Постанова

від 19.06.2015 по справі 826/2803/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2015 року 10:30 № 826/2803/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Абсолют Люкс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 року: № 0013431504 та № 0013441504, рішення від 23.12.2014 року № 63820/10/26-55-15-05, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «Торговий дім «Абсолют люкс» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0013431504 від 30.09.2014 року про неподання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року та сумою штрафу 170,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0013441504 від 30.09.2014 року неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2014 року та сумою штрафу 2 040,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ, викладене у формі листа повідомлення № 63820/10/26-55-15-05 від 23.12.2014 року про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року ТОВ "Торговий дім "Абсолют люкс" (ідентифікаційний код 38489653);

- зобов'язати ДПІ враховувати декларації ТОВ «Торговий дім «Абсолют люкс» (ідентифікаційний код 38489653) з ПДВ з відповідними додатками до них та реєстри податкових накладних до них за податкові звітні періоди червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року за відповідними датами їх фактичного надходження - 18.07.2014 року, 08.08.2014 року, 18.09.2014 року, 20.10.2014 року, 19.11.2014 року, 19.12.2014 року та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах та базах даних ДПІ по особовому рахунку ТОВ "Торговий дім "Абсолют люкс".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач зазначає, що засобами телекомунікаційного зв'язку направив до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за період червень - листопад 2014 року, отримавши при цьому квитанції № 2 про прийняття декларацій та їх доставку до районного рівня. Декларації, як наполягає позивач, були подані своєчасно, строків подання декларацій він не порушував.

Повідомлень про неприйняття декларацій за період червень - жовтень 2014 р., як зазначає позивач, він не отримував. Між тим, у січні 2015 року було отримано повідомлення про неприйняття декларації за листопад 2014 р. Однак, як наполягає позивач, подана декларація відповідає всім встановленим вимогам та у ДПІ не було підстав для прийняття такого рішення, як власне і за інші звітні періоди. При цьому, позивач звертає увагу на відсутність якоїсь аргументації невизнання декларації, на порушення строків направлення вказаного повідомлення на адресу позивача, що є підставою вважати декларацію поданою в силу закону.

Враховуючи те, що прийняття ППР ґрунтується на начебто несвоєчасному поданні окремих із наведених вище декларацій, на обставинах начебто їх неподання та прийняття ДПІ наведених вище рішень про неприйняття декларацій, позивач, вважаючи, що декларації подані своєчасно, просить скасувати ППР, а також задовольнити позов в іншій частині.

ДПІ вважає, що ППР є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування не вбачає, зазначаючи, що ДПІ були прийняті рішення про невизнання декларацій податковою звітністю з підстав їх невідповідності законодавству, а відтак, ППР прийняті правомірно.

В судовому засіданні 02.04.2015 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, надавши свої письмові заперечення проти позову.

В судовому засіданні 02.04.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи в письмовому провадженні на підставі ст.55 КАС України ухвалено про заміну відповідача - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві на її правонаступника - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Абсолют Люкс» зареєстровано у статусі юридичної особи 03.12.2012 р., код з ЄДР 38489653, адреса на час розгляду справи: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 офіс 406. Товариство є платником ПДВ згідно свідоцтва від 01.02.2013 р.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація товариства з ПДВ за червень 2 014 р. (№9041585597) з додатками прийнята та доставлена до ДПІ 18.07.2014 р., тобто подана своєчасно, з дотриманням строків, визначених п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України.

31.07.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення № 35527/10/15 про заповнення декларації (№9041585597) з порушенням встановлених вимог, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. У чому саме наведене полягає - не зазначено. Між тим зазначено, що відповідно до п. 48.7. та п. 49.11. ПК України податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією. Запропоновано подати нову податкову звітність з ПДВ, складену належним чином. Доказів надіслання та вручення вказаного повідомлення позивачу - не надано.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація товариства з ПДВ за липень 2014 р. (№1400059975) з додатками, з граничним строком подання 20.08.2014 р., прийнята на рівні Міндоходів та доставлена до ДПІ 08.08.2014 р., тобто подана своєчасно, з дотриманням строків, визначених п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України.

12.08.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення № 37202/10/15-04 про заповнення декларації (№1400059975) з порушенням встановлених вимог, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. У чому саме наведене полягає - не зазначено. Між тим зазначено, що відповідно до п. 48.7. та п. 49.11. ПК України податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією. Запропоновано подати нову податкову звітність з ПДВ, складену належним чином. Доказів надіслання та вручення вказаного повідомлення позивачу - не надано.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація товариства з ПДВ за серпень 2014 р. (№1400066208) з додатками, з граничним строком подання 22.09.2014 р., прийнята на рівні Міндоходів та доставлена до ДПІ 18.09.2014 р., тобто подана своєчасно, з дотриманням строків, визначених п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України.

23.09.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення № 47290/10/26-55-15-05 про заповнення декларації з порушенням встановлених вимог, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. У чому саме наведене полягає - не зазначено. Між тим зазначено, що відповідно до п. 48.7. та п. 49.11. ПК України податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією. Запропоновано подати нову податкову звітність з ПДВ, складену належним чином. Доказів надіслання та вручення вказаного повідомлення позивачу - не надано.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація товариства з ПДВ за вересень 2014 р. (№9060564140) з додатками прийнята на рівні Міндоходів та доставлена до ДПІ 20.10.2014 р., тобто подана своєчасно, з дотриманням строків, визначених п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України.

24.10.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення № 53096/10/26-55-15-0-10 про заповнення декларації з порушенням встановлених вимог, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. Між тим зазначено, що відповідно до п. 48.7. та п. 49.11. ПК України податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією. Запропоновано подати нову податкову звітність з ПДВ, складену належним чином. Доказів надіслання та вручення вказаного повідомлення позивачу - не надано. У рішенні ГУ ДФС у м. Києві від 06.02.2015 р. за № 1930/10/26-15-06 також встановлена відсутність доказів вручення позивачу зазначеного повідомлення та підтверджено факт подання декларації 20.10.2014 р.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація товариства з ПДВ за жовтень 2014 р. (№9067535883) з додатками прийнята на рівні Міндоходів та доставлена до ДПІ 19.11.2014 р., тобто подана своєчасно, з дотриманням строків, визначених п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України.

21.11.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення № 58207/10/26-55-15-05 про заповнення декларації (№9067535883) з порушенням встановлених вимог, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. У чому саме наведене полягає - не зазначено. Між зазначено, що відповідно до п. 48.7. та п. 49.11. ПК України податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією. Запропоновано подати нову податкову звітність з ПДВ, складену належним чином. Доказів надіслання та вручення вказаного повідомлення позивачу - не надано.

Згідно квитанції № 2 податкова декларація товариства з ПДВ за листопад 2014 р. (№9073557859) з додатками прийнята на рівні Міндоходів та доставлена до ДПІ 19.12.2014 р. , тобто подана своєчасно, з дотриманням строків, визначених п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України.

23.12.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення № 63820/10/26-55-15-05 про заповнення декларації (№9073557859) з порушенням встановлених вимог, а саме: невідповідність заповнення податкової звітності. У чому саме наведене полягає - не зазначено. Між зазначено, що відповідно до п. 48.7. та п. 49.11. ПК України податкова звітність, складена з порушеннями, не вважається податковою декларацією. Запропоновано подати нову податкову звітність з ПДВ, складену належним чином. Доказів надіслання та вручення вказаного повідомлення позивачу - не надано. Повідомлення направлено 14.01.2015 р. та отримано позивачем 16.01.2015 р.

Між тим, 30.09.2014 р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), складено акт № 1167/1504 про результати камеральної перевірки ТОВ «Торговий дім «Абсолют Люкс». Проведена перевірка відносно податкової декларації товариства з ПДВ за червень 2014 р. Зазначено граничний строк подання декларації - 21.07.2014 р. Встановлено неподання податкової звітності в порушення вимог п/п. 49.18.1. ПК України, п. 203.1. ПК України. Актом визначено штрафну санкцію у розмірі 170 грн. на підставі абз. 1 п. 120.1. ПК України.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013431504 від 30.09.2014 року.

30.09.2014 р. ДПІ складено акт № 1168/1504 про результати камеральної перевірки ТОВ «Торговий дім «Абсолют Люкс». Проведена перевірка відносно податкових декларацій товариства з ПДВ за липень та серпень 2014 р. Зазначено граничний строк подання декларації - 20.08.2014 р. 22.09.2014 р. відповідно. Встановлено неподання податкової звітності в порушення вимог п/п. 49.18.1. ПК України, п. 203.1. ПК України. Актом визначено штрафні санкції у розмірі 1020 грн. та 1020 грн., відповідно за кожний випадок. на підставі абз. 1 п. 120.1. ПК України.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013441504 від 30.09.2014 року.

Отже, щодо обставин виконання позивачем обов'язку стосовно подання декларацій з ПДВ за червень, липень, серпень 2014 року, у зв'язку з неподанням яких застосовано штрафні санкції слід зазначити, що висновки ДПІ відносно цього ґрунтуються на обставинах прийняття ДПІ рішень у формі вищезгаданих повідомлень про невизнання декларацій позивача з ПДВ за вказані періоди податковою звітністю, у зв'язку з чим, на думку ДПІ, вказані декларації є неподаними.

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті позовних вимог позивача про зобов'язання ДПІ враховувати ці та інші вищезгадані декларації поданими у відповідні дати їх фактичного надходження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України (в редакції на час подання податкових декларацій) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1. ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено п. 49.2. ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до п. 48.1. ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2. ПК України визначено, що обов'язкові реквізити, це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно із п. 48.3. ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У свою чергу, відповідно до п. 48.7. ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 49.15. ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно до положень 49.11. ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, при цьому (п/п 49.11.1. ПКУ) у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, вказане повідомлення має бути надіслано протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації.

Згідно з п/п. 49.9.2. ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Слід додати, що відповідно до п. 49.13. ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи із зазначених положень податкового законодавства та встановлених судом обставин, суд зазначає, що під час розгляду справи ДПІ взагалі не надано жодних доказів надіслання позивачу вищезгаданих рішень про невизнання податковою звітністю податкових декларацій з ПДВ за червень - жовтень 2014 року, що є порушенням вимог п. 49.15., 49.11. ПК України. При цьому, в порушення вимог п. 49.11. ПК України вказані повідомлення не містять визначення чітких причин відмови, які б дозволяли платнику податків розуміти фактичні причини невизнання його декларацій податковою звітністю. Під час розгляду справи також не надано доказів внесення до ЄДР записів про відсутність товариства за місцезнаходженням або про не підтвердження відомостей.

За таких обставин, вищезгадані декларації в силу вимог п/п. 49.9.2., п/п 49.11.1., п. 49.13. ПК України вважаються прийнятими в день їх фактичного надходження до контролюючого органу, а вказані повідомлення ДПІ не створюють жодних правових наслідків для цілей невизнання вищевказаних декларацій позивача податковою звітністю.

Оскільки ДПІ протиправно не визнаються, не враховуються вказані декларації та наведені в них показники, у суду наявні підстави для поновлення порушених прав позивача з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України шляхом визнання прийнятими вказаних декларацій з додатками та реєстрами податкових накладних датою їх фактичного надходження.

У взаємозв'язку з наведеним та відносно правомірності прийняття оскаржуваних ППР суд зазначає, що податкові декларації з ПДВ з додатками за червень, липень, серпень 2014 року подані своєчасно, з дотриманням строку, встановленого п/п. 49.18.1., п. 203.1. ПК України про що вже зазначалося вище. Враховуючи наведене та, крім цього, те, що вказані декларації в силу закону вважаються прийнятими в день їх фактичного надходження до ДПІ, у відповідача не було підстав для висновку про неподання вказаних декларацій та, відповідно, підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 120.1. ПК України. Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині шляхом визнання оскаржуваних ППР протиправними та їх скасування.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення ДПІ, викладеного у формі повідомлення № 63820/10/26-55-15-05 від 23.12.2014 року про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року, слід зазначити, що вказана декларація, як вже зазначалось, фактично подана 19.12.2014 р. Між тим, вказаний лист про невизнання декларації податковою звітністю надіслано позивачу 14.01.2015 р., тобто з порушенням вимог п/п. 49.11.1.ПК України.

При цьому, як і у попередніх випадках, у повідомленні про невизнання цієї декларації не вказано чіткого визначення - у чому полягає порушення позивачем порядку заповнення декларації, не міститься зрозумілих причин прийняття такого рішення із зазначенням конкретних обставин, а висновок ДПІ в даному випадку по суті носить характер свавільних дій суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача про визнання протиправними дії ДПІ щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року з підстав, зазначених у повідомленні № 63820/10/26-55-15-05 від 23.12.2014 року.

Окрім того, в силу п/п. 49.9.2., п/п 49.11.1. та п. 49.13. ПК України вказана декларація також вважається прийнятою у день її фактичного подання у зв'язку з чим та враховуючи невизнання ДПІ вказаної декларації та наведених в ній показників, суд приходить до висновку про необхідність поновлення порушених прав позивача та задоволення позову також в цій частині шляхом визнання прийнятиою вказану декларацію разом з додатками днем її фактичного находження до ДПІ.

Підсумовуючи суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень та вчинених відносно позивача дій, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013431504 від 30.09.2014 року, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013441504 від 30.09.2014 року, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

4. Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо неприйняття податкової декларації ТОВ "Торговий дім "Абсолют люкс" (код з ЄДР 38489653) з ПДВ за листопад 2014 року з підстав, зазначених у повідомленні № 63820/10/26-55-15-05 від 23.12.2014 року.

5. Визнати прийнятими податкові декларації ТОВ «Торговий дім «Абсолют люкс» (код з ЄДР 38489653) з податку на додану вартість за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року та листопад 2014 року разом з додатками та реєстрами податкових накладних - датами їх фактичного надходження, а саме: декларацію з ПДВ за червень 2014 р. - станом на 18.07.2014 року; декларацію з ПДВ за липень 2014 р. - станом на 08.08.2014 року; декларацію з ПДВ за серпень 2014 р. - станом на 18.09.2014 року, декларацію з ПДВ за вересень 2014 р. - станом на 20.10.2014 року, декларацію з ПДВ за жовтень 2014 р. - станом на 19.11.2014 року, декларацію з ПДВ за листопад 2014 р. - станом на 19.12.2014 року.

6. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок