Постанова

від 25.04.2012 по справі 5004/2518/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5004/2518/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача- Михальчук В.О.

відповідача - ОСОБА_1,

органу прокуратури - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 підприємства "Діагностичний центр" на рішення господарського суду Волинської області від 07.02.12 р. у справі № 5004/2518/11

за позовом Прокурора м.Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради

до ОСОБА_4 підприємства "Діагностичний центр"

третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 лікувально-профілактичний заклад "Міська клінічна стоматологічна поліклініка"

про стягнення 14 436,30 грн. неустойки та виселення з нежитлового приміщення

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі №5004/2518/11 (суддя Дем'як В.М.) позов Прокурора міста Луцька в інтересах та територіальної громади м.Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради до ОСОБА_4 підприємства «Діагностичний центр»за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна стоматологічна поліклініка»про стягнення 14 436,30 грн. неустойки та виселення з нежитлового приміщення задоволено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі №5004/2518/11 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі №5004/2518/11 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора міста Луцька в інтересах та територіальної громади м.Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради до ОСОБА_4 підприємства «Діагностичний центр»за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна стоматологічна поліклініка»про стягнення 14 436,30 грн. неустойки та виселення з нежитлового приміщення. Визнати договір оренди нежитлових приміщень №411 від 16 липня 2009р., укладеного між Луцькою міською клінічною стоматологічною поліклінікою та ПП «Діагностичний центр», продовженим, та внести зміни до договору №411 від 16 липня 2009р. викласти п.9.1. у новій редакції «9.1. Цей договір дійсний з 24 липня 2009року до 24 липня 2014 року.»

В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Діагностичний центр»посилається на ту обставину, що повідомлення від ОСОБА_5 лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна стоматологічна поліклініка»про те, що договір оренди не буде продовжено, оскільки підвальне приміщення необхідне для потреб стоматполіклініки, надіслано відділом майна міської комунальної власності за 2 місяці 4 дні до закінчення дії договору 24.07.2010 року, а лист був направлений відповідачу лише 20.05.2010 р.

Отже, відділ майна міської комунальної власності Луцької міської ради не попередив нас в установлений статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строк про те, що він має намір використовувати майно для власних потреб, а тому вимога Луцької міської клінічної стоматологічної поліклініки, викладена нею в листі від 28.05.2010 року № 222/1.9-2.10, про припинення дії договору оренди є незаконною.

Отримання письмового повідомлення про використання орендованого майна для власних потреб після спливу тримісячного терміну не має правових наслідків, оскільки такий термін визначений Законом України.

Згідно норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15 грудня 2009 року, термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п 'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

До того ж, відповідач зазначає, що не отримував рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.07.2010 р. №479-13 про відмову в продовжені оренди нежитлового приміщення, на яке посилається позивач. До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №479-13 ОСОБА_4 підприємству «Діагностичний центр». Таким чином, відповідач не був повідомленний про припинення договору оренди, а тому міг продовжувати користуватись орендованим приміщенням. Стягнення неустойки з ПП «Діагностичний центр" потрібно здійснювати відповідно до законодавства України та проводити нарахування за 1 рік.

Скаржник вважає, що належним чином виконував обов'язки орендаря за діючим договором оренди нерухомого майна, проводив платежі за орендовані приміщення весь час від моменту укладення договору оренди і по даний час, а Луцькою міською клінічною стоматологічною поліклінікою ці платежі приймались, що підтверджується платіжними дорученнями.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства «Діагностичний центр»прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господар-ського суду від 24.04.2012р. у справі №5004/2518/11 змінено склад колегії, окрім заміни голову-ючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Савченко Г.І.

У судовому засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі № 5004/2518/11 є незаконним та необгрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у позові. Представник вважає, що господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладенні в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Представник позивача та третьої особи - ОСОБА_3 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обгрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі №5004/2518/11 законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор Рункевич І.В. підтримала позицію представника позивача та третьої особи у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі №5004/2518/11 задоволено позов Прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради до ПП "Діагностичний центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ОСОБА_5 лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна стоматологічна поліклініка», про стягнення 14 436,30 грн. неустойки та виселення з нежитлового приміщення.

Стягнуто з відповідач на користь ОСОБА_5 лікувально-профілактичного закладу «Міська клінічна стоматологічна поліклініка» 14436,30 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за адресою: м.Луцьк, проспект, ОСОБА_3, 3"а".

Зобов'язано відповідача звільнити приміщенням за адресою: м.Луцьк, проспект, ОСОБА_3, 3"а".

Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 2683,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати договір оренди нежитлових приміщень №411 від 16.07.2009р., укладений між третьою особою та відповідачем, продовженим, також внести зміни у вказаний договір, виклавши п.9.1 у новій редакції: «9.1. Цей договір дійсний з 24 липня 2009 року до 24 липня 2014 року» (а.с.113-119).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне.

Повідомлення №222/1.9-2.10 від 28.05.2010р. про те, що договір оренди №411від 16.07.2009р. продовжуватись не буде було надіслано орендарю за 2 місяці до терміну закінчення договору, що є порушенням приписів ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому отримання письмового повідомлення про використання орендованого майна для власних потреб після спливу тримісячного терміну, на думку скаржника, не має правових наслідків.

Враховуючи приписи п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009р. та той факт, що договір оренди останній раз був переукладений на тих же умовах 16.07.2009р. строком до 24.07.2010р., орендарем не пропонувався менший термін його продовження, а тому договір оренди №411 від 16.07.2009р. є продовженим до 24.07.2012р.

Просить врахувати також, що рішення виконкому Луцької міської ради №479-13 від 29.07.2010р., яким ПП "Діагностичний центр" було відмовлено в продовженні договору оренди нежитлового приміщення, відповідачем отримане не було.

02.09.2010р. та 02.11.2010р. відповідач перерахував балансоутримувачу орендованого приміщення орендну плату, а лист про безпідставність сплати вказаних коштів відповідачу був надісланий лише 11.11.2010р., тобто після першого перерахування коштів третя особа не надала жодного повідомлення про те, що вона не приймає виконання зобов'язання, тобто фактично його схвалила.

Оскільки відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати з моменту укладення договору і по даний час, а третя особа приймає вказані платежі, це свідчить про продовження строку договору.

Позивач, прокурор та третя особа не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор Рункевич І.В. в судовому засіданні заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.07.2009р. №516-1 "Про продовження оренди нежитлового приміщення на проспекті ОСОБА_3,3а" зобов'язано Луцьку міську клінічну стоматологічну поліклініку продовжити договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 36,3 кв.м., що на проспекті ОСОБА_3, 3а, з ОСОБА_4 підприємством "Діагностичний центр" (а.с.22).

На підставі вказаного рішення, 16.07.2009р. між Луцькою міською клінічною стоматологічною поліклінікою (орендодавець) та ОСОБА_4 підприємством "Діагностичний центр" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №411 (далі - договір), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, площею 36,3 кв.м., яке перебуває на балансі Луцької міської клінічної стоматологічної поліклініки та знаходиться за адресою: м.Луцьк, проспект Волі, 3а (а.с.10-11).

Як погоджено п.3.2 договору, орендна плата за один місяць (червень) 2009 року визначена в сумі 553,94 грн. (без ПДВ).

Згідно п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць, вказаний в пункті 3.2. цього договору, розраховується з урахуванням нового значення індексу інфляції, що визначається щомісячно Державним комітетом статистики України.

Цей договір дійсний з 24 липня 2009 року до 24 липня 2010 року (п.9.1 договору).

Відповідно до п. 9.4.1 договору договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п.9.6 договору, у випадку розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві приміщення оренди.

Для продовження договору оренди орендар зобов'язався за 30 днів до закінчення терміну оренди подати у відділ майна міської комунальної власності департаменту підприємництва Луцької міської рад заяву на продовження оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку. Відсутність такої заяви згідно договору розцінюється як відмова від продовження договору оренди ( п.9.7 договору).

Приміщення було передане ПП «Діагностичний центр» в оренду 16.07.2009р. за актом прийому-передачі, підписаним представниками обох сторін (а.с.12).

20.05.2010р. Відділ майна міської комунальної власності Департаменту економіки Луцької міської ради направив ПП «Діагностичний центр» лист №144-21.4-14 з повідомленням, що строк дії договору оренди №411 від 16.07.2009р. продовжуватись не буде, а тому необхідно звільнити орендоване приміщення (а.с.32).

ПП «Діагностичний центр» було подано заяву про надання приміщення, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, проспект Волі, 3а в оренду на термін з 24.07.2010р. по 24.07.2015р. (а.с.33).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради №479-13 від 29.07.2010р. «Про відмову в продовженні оренди нежитлового приміщення на проспекті ОСОБА_3, 3а» ПП «Діагностичний центр» відмовлено в продовженні оренди нежитлового приміщення загальною площею 36,3 кв.м., що на проспекті ОСОБА_3, 3а (а.с.21).

Однак, після закінчення строку дії договору орендар не виконав вимогу орендодавця та не звільнив займані приміщення, продовжував користуватися ними та сплачував оренду плату, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с.43-59).

За вказаних обставин прокурор міста Луцька звернувся до господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави та територіальної громади м.Луцька в особі Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради про стягнення з ПП "Діагностичний центр" 14436,30 грн. неустойки та виселення його з нежитлового приміщення (а.с.3-8).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. позов задоволено (а.с.103-108).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 2 ст.291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить ч.2 ста.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), згідно якої договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з приписами частини 1 статті 27 Закону в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його подовження або банкрутства орендаря останній зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у відповідному договорі.

Статтею 758 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно передати наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який обумовлено договором.

На виконання вимог чинного законодавства України, позивачем було направлено на адресу відповідача лист №144-21.4-14 від 20.05.2010р. про закінчення терміну договору оренди №411 від 16.07.2009р. та пред'явлено вимогу про звільнення займаного приміщення (а.с.32).

Проте відповідач після закінчення строку дії договору - 24.07.2010р. орендоване приміщення не звільнив та продовжував його використовувати.

Як вже вказувалось, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 09.07.2010р. № НОМЕР_1 "Діагностичний центр" було відмовлено в продовженні оренди нежитлового приміщення на новий термін. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалось та є чинним.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав.

За приписами ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності з вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За наведених обставин, позовна вимога про звільнення відповідачем орендованого згідно договору оренди №411 від 16.0.75.2009р. приміщення площею 36,3 кв.м. правомірно задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно п.3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць, вказаний в пункті 3.2. цього договору, розраховується з урахуванням нового значення індексу інфляції, що визначається щомісячно Державним комітетом статистики України.

Як вже вказувалось, договір оренди припинив свою дію 24.07.2010р., однак відповідач, навіть до моменту звернення з позовом до суду, не звільнив орендовані приміщення та не передав їх за актом передачі-прийняття.

Період прострочення повернення орендованого нежитлового приміщення складає з 26.07.2010 р. по 21.11.2011р.

Орендна плата за вказаний період становить 11893,15 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №14 від 07.02.2012р. (а.с.19).

З огляду на викладене, розмір неустойки за період прострочення встановлюється у сумі подвійної орендної плати та складає, відповідно, 23786,30 грн.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідач після закінчення терміну дії договору оренди сплатив орендну плату в розмірі 9350 грн.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з ПП "Діагностичний центр" на користь ОСОБА_5 лікувально-профілактичного закладу "Міська клінічна стоматологічна поліклініка" 14436,30 грн. неустойки.

Посилання скаржника на ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" колегією суддів до уваги не приймаються у зв'язку з тим, що на виконання приписів ст.17 цього Закону позивач направляв на адресу відповідача листа про припинення дії договору.

Враховуючи, що доводами апеляційної скарги скаржника не спростовано обгрунтованих висновків суду першої інстанцї, яким достовірно встановлено обставини у справі та надано їм правильну юридичну оцінку, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Ріішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обгрунтоване.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 109,110 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний гомсподарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 підприємства «Діагностичний центр»на рішення господарського суду Волинської області від 07.02.2012р. у справі №5004/2518/11 -залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції -без змін.

Справу №5004/2518/11 повернути до господарського суду Волинській області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Савченко Г.І.