Постанова

від 09.06.2015 по справі 822/1308/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/1308/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріСтадніку Д.М. за участі:представника позивача - Конуся О.М. за довіреністю №24/04-15від 24.04.2015 представника відповідача - Розізнаної О.Ф. за довіреністю №745/9/22-10-015 від 12.02.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укрпродекспорт" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003441501 та №0003431501 від 27.02.2015, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Укрпродекспорт" (далі - позивач, ПП "Укрпродекспорт") звернулось в суд з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Красилівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень форми "В1" №0003441501 від 27.02.2015, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 24741,00 грн. за листопад 2014 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 12371,00 грн. та форми "Р" №0003431501 від 27.02.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 18542,00 грн., в тому числі: 12361,00 грн. - за основним платежем, 6181,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на безпідставних висновках відповідача, викладених в акті перевірки №245/1501/35190283 від 06.02.2015, а саме: не підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної №242/4 від 28.11.2013 на загальну суму 222614,88 грн., в тому числі ПДВ - 37102,48 грн., складеної ДП "Старокостянтинівський молочний завод", внаслідок відсутності її оригіналу під час перевірки; номер договору поставки, зазначений в податковій накладній №242/4 від 28.11.2013, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (07/12) не відповідає номеру договору, зазначеного у первинних документах, а саме видатковій накладній №СК-010102 від 28.11.2013 та фактично укладеному договорі №07/12-СТК від 07.12.2010. Вказує, що п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) передбачено, що обов'язок оформлювати та реєструвати податкову накладну передбачений для продавця (постачальника), тобто для ДП "Старокостянтинівський молочний завод", а оформлення податкової накладної у вигляді електронного документу є належним оформленням господарської операції. Відтак, позивачем не порушено вимоги, встановлені для оформлення податкової накладної, в той же час формування податкового кредиту є правомірним. Зазначає, що зазначення неповного номеру договору в податковій накладній є опискою та не може свідчити про відсутність господарської операції між ПП "Укрпродекспорт" та ДП "Старокостянтинівський молочний завод". Щодо висновків відповідача про ненадання документального підтвердження відображення по бухгалтерському обліку за листопад 2013 року господарських операцій з придбання молочної продукції від ДП "Старокостянтинівський молочний завод", а саме витрат, пов'язаних із транспортуванням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням молочної продукції, зазначає на їх хибність, оскільки згідно п.4.1 договору поставки №07/12-СТК від 07.12.2010 та видаткової накладної, місце відвантаження та місце поставки товару співпадає, а, отже, витрат на транспортування зазначені умови поставки не вимагають. Щодо висновків відповідача про ненадання документів щодо підтвердження відповідності та якості товару, що не дає змогу ідентифікувати товар, згідно номенклатури, зазначає, що документи про відповідність та якість товару жодним чином не можуть встановлювати наявність чи відсутність факту здійснення поставки підприємством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№12725 від 30.04.2015) просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що за результатами перевірки, оформленими актом перевірки №245/1501/35190283 від 06.02.2015, встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, абз. "и" п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201, п.200.1, 200.2, 200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів (ряд.23.2) за листопад 2014 року в сумі 24741,00 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, абз. "и" п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201, п.200.1, 200.2, 200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.25) за листопад 2014 року в сумі 12361,00 грн.. Вказує, що дані порушення виникли у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту жовтня 2014 року за рахунок віднесення до його складу суми ПДВ по податковій накладній №242/4 від 28.11.2013, отриманої від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" на суму 37102,00 грн., оформленої з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. Вказує на те, що перевіркою встановлено, що номер договору поставки, зазначений в наданій до перевірки податковій накладній, та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних податковій накладній (договір №07/12), не відповідає номеру договору,зазначеного у первинних документах, а саме видатковій накладній №СК-010102 від 28.11.2013 та фактично укладеному договору №07/12-СТК від 07.12.2010. Крім того перевіркою не виявлено документального підтвердження щодо відповідності якості товару (сертифікатів, якісних посвідчень, ветеринарних свідоцтв, тощо), інформації щодо виробника поставленого товару, транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання, оприбуткування даного товару і не можливо дослідити фактичну реальність здійснення даної господарської операції.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що ПП "Укрпродекспорт" (код ЄДРПОУ 35190283), як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 16.06.2007 за №1677120000000264 виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, що підтверджується копією довідки управління статистики у Старокостянтинівському районі Головного управління статистки у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №544031, копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААА №188662, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Основними видами діяльності є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11).

В період часу з 28.01.2015 по 30.01.2015 працівниками Красилівської ОДПІ на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, п.3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", відповідно до пп.200.11 ст.200 ПК України, наказу Красилівської ОДПІ №123 від 27.01.2015, направлення від 28.01.2015 №56, №57, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Укрпродекспорт" з питань дотримання норм податкового законодавства, достовірності формування показників податкової декларації з податку на додану вартість, правильності нарахування суми від'ємного значення за жовтень 2014 року в сумі 29979 грн. відображеного у декларації з ПДВ від 19.11.2014 №9067384301 та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2014 року в сумі 24741 грн. відображеного у податковій декларації з ПДВ (від 16.12.2014 №9072662224).

За результатами перевірки складено акт "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Укрпродекспорт" (код за ЄДРПОУ 35190283) з питань дотримання норм податкового законодавства, достовірності формування показників податкових декларацій з податку на додану вартість, правильності нарахування суми від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р." №245/1501/35190283 від 06.02.2015, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ПП "Укрпродекспорт": п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, абз. "и" п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201, п.200.1, 200.2, 200.3, абз. "а" 200.4 ст.200 ПК України внаслідок чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів (ряд. 23.2) за листопад 2014 року в сумі 24741,00 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198, абз. "и" п.201.1, 201.6, 201.10 ст.201, п.200.1, 200.2, 200.3, абз. "а" 200.4 ст.200 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд. 25) за листопад 2014 року в сумі 12361,00 грн..

На підставі висновків, викладених в акті перевірки №245/1501/35190283 від 06.02.2015 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми "В1" №0003441501 від 27.02.2015, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 24741,00 грн. за листопад 2014 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 12371,00 грн. та форми "Р" №0003431501 від 27.02.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 18542,00 грн.. в тому числі: 12361,00 грн. - за основним платежем, 6181,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішенями від 27.02.2015 №0003441501 та №0003431501, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив та враховує наступне.

Суд встановив, що 07.12.2010 між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (постачальник) та ПП "Укрпродекспорт" (покупець) укладено договір поставки №07/12-СТК, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти у зумовлені даним договором строки молочну продукцію та інші товари (надалі по тексту "товар"), а покупець зобов'язується приймати вказаний товар і сплачувати за нього певну грошову суму за умовами цього договору (п.1.1 договору); найменування, вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору); загальна ціна договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними до договору, протягом всього строку його дії (п.1.3 договору); покупець попередньо надає в письмовій формі та/або по електронній пошті постачальнику замовлення на поставку товару. Підтвердженням виконання замовлення сторони домовилися вважати факт відпуску товару згідно видаткової накладної (п.1.4 договору); усі видаткові накладні, що оформлені між сторонами протягом строку дії даного договору, вважаються такими, що видані на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій видатковій накладній і є невід'ємною частиною даного договору (п.1.6 договору); оплата здійснюється покупцем в гривнях України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника за попередньою оплатою або протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника (п.3.1 договору); поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно правил INCOTERMS в редакції 2000 року (п.4.1 договору); умови поставки, не визначені цим договором, регулюються додатковими угодами між сторонами (п.4.2 договору); якість товару повинна відповідати стандартам передбаченим законодавством України для даного виду товару. Якість товару підтверджується сертифікатом відповідності на кожну партію товару, якісним посвідченням, ветеринарним свідоцтвом та іншими документами, передбаченими законодавством України для даного виду товару (п.5.1 договору); цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року (п.12.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору поставки від 07.12.2010 №07/12-СТК позивачем до матеріалів справи надано видаткову накладну №СК-010102 від 28.11.2013 на загальну суму 222614,88 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 37102,48 грн.; податкову накладну №242/4 від 28.11.2013 на загальну суму 222614,88 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 37102,48 грн..

ПП "Укрпродекспорт" здійснило оплату ДП "Старокостянтинівський молочний завод" за поставлений, згідно договору від 07.12.2010 №07/12-СТК, товар, що підтверджується виписками з банку з 21.11.2013 по 01.12.2013, оборотно-сальдовою відомістю за листопад 2013 року по рахунку 631.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача щодо відсутності документального підтвердження щодо відображення по бухгалтерському обліку за листопад 2013 року як підставу для висновку про нездійснення господарської операції з огляду на наступне. Транспортування товару, отриманого позивачем від ДП "Старокостнтинівський молочний завод", здійснювалось відповідно до п.4.1 договору від 07.12.2010 №07/12-СТК, а саме не здійснювались позивачем, оскільки згідно вищезазначеної видаткової накладної №СК-010102 від 28.11.2013 місце відвантаження та місце складання товару співпадає. Вподальшому, при реалізації ПП "Укрпродекспорт" товару, отриманого від ДП "Старокостянтинівський молочний завод" своїм контрагентам, позивачем дотримано договірних умов поставки - FCA, згідно яких покупець-нерезидент власним транспортом забирає товар з місця, яке зазначить постачальник. Отже, ПП "Укрпродекспорт" організовував транспортування товару контрагентами-неризедентами зі складу ДП "Старокостянтинівський молочний завод", що підтверджується р.20 вантажно-митної декларації №40005000/2013/500854 (контрагент позивача - ТОВ "Шериф"), міжнародною товарно-транспортною накладною №046940, рахунком-фактурою №3 від 27.11.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Якість товару підтверджується вантажно-митною декларацією №40005000/2013/500854, міжнародною товарно-транспортною накладною №046940, рахунком-фактурою №3 від 27.11.2013, ветеринарним свідоцтвом Ф-25 №037228 від 28.11.2013, декларацією виробника/посвідчення про якість (сири сичужні тверді) №36 від 28.11.2013, сертифікатом про походження товару (форма СТ-1) №MD36800F 6650 від 28.11.2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача щодо непідтвердження позивачем відповідності та якості товару, відвантаженого ДП "Старокостянтинівський молочний завод" згідно накладної №СК-010102 від 28.11.2013, внаслідок чого не можна ідентифікувати товар згідно номенклатури, зазначеної у вказаній видатковій накладній.

Крім того, суд зазначає, що сертифікати якості (відповідності) не можуть розглядатись як документи, у зв'язку з наявністю або відсутністю яких можна зробити висновок про здійснення або нездійснення господарської операції.

Отримавши товар та оплативши його вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні (37102,48 грн.) - до податкового кредиту звітного періоду по податковій накладній №242/4 від 28.11.2013 виписаній ДП "Старокостянтинівський молочний завод".

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті закріплено перелік вимог до первинних документів. Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п.2.4 Положення №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/47202/11 від 28.03.2013.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд встановив, що ПП "Укрпродекспорт", в межах своєї господарської діяльності, було укладено договір із контрагентом - ТОВ "Шериф". Вподальшому придбаний у ДП "Старокостнтинівський молочний завод" в листопаді 2013 року товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізований контрагенту (покупцю) позивача.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

З урахуванням положень п.201.1 ст.201 ПК України, суд приходить до висновку про хибність твердження відповідача щодо обов'язкової наявності у позивача оригіналу податкової накладної №242/4 від 28.11.2013 та недостатньої її наявності в електронному вигляді.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про невідповідність номеру договору, зазначеного в податковій накладні №242/4 від 28.11.2013 (№07/12) номеру договору, зазначеного у первинних документах (№07/12-СТК), як підставу неправомірності формування податкового кредиту з врахуванням наступного.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Наявність в накладних незначних недоліків в заповненні (як-от невірне зазначення їх окремих реквізитів), за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють такі податкові накладні правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цими податковими накладними.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, або не підтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце. Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.02.2012 №К/9991/52426/11-с.

Факт описки в номері договору, зазначеного в податковій накладній також підтверджується повідомленням ДП "Старокостянтинівський молочний завод" №04/15-1 від 03.04.2015, копія якого міститься в матеріалах справи.

З аналізу вимог ст.201 ПК України, податкова накладна взагалі не може свідчити про виконання сторонами договірних зобов'язань, тому що вона є лише підставою для формування податкового кредиту.

Недоліки у заповненні бухгалтерських документів, одержаних від виконавця, виявлені відповідачем за результатами перевірки ПП "Укрпродекспорт", не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, суд вважає, що вони не є підставою для висновку про неправомірність віднесення податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушення порядку складання податкової накладної щодо невірного зазначення реквізитів договору поставки, які не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки та не перешкоджають встановленню змісту господарських операцій, особи постачальника, дійсної вартості поставленого товару, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту. Таку ж правову позицію щодо впливу недоліків у оформленні податкової накладної на її юридичне значення висловив і Верховний Суд України в постанові від 06.12.2005 у справі за позовом приватного підприємства "Стальконвест" до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді про визнання недійсним рішення.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.07.2013 у справі № К/9991/65870/12, від 05.09.2013 у справі № К/800/13176/13, від 12.09.2013 у справі № К/800/15523/13.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом та відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару, до податкового кредиту. Крім того, суд зважає на те, що реальність виконання договору поставки від 07.12.2010 №07/12-СТК підтверджується податковими накладними, виписаними ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в наступних податкових переіодах, в тому числі за жовтень та грудень 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0003431501 від 27.02.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 18542,00 грн.. в тому числі: 12361,00 грн. - за основним платежем, 6181,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним та належить до скасування.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.203 ПК України).

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи встановлення судом правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення "В1" №0003441501 від 27.02.2015, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 24741,00 грн. за листопад 2014 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 12371,00 грн..

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Статтею 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Розміри ставок судового збору визначені ст.4 Закону №3674-VI. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду.

Частиною 3 ст.4 Закону №3674-VI передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу вимог п.21 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

Згідно платіжного доручення №1029 від 03.04.2015 позивач сплатив за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір у сумі 618,26 грн., що перевищує розмір судового збору, визначений ч.2 з урахуванням ч.3 ст.4 Закону №3674-VI на 435,56 грн. (618,26 грн. - 182,70 грн., де 182,70 грн. - належний до сплати розмір судового збору ПП "Укрпродекспорт" за подання даного позову).

За таких умов, судові витрати у розмірі 10 відсотків ставки судового збору, здійснені позивачем (182,70 грн.), присуджуються відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, ч.3 ст.4 Закону №3674-VI на його користь з Державного бюджету України.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення форми "В1" від 27.02.2015 №0003441501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в особі Старокостянтинівського відділення форми "Р" від 27.02.2015 №0003431501.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Укрпродекспорт" понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2015 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк