Ухвала

від 19.05.2016 по справі 826/3891/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/38251/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Кійка В.І.,

представника відповідача Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 03.12.2014 року №0000384050.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем подані всі необхідні первинні документи що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом. Посилання податкової на висновки актів перевірки інших підприємств є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі неправомірних висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників замінено правонаступником Міжрегіональним Головним управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У перевіряємому періоді між позивачем в особі керівника комерційного відділу Каховського філіалу ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Грин Лайн» в особі директора ОСОБА_6 укладено ряд Договорів поставки. На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Грин Лайн» виписані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виробничі звіти про переробку соняшника, експортних декларацій, вантажно-митних декларацій, повідомлень про отримання коштів за експорт продукції тощо.

На підставі направлення від 05.11.2014 року № 586 та згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно постанови від 24.06.2014 року прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Миколаївської області відповідачем проведено перевірку ТОВ «АТ Каргілл» за результатами якої 25.11.2014 року складено акт №59/28-10-40-50/20010397 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Грин Лайн» (код ЄДРПОУ 37385621) за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року (далі по тексту - акт перевірки).

У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме: завищення суми витрат за 2013 рік, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 20332729грн., за рахунок віднесення до витрат суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Грин Лайн», що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 3863219грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03.12.2014 року винесено податкове повідомлення - рішення №0000384050, яким за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4829033,75 грн., у тому числі основний платіж - 3863219грн. та штрафні санкції - 965804,75грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем в особі керівника комерційного відділу Каховського філіалу ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Грин Лайн» в особі директора ОСОБА_6 укладено ряд договорів поставки. На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Грин Лайн» виписані податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, виробничі звіти про переробку соняшника, експортних декларацій, вантажно-митних декларацій, повідомлень про отримання коштів за експорт продукції тощо, які на думку позивача підтверджують реальність господарських операцій.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів товарів, судовими інстанціями перевірялись фізичні, технічні та технологічні можливості постачальників позивача виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Вироком від 18.07.2014 року по справі № 490/8285/14-К Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 8 500грн. Також ухвалено затвердити Угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42014150000000021 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6

Вироком також встановлено, що ОСОБА_6 в період жовтень-грудень 2013 року не виконував будь-яких організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в якості директора ТОВ «Грин Лайн»; не укладав угод на придбання та продаж товарів, робіт, послуг; не здійснював організаційних заходів направлених на забезпечення транспортування товарів, не приймав кадрових рішень про призначення будь-кого, крім себе, на посади працівників ТОВ «Грин Лайн»; не здійснював організацію ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві.

Крім того, вказаним вироком також встановлено, що операції, проведені ТОВ «Грин Лайн» за період жовтень, листопад, грудень 2013 року не спричинили настання реальних наслідків, а були спрямовані на надання вигоди іншим суб'єктам підприємницької діяльності, як за рахунок неіснуючих фінансово-господарських операцій, шляхом використання первинних бухгалтерських документів з реквізитами ТОВ «Грин Лайн» незаконно сформували витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно із підпунктом «а» пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від 01.11.2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм матеріального права та встановлених обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у позивача були відсутні підстави відображення наслідків вищевказаних господарських операцій в податковому обліку та податкове повідомлення рішення відповідача від 03.12.2014 року №0000384050 винесено правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 826/3891/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.М. Лосєв

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 24.05.2016 року.