Постанова

від 31.01.2018 по справі 808/4097/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/5786/18 808/4097/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 (головуючий суддя: Лазаренко М.С.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 (головуючий суддя: Мельник В.В., судді: Юхименко О.В.. Нагорна Л.М.)

у справі № 808/4097/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Союз Регіонів 2010

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Союз Регіонів 2010 (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 № 0001082201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 691763,00 грн. за основним платежем та на 346057,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 № 0001082201.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14, пункту 198.3 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Так, доводи ДПІ обґрунтовані висновками, наведеними в акті перевірки від 20.05.2014 № 70/22-01/37408327, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2014 № 70/22-01/37408327. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200, пункту 201.10 ст. 201 ПК: завищено податковий кредит у податковому обліку за січень, лютий 2014 року на загальну суму 691763,00 грн. за нікчемними правочинами з поставки товарів (послуг) від ТОВ Деймос ІНВ , ТОВ Компанія Укрпромторг , ТОВ Семікс , у результаті чого позивачем занижено ПДВ за січень, лютий 2014 року на загальну суму 691763,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.06.2014 № 0001082201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 691763,00 грн. за основним платежем та на 346057,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ Деймос ІНВ товару (концентрат ільменитовий), ТОВ Компанія Укрпромторг послуг із виготовлення брикетів, ТОВ Семікс товарів (сталева шихта А-1) та послуг із вироблення ливарних виробів, від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за січень, лютий 2014 року.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ТОВ Деймос ІНВ , ТОВ Компанія Укрпромторг , ТОВ Семікс , ДПІ посилається на нікчемність правочинів з поставки між позивачем та цими постачальниками. Цей висновок обґрунтовано посиланням на відсутність цих постачальників за своїм місцезнаходженням, відсутність інформації про наявність у них достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів; необхідних для здійснення поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, рахунків на оплату, актів приймання товару по кількості та якості, товарно-транспортних накладних на перевезення товару, залізничних накладних, замовлень на переробку давальницької сировини, акти приймання-передачі вантажу, актів приймання-передачі готової продукції та виконаних робіт, платіжних доручень; доказів подальшого використання отриманого товару та послуг у власній господарській діяльності - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ТОВ Деймос ІНВ , ТОВ Компанія Укрпромторг , ТОВ Семікс товарів (послуг), - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції).

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко