Ухвала

від 29.07.2015 по справі 826/3891/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3891/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» пред'явило позов до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2014р. №0000384050.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 05.11.2014р. №586 та згідно п.п. 20.1.4 статті 20 , п.п. 78.1.11 статті 78 ПК України , згідно постанови від 24.06.2014р. прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Миколаївської області відповідачем проведено перевірку ТОВ «АТ Каргілл» за результатами якої 25.11.2014р. складено акт №59/28-10-40-50/20010397 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Грин Лайн» (код ЄДРПОУ 37385621) за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 138.2 статті 138 , п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України , а саме: завищення суми витрат за 2013 рік, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 20 332 729грн., за рахунок віднесення до витрат суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Грин Лайн», що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 3 863 219грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03.12.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000384050, яким за порушення п. 138.2 статті 138 , п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 829 033,75грн., у тому числі основний платіж - 3 863 219грн. та штрафні санкції - 965 804,75грн.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11 ).

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «Грин Лайн» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. В перевіряємому періоді між позивачем в особі керівника комерційного відділу Каховського філіалу ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Грин Лайн» в особі директора ОСОБА_5 укладено ряд Договорів поставки.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Грин Лайн» виписані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Проте, в податкових накладних №41, 40, 39, 45, 44, 46, 47, 13, 09, 06, 07, 08, 04, 05, 62, 63, 61, 54, 53, 55, 56, 57, 58, 51, 50, 68, 67, 69, 66, 73, 76, 77, 94, 93, 90, 92, 91, 87, 85, 86, 80, 81, 82, 11, 14, 15, 21, 20, 17, 16, 22, 18, 19, 27, 25, 26, 24, 33, 32, 31, 30, 37, 36, 101, 103, 104, 100, 97, 98, 109, 99, 107, 108, 121, 120, 118, 117, 116, 115, 112, 113, 129, 128, 125, 124 не вказано прізвищ особи, яка склала податкову накладну, в порушення вимог п. 201.1 статті 201 ПК України .

Товарно-транспортні накладні заповнені неналежним чином, а саме: в розділі «відомості про вантаж» графи 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 не заповнені; не вказано до якого подорожнього листа виписано ТТН; не вказано повні адреси пунктів навантаження та розвантаження;

Позивачем до складу валових витрат за 2013 рік включено суму витрат в розмірі 20 332 728,59грн., які виникли за рахунок придбання соняшнику та ріпаку у ТОВ «Грин Лайн».

Одночасно позивачем були надані документи, які підтверджують факт зберігання отриманої продукції та її подальшого використання, а саме: копії виробничих звітів про переробку соняшника, експортних декларацій, вантажно - митних декларацій, повідомлень про отримання коштів за експорт продукції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції; та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.

Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.

Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів на підтвердження правильності відображення в податковому обліку валових витрат і податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Грин Лайн», з огляду на наступне.

Частиною першою ст. 69 цього КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Дослідивши надані позивачем копії документів судом встановлено, що їх від ТОВ «Грин Лайн» підписано директором ОСОБА_5

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, у провадженні СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів Миколаївської області перебували матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42014150000000021 від 14.02.2014р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України .

Досудовим слідством встановлено, що в жовтні 2013 року ОСОБА_5, на прохання невстановленої в ході досудового слідства особи придбав суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Грин Лайн», не маючи на меті здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Вироком від 18.07.2014р. по справі №490/8285/14-К Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України , та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500грн. Також ухвалено затвердити Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42014150000000021 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5

Вироком також встановлено, що ОСОБА_5 в період жовтень-грудень 2013 року не виконував будь-яких організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій в якості директора ТОВ «Грин Лайн»; не укладав угод на придбання та продаж товарів, робіт, послуг; не здійснював організаційних заходів направлених на забезпечення транспортування товарів, не приймав кадрових рішень про призначення будь-кого, крім себе, на посади працівників ТОВ «Грин Лайн»; не здійснював організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві.

Крім того, вказаним Вироком також встановлено, що операції, проведені ТОВ «Грин Лайн» за період жовтень, листопад, грудень 2013 року не спричинили настання реальних наслідків, а були спрямовані на надання вигоди іншим суб'єктам підприємницької діяльності, як за рахунок неіснуючих фінансово-господарських операцій, шляхом використання первинних бухгалтерських документів з реквізитами ТОВ «Грин Лайн» незаконно сформували витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки товарів з посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих фактів (пояснення керівника контрагента, що також підтверджено вироком) є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності послуг, суми податку у зв'язку з якими позивач включив до податкового кредиту, так і юридичної сили первинних документів (податкових накладних, тощо) як допустимого доказу цих сум.

Отже, надані позивачем документи не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК України та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з ПДВ.

При розгляді даної справи колегією суддів враховано правову позицію Верховного Суду України, яка викладена: в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, а саме, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; та в постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку до податкового кредиту є безпідставним.

Хоча фактичні обставини справи №21-421а11, яка переглядалася Верховним Судом України, стосувалися лише правильності оформлення податкових накладних, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит з ПДВ, однак суд вважає, що з метою однакового застосування законодавства застосований Верховним Судом України підхід є цілком прийнятним. Для з'ясування правильності оформлення й інших первинних бухгалтерських документів, для яких частина друга ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює відповідні обов'язкові вимоги, у т.ч. щодо їх складення та підписання відповідними уповноваженими особами.

П. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюється печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи, що директором ТОВ «Грин Лайн» заперечується будь яка причетність до господарської діяльності даного суб'єкта господарювання, в тому числі щодо підписання будь яких документів, тобто, фактично, документальне оформлення правовідносин здійснювали невідомі особи, не уповноважені керівником ТОВ «Грин Лайн» здійснювати будь які господарські операції та підписувати первинні документи, колегія суддів приходить до висновку, що документи, оформлені від імені ТОВ «Грин Лайн» (податкові накладні та ін.)не мають юридичної сили і не підтверджують факт проведення останнім господарських операцій з позивачем.

Судом також не встановлено та під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента необхідних ресурсів для здійснення вищевказаних операцій, що ставить під сумнів реальність таких операцій за наявності лише одного працівника ТОВ «Грин Лайн» в особі директора ОСОБА_5, оскільки наймані працівники відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

У даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. При цьому, як вбачається з вироку суду, директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентом не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування валових витрат та податкового кредиту.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.