Постанова

від 01.12.2011 по справі 5/124-д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р. Справа № 5/124-Д

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Саврій В.А.

секретар судового засідання Василейко Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.11 р. у справі № 5/124-Д

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс"

до Приватного підприємства "Агромакс Трейд"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.2011р. у справі №5/124-Д (суддя Гнисюк С.Д.) в задоволені позову ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»до Приватного підприємства «Агромакс Трейд»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 13.10.11р. у справі №5/124-Д позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2011р. у справі №5/124-Д і прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс»до Приватного підприємства «Агромакс Трейд» задовольнити в повному обсязію.

Скаржник також зазначає, що під час розгляду спору судом порушено норми матеріального та процесуального права , неповно з'ясовані та не доведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають. В судове засідання апеляційної інстанції 01.12.2011 р. представники позивача та третьої особи не з'явивлись , про наявність поважних причин нез"явлення суду не повідомили. Враховуючи, що про час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином, колегія суддів вважає, що нез"явлення представника позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 29.11.2011р. у справі №5/124-Д змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючої судді Філіпової Т.Л. , суддя Саврій В.А., суддя Василишин А.Р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс» було створено згідно рішення засновників ЗАТ "Галінта ір партнеряй" та ОСОБА_3 від 27.05.2001 року.

Відповідно до п. 5.1 статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів (внесків) учасників утворюється статутний фонд у розмірі 160529,04 дол. США або 810671,65грн. станом на 01.08.2005р.

Внески учасників у статутному фонді розподілені наступним чином: ЗАТ "Галінта ір партнеряй" 157566,25 дол. США або 795709,56 грн. та ОСОБА_3 2962,79 дол. США або 14962,09грн.

19 березня 2010 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-литовське підприємство «Агромакс» (надалі в тексті - позивач, продавець) та Приватним підприємством «Агромакс Трейд» (надалі в тексті - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна (надалі в тексті - договір).

Відповідно до п.1.1 цього договору продавець передає у власність (продає), покупець приймає у власність (купляє) наступне майно: ємкість для зберігання зерна з накриттям; лінія електропередач; завальна яма; яма для автоперекидача; площадка 852,8 кв.м.; зернопровід; 3 бункера; електричний автоперекидач ГУАР-30; насосна станція до ГУАР-30; БГО-М-С сітчатий циліндр; влагомір зерна - 575; електродвигун - 3/750; дозатор ваговий ДЗС -505; дробівка ДМБ Ф; електровентилятор; затвор шлюзовий; метатель для кольки гороху; мішкозашивочна машина; мотор-редуктор ЗМП-31; мотор-редуктор МЧ 40-45-51; осушувач повітря; сепаратор зерноочисний; ваги МЕРА ВУЗМ50; ваги МЕРА; транспортер зерноочисний горизонтальний; транспортер стрічковий; трансформатор ТДМ-180; обладнання для зашивки мішків, яке знаходиться у місті Шепетівка Хмельницької області, пров.Кірова, 18-б.

Пунктом 2.2 договору зазначено, що загальна сума даного договору складає 346025,00грн., у тому числі ПДВ 57670,83грн.

У відповідності до п. 3.1 договору, розрахунки за отримане майно проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в строк не пізніше до 19.06.2010р. включно.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що датою поставки та моментом переходу до покупця права власності є дата підписання акту прийому-передачі продавець передає покупцю всю необхідну документацію яка стосується вказаного в п. 1.1 обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2010р. представниками обох сторін був підписаний акт прийому-передачі рухомого майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене майно у задовільному стані.Договір підписано директором Покупцем та Продавцем, скріплено відбитками печаток сторін.

Також 19 березня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі в тексті - договір 2), який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2778. Згідно пункту 1 Договору 2: продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) земельну ділянку - площею 10100 кв.м., розташовану за адресою: м.Шепетівка Хмельницької області, пров.Кірова, №18-б, і зобов'язується сплатити за неї грошову суму, в розмірі 79 145 грн. 50 коп.

З пункту 1.3 договору вбачається, що відповідно до відомостей, викладених у висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виданому ПФ "ЮрЕкс" 18.03.2010р., експертна грошова оцінка земельної ділянки, яка продається, становить 79285,00грн.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 79145,50грн., в тому числі ПДВ, які покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця до 19.06.2010р. включно.

Зазначена ціна встановлена за згодою сторін, є реальною і остаточною та не підлягає будь-яким змінам, що також підтверджується матеріалами нотаріальної справи №02-02 .

Відповідно до п. 3.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державній реєстрації відповідно до вимог ст. 657 ЦК України.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: платіжні доручення №122 від 30.07.2010р. на суму 331160,00грн. (а.с.79 т.2), №115 від 30.07.2010р. на суму 78995,50грн. (а.с.80 т.2), №92 від 23.07.2010р. на суму 13705,00 грн. (а.с.81 т.2), №109 від 29.06.2010р. на суму 150,00грн. (а.с.82 т.2), колегія суду встановила, що на виконання умов Договору 1 та Договору 2, відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти на загальну суму 424010,50грн.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В силу дії пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що: орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що від імені позивача оспорювані Договори укладені та підписані ОСОБА_5 - директором позивача на момент підписання оспорюваних правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 145 Цивільного кодексу України встановлено, що: у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників; виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Також, частиною 3 статті 145 Цивільного кодексу України: компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно статті 62 Закону України "Про господарські товариства": дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників; дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пунктом 11.1 Статуту Позивача, передбачено, що: директор товариства в межах своєї компетенції, відповідно до чинного законодавства і цього статуту, зокрема: розпоряджається майном, що безпосередньо належить товариству, враховуючи фінансові кошти; без доручення діє від імені товариства, представляє його в усіх установах, підприємствах і організаціях як в Україні, так і за кордоном; укладає різного роду угоди (без обмеження предмету) й інші юридичні акти, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20% статутного фонду товариства, видає доручення, відкриває в банках розрахунковий і інші рахунки товариства, затверджує посадові оклади, штатний розклад; особисто приймає рішення щодо придбання і відчуження основних засобів товариства, отримання і надання кредитів, в разі якщо вартість предмету угоди не перевищує 20 % статутного фонду товариства.

Згідно пункту 5.1 Статуту: на час укладення оспорюваних правочинів статутний фонд Позивача становив 160529,04 доларів США або 810671,65 грн.Таким чином, директор Позивача особисто вправі була відчужувати майно у випадку, якщо його вартість не перевищує 162134 грн. 33 коп..

Як вже зазначалося вище за договором купівлі-продажу земельна ділянка загальною площею 10100 кв. м. була продана за 79145,50грн., що не перевищує 20% статутного фонду позивача.

В договорі купівлі-продажу рухомого майна від 19.03.2010 загальна сума хоч і перевищує 20% статутного фонду позивача, при цьому вона складається з переліку майна та окремих сум за таке майно, які в свою чергу не перевищують 20% статутного фонду позивача.

Таким чином, судом встановлено, що укладаючи спірні договори директор позивача ОСОБА_5 не перевищила повноважень щодо укладення договорів купівлі-продажу, оскільки діяла у межах повноважень відповідно до установчих документів позивача, зокрема, п.11.1 статуту, протоколу від 10.03.2010р. (а.с.163 т.1), довіреності № V7-73-1 від 10.03.2010р. (а.с.154 т. 1 зворот. сторона а.с.154 т. 1) та довіреності від 15.03.2010р. (а.с.27 т.1).

Колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено обставин, на які від посилався, стосовно перевищення директором позивача повноваженнь при укладенні спірних договорів, а також, що спірні договори суперечать вимогам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства, з огляду на наступне.

Частиною першою ст.241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (аналогічна позиція, викладена в п.9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. №02-5/11 із відповідними змінами, згідно якого наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає).

Таким чином, наступного схвалення юридичної особи потребує лише та угода, яку її представник вчинив з перевищенням наданих йому повноважень. Оскільки обставин перевищення представником юридичної особи ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-литовського підприємства "Агромакс" ОСОБА_5 повноважнь при вчиненні правочинів, а саме при укладенні договорів купівлі- продажу рухомого майна від 19.03.10р. та земельної ділянки від 19.03.10р. не доведено, доводи апеляційної скарги у цій частині вважаютьсґ колегією суддів непереконливими.

Посилання позивача на фіктивність вчинених представником правочинів не тільки не підтверджується встановленими у справі обставинами та наведеними в якості правового обгрунтування доводами позовної заяви та апеляційної скарги, а також суперечить іншим підставам позову та доводам апеляційної скарги.

Позивач (скаржник) стверджував, що укладені представником позивача угоди є фіктивними, тобто такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Загальні умови дійсності правочину визначаються положеннями статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Невідповдність правочину цій умові визначається цивільним законом як фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Постановою Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (п.24) судам роз"яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Верховним судом також наголошено, що у разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спросовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105,109,110 ГПК України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Агромакс" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.10.2011р. у справі №5/124-Д - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №5/124-Д повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Саврій В.А.

17146/11