Рішення

від 16.06.2015 по справі 910/8062/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/8062/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен»

про стягнення 65 589,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Турченко Д.Л. - представник за довіреністю №47-5 від 05.01.2015 року;

від відповідача: Проців Я.Я. - представник за довіреністю №б/н від 28.05.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен» про стягнення 49 605,38 грн. вартості відшкодування комунальних послуг, 15 585,86 грн. інфляційних втрат та 2397,81 грн. 3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за спожиті комунальні послуги позивачу, як балансоутримувачу будинку, тим самим, за твердженнями комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва зберіг за рахунок позивача власні кошти у розмірі вартості наданих та спожитих комунальних послуг без достатніх правових підстав, а відтак на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просив стягнути з відповідача вартість комунальних послуг та нарахованих на підставі ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.05.2015 року.

Ухвалою суду від 19.05.2015 року відкладено розгляд справи на 02.06.2015 року.

Ухвалою суду від 02.06.2015 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 16.06.2015 року.

В судовому засіданні 18.05.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мурен» з 2009 року не споживає послуги з централізованого теплопостачання і між сторонами, у відповідності до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався. А відтак, за твердженнями товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен», оскільки вказані позивачем послуги відповідачу не надавались, заявлені кошти за такі послуги не можуть бути стягнуті з останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

01.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (енергопостачальна організація) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (покупець) укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420005, відповідно до п.1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця - комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва згідно переліку додатків 3 та 3а теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 у кількості 63234,058 Гкал, з максимальним навантаження 29,428 Гкал/год.

У додатку 3 до вказаного вище правочину наведено перелік абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-403 станом на 2014 рік, серед яких є, зокрема, є товариство з обмеженою відповідальністю «Мурен», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Миру, 19/18.

Відтак, враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мурен» не здійснює оплату за фактично спожиті комунальні послуги позивачу, як балансоутримувачу будинку, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 2 статті 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Судом встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не укладався.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Відтак, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від обов'язку своєчасно та у повному обсязі оплатити їх, зокрема, у разі якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначалось вище, комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мурен» з 01.11.2012 року по 30.09.2014 року отримувало комунальні послуги, проте залишило їх без належної оплати.

Тобто, позивач звертаючись до суду з розглядуваним позовом повинен довести, зокрема, факт користування (отримання) відповідачем комунальними послугами за спірний період.

Проте, позивачем не було надано доказів підключення товариства з обмеженою відповідальністю «Мурен» до мережі централізованого опалення в установленому порядку або доказів звернення відповідача до виробників відповідних послуг із заявою про підключення до надання цих послуг.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.

За п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінетом Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Водночас, схеми з теплопостачання будинку, акти допуску та прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії, акти обстеження вузла обліку теплової енергії, акти готовності до опалювального сезону, паспорт готовності до роботи в опалювальний період, акти споживання теплової енергії відповідачем за період з 01.11.2012 року по 30.09.2014 року в матеріалах справи також відсутні.

Наявні в матеріалах справи акти про надання послуг не є належними доказами, в розумінні ст.34 ГПК України, надання таких послуг відповідачу, оскільки останні не підписані з боку споживача (відповідача).

За встановлених в ході судового розгляду справи обставин вбачається, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, погодження щодо вартості та обсягу наданих послуг з відповідачем позивачем зроблено не було, доказів на підтвердження фактичного отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Мурен» від позивача житлово-комунальних послуг до матеріалів справ не представлено.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання позивача на ст.1212 ЦК України, з огляду на таке.

Так, відповідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011 року, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України.

Відповідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Водночас, враховуючи, недоведеність факту отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Мурен» житлово-комунальних послуг за спірний період, підстав для застосування ст.1212 ЦК України, суд не вбачає.

Що стосується іншої вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 13 585,86 грн. та 3% річних в розмірі 2397,81 грн., нарахованих на підставі ст.625 ЦУ України, суд також відмовляє у її задоволенні, оскільки останні є похідними від зазначеної вище вимоги.

Відтак, приймаючи все вищезазначене, а також виходячи з того, що фактичне користування житлово-комунальними послугами товариством з обмеженою відповідальністю «Мурен» комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за період з 01.11.2012 року по 30.09.2014 року не доведено, а судом не встановлено, підстав задоволення позовних вимог позивача, господарський суд не вбачає.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.06.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий