Ухвала

від 12.11.2015 по справі п/811/171/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2015 рокусправа № П/811/171/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № П/811/171/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015р. №0000011701 та №0000021701;

- вимоги № Ф-0000101701 від 19.12.2014р;

- рішення № 0000641701 від 19.12.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Судом визнано протиправними та скасовано:

- податкове повідомлення-рішення №0000021701 від 12.01.2015р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу в сумі 4846,49 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 2473,43 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000011701 від 12.01.2015р., яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

- вимогу № Ф-0000101701 від 19.12.2014р. в частині визначення суми боргу в сумі 11212 грн.;

- рішення № 0000641701 від 19.12.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування штрафу в сумі 1 127,25 грн..

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. Позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції, які стосуються правомірності оскарженої вимоги від 19.12.2014року в межах суми 29 046,49грн. та оскарженого рішення в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 329,94 грн.. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову, та прийняти в цій частині нове рішення про скасування оскаржених рішень відповідача у повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, також подав апеляційну скаргу на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року. Посилючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині задоволених вимог позивача та прийняття рішення з порушенням норм матеріального права, відповідач просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 19.12.2014 р. №91/11-23-17-01/НОМЕР_2 (а.с.7-22).

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000011701 від 12.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 986,88 грн. за основним платежем та 493,44 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.24);

- податкове повідомлення-рішення №0000021701 від 12.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 047,19 грн. за основним платежем та 2523,61грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.23);

- вимогу № Ф-0000101701 від 19.12.2014р. про зобов'язання сплатити борг (недоїмку) в сумі 40722,04 грн. (а.с.25);

- рішення № 0000641701 від 19.12.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4493,60 грн. (а.с.26).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, виходив з наступного.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000011701 від 12.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ.

Оскаржуваним рішенням позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 986,88 грн. за основним платежем та 493,44 грн. санкцій на підставі висновків, викладених в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту за безтоварною господарською операцією з ТОВ "Пако-Ван" за січень 2012 р. у сумі 499,68 грн. та за липень 2012 р. у сумі 487,20 грн..

Судом було встановлено, що позивач та ТОВ "Пако-Ван" уклали договір про поставку товару, на підставі якого ТОВ "Пако-Ван" поставив у січні та липні 2012 р. скотч пакувальний.

За наслідками виконання умов договору ТОВ "Пако-Ван" виписано:

- рахунок-фактуру від 23.01.2012 р. та рахунок на оплату від 17.07.2012 р. (а.с.59, 60);

- видаткові накладні від 23.01.2012 р. та від 19.07.2012 р. (а.с.65,66);

- податкові накладні №107 від 23.01.2012 р., №131 від 18.07.2012 р. (а.с.63,64).

Розрахунки за отриманий товар позивач здійснив у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Пако-Ван", що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.61,62).

Отриманий від ТОВ "Пако-Ван" товар позивач використав у своїй господарській діяльності шляхом подальшої реалізації, що підтверджується наданими первинними документами (а.с.107-144).

Відповідно абзацу а пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Первинні документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Пако-Ван", оформлені належним чином, жодних недоліків, неточностей не містять і мають усі необхідні реквізити.

Характер укладених між позивачем та ТОВ "Пако-Ван" правочинів мав як реальний так і економічний зміст, тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит по вищеописаних господарських операціях.

Крім того, суд обґрунтовано зазначив, що акт перевірки містить неточності, оскільки в акті йдеться про порушення податкового законодавства по формуванню податкового кредиту за січень 2012 р. у сумі 499,68 грн.

Проте, як зазначено у податковій декларації з ПДВ за травень 2012 р. сума податкового кредиту в розмірі 499,68 грн. за господарською операцією позивача з ТОВ "Пако-Ван" віднесена позивачем до податкового кредиту не у січні (як зазначено в акті), а у травні 2012р..

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом вимог позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000011701 від 12.01.2015.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000021701 від 12.01.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Оскарженим рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 047,19 грн. за основним платежем та нараховано 2 523,61 грн. штрафних (фінансових) санкції на підставі висновків, викладених в акті перевірки, щодо завищення витрат в сумі 33 648 грн..

Зазначена сума завищення витрат складається з порушень формування витрат за безтоварними операціями позивача з ТОВ "Пако-Ван" на суму 4934,40 грн. та у зв'язку із формуванням витрат без підтверджуючих документів на суму 28713,6 грн.

Доводи відповідача про завищення позивачем витрат в сумі 4934,40 грн. за правочином з ТОВ "Пако-Ван" є помилковими та спростованими матеріалами справи, тому суд прийняв вірне рішення щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в сумі 740 грн. (4934 х 15%).

Щодо висновку відповідача про завищення витрат в сумі 28714 грн..

Так, в акті перевірки зазначено про завищення витрат на 28714 грн. в т.ч. за 2011 р. - 3621 грн., 2012 р. - 21248 грн., 2013 р. - 3845 грн. у зв'язку з розбіжностями між сумами зазначеними в деклараціях про отримані доходи з документами, наданими на перевірку (банківські виписки, видаткові накладні, договори, чеки).

Податок за дане порушення обрахований в сумі 4307,19 грн.

Позивач, заперечуючи проти висновку акту перевірки зазначав, що усі суми витрат, вказаних в деклараціях про отримані доходи, підтверджені належними первинними документами, які були надані інспектору для перевірки.

Позивач та відповідач провели звірку витрат позивача за 2011 - 2013 роки, за результатами якої складений акт звірки від 09.04.2015 р. (а.с.207).

Згідно акту звірки від 09.04.2015 р. позивач дійсно зависив витрати, проте на суму 1338 грн. в т.ч. за 2011 р. - 21,40 грн., 2012 р. - 767 грн., за 2013 р. - 550 грн.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового Кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто, відповідач правомірно визначив податок лише в сумі 200,7 грн. (1338 х 15%).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який своїм рішенням скасував податкове повідомлення-рішення №0000021701 від 12.01.2015 р. в частині визначення основного платежу в сумі 4846,49 (5047,19 - 200,7) грн.

Розмір штрафної санкції визначений відповідачем 50% від суми основного зобов'язання, з урахуванням податкових повідомлень - рішень, якими визначені грошові зобов'язання за попередні періоди.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2013р. скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2014 р., якими позивачу збільшені грошові зобов'язання (а.с.106).

Доказів наявності інших податкових повідомлень-рішень, відповідачем не наведено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування рішення відповідача в частині визначення штрафної (фінансової) санкції в сумі 2473,43 грн., оскільки згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України, штрафна санкція в розмірі 25% від суми грошового зобов'язання, у урахуванням висновку суду про протиправність висновків щодо визначення грошового зобов'язання в сумі 4846,49 грн., правомірно нарахована лише в сумі 50,18 грн. (200,7 х 25%).

Стосовно вимоги про сплату боргу (недоїмки) в сумі 40 722,04 грн..

Відповідач на підставі висновку про заниження оподатковуваного доходу через заниження витрат та з підстав несплати позивачем єдиного соціального внеску, обрахував суму єдиного внеску, яку необхідно сплатити в розмірі 40 722,04 грн..

В пункті 2.5.2 акту первірки зазначено про те, що позивач звіти про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. до Пенсійного фонду та Кіровоградської ОДПІ не подавав.

Сума єдиного соціального внеску (ЄСВ) визначена податковим органом з підстав своєчасної не сплати суми ЄСВ, а також на підставі висновків щодо заниження оподатковуваного доходу.

Так, відповідач обраховував суму ЄСВ на підставі даних декларації про отримані доходи за 2011 р. із суми 40 657,85 грн., за 2012 р. із суми 26 903,96 грн., за 2013 р. із суми 16 145,65 грн..

Суми ЄСВ за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. визначена відповідачем на підставі даних декларацій про отримані доходи, в розмірі 29 046,49 грн. (83 707,46 х 34,7%) з підстав не сплати позивачем ЄСВ.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

На час виникнення правовідносин, функції щодо забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати, у тому числі право на звернення до суду з позовами про стягнення недоїмки, належали Пенсійному фонду України.

У зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Законом України від 04.07.13 №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (надалі - Закон №406), який набрав чинності 11.08.13, такі функції та повноваження передані Міністерству доходів і зборів України та його територіальним органам.

Абзацом 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 2 статті 9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи обов'язок позивача по сплаті єдиного соціального внеску, суд дійшов вірного висновку про правомірність визначення суми недоїмки у вимозі про сплату боргу в розмірі 29046,49 грн. на підставі даних декларацій позивача про отримані ним доходи за відповідні податкові періоди.

Решту визначеної суми ЄСВ 11706,78 грн. по оскаржуваній вимозі, відповідач нарахував на підставі висновків про заниження суми оподатковуваного доходу у зв'язку із завищенням суми витрат в сумі 33648 грн.

Оскільки висновки відповідача про завищення витрат в сумі 32310 грн. (33648 - 1338) є протиправними, сума ЄСВ в розмірі 11212 грн. (32310 х 34,7%) визначена також помилково.

Стосовно рішення № 0000641701 від 19.12.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Так, оскарженим рішенням позивачу нараховано штраф у розмірі 4493,60 грн. на підставі висновків щодо своєчасної несплати ЄСВ, на підставі розрахунку наведеного в акті перевірки (а.с.22).

У зв'язку із висновком суду про правомірність визначення суми ЄСВ лише в частині, сума штрафу також,нарахована правомірно лише в частині.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення), орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Так, згідно висновку суду позивач своєчасно не нарахував/не сплатив суму ЄСВ за 2011 р. в розмірі 14115,70 грн. (34,7% х (40657,85 + 21,40), а тому сума штрафу в розмірі 2117,35 грн. (14115,70 х 15%) визначена відповідачем правомірно.

Згідно висновку колегія суддів позивач своєчасно не нарахував/не сплатив суму ЄСВ за 2012 р. в розмірі 9602 грн. (34,7% х (26903,96 + 767,50), а тому сума штрафу в розмірі 960,20 грн. (9602 х 10%) визначена відповідачем правомірно.

Згідно висновку суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, позивач своєчасно не нарахував/не сплатив суму ЄСВ за 2013 р. в розмірі 5776 грн. (34,7% х (16145,65 + 550), а тому сума штрафу в розмірі 288,80 грн. (5776 х 5%) визначена відповідачем правомірно.

Отже, сума штрафу в розмірі 3366,35 грн. (2117,35 + 960,20 + 288,60) визначена відповідачем правомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки суду не спростовуються. Підстав для скасування чи зміні законного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № П/811/171/15 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак