Ухвала

від 10.06.2015 по справі 808/4097/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 рокусправа № 808/4097/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Мельника В.В.

           суддів:                     Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря:          Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі №808/4097/14

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Регіонів 2010»

до

про

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Регіонів 2010» (далі по тексту – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001082201 від 03 червня 2014 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/4097/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що господарські операції, які були здійснені позивачем з контрагентами ТОВ «Деймос ІН», ТОВ «Семікс», ТОВ «Компанія Укрпромторг» мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт. Під час перевірки відповідачу надавались усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі №808/4097/14 адміністративний позов задоволено. (суддя – Лазаренко М.С.)

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що господарські операції з поставки товарів та виконання робіт, які були здійснені ТОВ «Союз регіонів 2010» з контрагентами ТОВ «Деймос ІН», ТОВ «Семікс», ТОВ «Компанія Укрпромторг» мали реальний характер, були оформлені та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, договірні зобов'язання були виконані сторонами в повному обсязі та були направлені на настання реальних наслідків - придбання товарів та результатів робіт для забезпечення потреб господарської діяльності ТОВ «Союз регіонів 2010».

Відповідач – Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі №804/4097/14 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «Деймос ІН», ТОВ «Семікс», ТОВ «Компанія Укрпромторг» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття належним чином цивільно-правової дієздатності.

17 березня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№12452/15 надійшли письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що посилання податкового органу на невідповідність документів вимогам законодавства не відповідають дійсності, незаконність висновків фіскального органу спростовується фактичними обставинами здійснення господарських операцій та відображення їх в первинному обліку.

09 червня 2015 року за вх.№26805/15 на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про перенесення апеляційного розгляду справи.

Винісши на розгляд зазначене клопотання, колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення позивача про апеляційний розгляд справи, відсутності поважних підстав для його задоволення, прийшла до висновку про його необґрунтованість.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача в період з 30 квітня 2014 по 13 травня 2014 проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Регіонів 2010» з питань правильності нарахування сум податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року, лютий 2014 року, результати якої оформлено актом №70/22-01/37408327 від 20 травня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14 , пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, а саме позивачем завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 691763 грн., у тому числі за відповідні звітні податкові періоди: січень 2014 року у сумі 322 163,00 грн.; лютий 2014 року у сумі 369 600,00 грн.

03 червня 2014 року на підставі акту перевірки №70/22-01/37408327 від 20 травня 2014 року відповідачем по відношенню до платника податків прийнято податкове повідомлення-рішення №0001082201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 037 814,50 грн., в т.ч. основний платіж 691 763,00 грн., штрафні санкції - 346051,50 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 01 листопада 2013 року між позивачем та ТОВ «Деймос ІН» було укладено Договір купівлі-продажу №01/13.

Також 19 листопада 2013 року між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» було укладено Договір про переробку давальницької сировини №11/2013-19.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Семікс» було укладено Договір про переробку давальницької сировини №11/2013-19.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, платіжні доручення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентами позивача фіктивної діяльності.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання, а відповідно і довести відсутність фактичного здійснення господарської операції.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та контрагентами та такого порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Регіонів 2010» законодавства України, що дає підстави для висновку про заниження останнім розміру податку на додану вартість, а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 05 серпня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

           УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі №808/4097/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 15 червня 2015 року.

Головуючий:                                                                      В.В. Мельник

          Суддя:                                                                      О.В. Юхименко

          Суддя:                                                                      Л.М. Нагорна