Постанова

від 18.06.2015 по справі 826/3891/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2015 року № 826/3891/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» доМіжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014р., О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014р. №0000384050.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтується на вимогах закону.

На підставі частини 4 ст. 122 КАС України у судовому засіданні, яке відбулось 13.05.2015р. суд прийшов до переконання про можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлення від 05.11.2014р. №586 та згідно п.п. 20.1.4 статті 20, п.п. 78.1.11 статті 78 ПК України, згідно постанови від 24.06.2014р. прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Миколаївської області відповідачем проведено перевірку ТОВ «АТ Каргілл» за результатами якої 25.11.2014р. складено акт №59/28-10-40-50/20010397 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Грин Лайн» (код ЄДРПОУ 37385621) за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, а саме: завищення суми витрат за 2013 рік, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 20 332 729грн., за рахунок віднесення до витрат суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Грин Лайн», що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 3 863 219грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03.12.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000384050, яким за порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 829 033,75грн., у тому числі основний платіж - 3 863 219грн. та штрафні санкції - 965 804,75грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем в особі керівника комерційного відділу Каховського філіалу ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Грин Лайн» в особі директора ОСОБА_1 укладено ряд Договорів поставки: №№СVР56514 від 11.11.2013р., СVР56373 від 08.11.2013р., СVР566360 від 08.11.2013р., СVР56586 від 12.11.2013р., СVР56686 від 13.11.2013р., СVР55814 від 01.11.2013р., СVР55840 від 01.11.2013р., СVР55715 від 31.10.2013р., СVР55800 від 01.11.2013р., СVР55574 від 30.10.2013р., СVР56853 від 15.11.2013р., СVР56903 від 18.11.2013р., СVР56765 від 14.11.2013р., СVР56845 від 15.11.2013р., СVР57057 від 19.11.2013р., СVР57092 від 20.11.2013р., СVР57165 від 21.11.2013р., СVР57494 від 26.11.2013р., СVР57399 від 25.11.2013р., СVР57324 від 22.11.2013р., СVР57267 від 22.11.2013р., СVР55967 від 04.11.2013р., СVР56037 від 05.11.2013р., СVР56113 від 06.11.2013р., СVР56070 від 05.11.2013р., СVР56188 від 06.11.2013р., СVР56221 від 07.11.2013р., СVР57766 від 28.11.2013р., СVР57683 від 28.11.2013р., СVР567615 від 27.11.2013р., СVР57854 від 29.11.2013р., СVР57815 від 29.11.2013р., СVР58690 від 13.12.2013р., СVР58122 від 04.12.2013р., СVР58030 від 03.12.2013р., СVР58491 від 10.12.2013р., СVР58306 від 06.12.2013р., СVР58212 від 05.12.2013р., СVР59043 від 20.12.2013р., СVР58977 від 19.12.2013р., СVР58906 від 18.12.2013р., СVР58973 від 19.12.2013р. насіння соняшнику урожаю 2013 року, ріпаку для харчових цілей урожаю 2013 року.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Грин Лайн» виписані наступні податкові накладні: №№41, 40, 39 від 13.11.2013р., №45, 44, 46, 47 від 14.11.2013р., 13 від 06.11.2013р., 09, 06, 07, 08 від 04.11.2013р., 04, 05 від 01.11.2013р., 62, 63, 61 від 19.11.2013р., 54, 53, 55, 56, 57, 58 від 18.11.2013р., 51, 50 від 15.11.2013р., 68, 67, 69, 66 від 20.11.2013р., 73 від 21.11.2013р., 76, 77 від 22.11.2013р., 94, 93, 90, 92, 91 від 27.11.2013р., 87, 85, 86 від 26.11.2013р., 80, 81, 82 від 25.11.2013р., 11 від 05.11.2013р., 14, 15 від 06.11.2013р., 21, 20, 17, 16, 22,18, 19 від 07.11.2013р., 27, 25, 26, 24 від 08.11.2013р., 33, 32, 31, 30 від 11.11.2013р., 37, 36 від 12.11.2013р., 101 від 28.11.2013р., 103, 104 від 29.11.2013р., 100, 97, 98 від 28.11.2013р., 109 від 02.12.2013р., 99 від 28.11.2013р., 107, 108 від 02.12.2013р., 149 від 18.12.2013р., 147 від 17.12.2013р., 145 від 16.12.2013р., 121, 120 від 05.12.2013р., 118, 117, 116, 115 від 04.12.2013р., 112, 113 від 03.12.2013р., 142 від 13.12.2013р., 138, 137 від 12.12.2013р., 134, 133 від 11.12.2013р., 131 від 10.12.2013р., 129, 128 від 09.12.2013р., 125, 124 від 06.12.2013р., 167 від 25.12.2013р., 163 від 24.12.2013р., 160, 161, 162 від 23.12.2013р., 173 від 31.12.2013р., 168 від 26.12.2013р., 12 від 05.11.2013р., 151, 150 від 19.12.2013р., 154, 153 від 20.12.2013р., всього на суму 20 480 868,78грн.

Крім того, ТОВ «Грин Лайн» виписані видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Позивачем до складу валових витрат за 2013 рік включено суму витрат в розмірі 20 332 728,59грн., які виникли за рахунок придбання соняшнику та ріпаку у ТОВ «Грин Лайн».

Одночасно позивачем були надані документи, які підтверджують факт зберігання отриманої продукції та її подальшого використання, а саме: копії виробничих звітів про переробку соняшника, експортних декларацій, вантажно - митних декларацій, повідомлень про отримання коштів за експорт продукції тощо.

У той же час, суд не може прийняти до уваги вказані документи, як підставу для формування витрат позивача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «Грин Лайн» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Дослідивши надані позивачем копії документів судом встановлено, що їх від ТОВ «Грин Лайн» підписано директором ОСОБА_1

Крім того, судом встановлено, що в податкових накладних №41, 40, 39, 45, 44, 46, 47, 13, 09, 06, 07, 08, 04, 05, 62, 63, 61, 54, 53, 55, 56, 57, 58, 51, 50, 68, 67, 69, 66, 73, 76, 77, 94, 93, 90, 92, 91, 87, 85, 86, 80, 81, 82, 11, 14, 15, 21, 20, 17, 16, 22, 18, 19, 27, 25, 26, 24, 33, 32, 31, 30, 37, 36, 101, 103, 104, 100, 97, 98, 109, 99, 107, 108, 121, 120, 118, 117, 116, 115, 112, 113, 129, 128, 125, 124 не вказано прізвищ особи, яка склала податкову накладну, в порушення вимог п. 201.1 статті 201 ПК України.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів Миколаївської області перебували матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42014150000000021 від 14.02.2014р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що в жовтні 2013 року ОСОБА_1, на прохання невстановленої в ході досудового слідства особи придбав суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Грин Лайн», не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Вироком від 18.07.2014р. по справі №490/8285/14-К Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, ухвалено затвердити Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42014150000000021 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500грн.

З метою перевірки обставин фінансово - господарської діяльної між позивачем та ТОВ «Грин Лайн» судом викликався як свідок керівник зазначеного підприємства - ОСОБА_1

Проте, вказана особа в судове засідання не прибула, відповідних пояснень та їх документального підтвердження не надала, що підтверджує, на переконання суду, висновки контролюючого органу щодо неможливості постачання товарів та надання послуг саме цим контрагентом, оплата за які врахована позивачем при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, надані позивачем документи за вказаних обставин, не можуть вважатися неналежними доказами реальності зазначених правочинів.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Грин Лайн» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 03.12.2014р. №0000384050, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (код ЄДРПОУ 20010397) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні, 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко