сума штрафу в розмірі 3366,35 грн. (2117,35 + 960,20 + 288,60) визначена відповідачем правомірно.

Враховуючи вищеописане, рішення № 0000641701 від 19.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині визначення штрафу в розмірі 1127,25 грн. (4493,60 - 3366,35) підлягає скасуванню.

Враховуючи вищеописане, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. що підтверджується платіжним дорученням від 19.01.2015 р. №2 (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000021701 від 12.01.2015 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу в сумі 4846,49 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 2473,43 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000011701 від 12.01.2015 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області № Ф-0000101701 від 19.12.2014 р. в частині визначення суми боргу в сумі 11212 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області № 0000641701 від 19.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування штрафу в сумі 1127,25 грн.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 161,70 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22.06.2015 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна