Постанова

від 31.08.2015 по справі 910/8062/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа№ 910/8062/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Зацепін С.С., довіреність № 47-3 від 05.01.2015;

від відповідача - Проців Я.Я., довіреність № б/н від 28.05.2015,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8062/15-г (суддя Мудрий С.М.) за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" про стягнення 65 589,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" про стягнення 65 589,05 грн., з яких: 49 605 грн. 38 коп. - основна заборгованість, 13 585, 86 грн. - інфляційні та 2 397, 81 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8062/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, у зв'язку з недоведеністю позивачем надання комунальних послуг відповідачу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8062/15-г скасувати прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що обставини надання позивачем відповідачу комунальних послуг підтверджуються обліковими картками (табуляграмами) та розробками по груп-рахунку за спірний період.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 13.08.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Як вже зазначалось, судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позивачем надання комунальних послуг відповідачу.

Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (енергопостачальна організація) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (покупець) 01.10.2012 року було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420005, відповідно до п. 1.1 якого енергопостачальна організація зобов'язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця - комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва згідно переліку додатків 3 та 3а теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 у кількості 63234,058 Гкал, з максимальним навантаженням 29,428 Гкал/год.

У додатку 3 до вказаного договору наведено перелік абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-403 станом на 2014 рік, серед яких, зокрема, є товариство з обмеженою відповідальністю "Мурен", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Миру, 19/18.

Договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем не укладався.

Разом з тим, позивачем за період з 01.11.2012 по 30.09.2014 надано відповідачу комунальні послуги на загальну суму 49 605, 38 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та розробками по груп-рахунку за спірний період (а.с.55-68).

Наведені докази спростовують висновок місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем обставин надання комунальних послуг відповідачу.

Позивачем направлялись відповідачу рахунки-фактури, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім цього, позивачем здійснювалось направлення претензій відповідачу з вимогою оплати заборгованості за спірний період, що також підтверджується описами вкладення у цінний лист та повідомленнями про вручення поштових. Так, зокрема, були направлені претензії №55 від 07.04.2014 на суму 36658,97 грн. та від 25.03.2015 на суму 49605 грн.

Зазначена кореспонденція надсилалась відповідачу за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 39-41).

Повернення вказаної кореспонденції позивачу з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" не впливає на висновок про пред'явлення позивачем вимог, оскільки вони направлялися за належною адресою місцезнаходження відповідача.

Враховуючи нездійснення відповідачем оплати за комунальні послуги позивач звернувся з даним позовом до суду.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 25.11.2014 у справі № 916/3566/13.

За наведених обставин, зобов'язання відповідача оплатити комунальні послуги виникає на підставі закону та узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

У даному випадку, позивачем підтверджено обставини надання послуг відповідачу та їх прийняття останнім, про що було наведено вище.

За таких обставин, факт отримання відповідачем комунальних послуг та рахунки-фактури є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отримані послуги.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку у зобов'язанні не встановлено строк (термін) його виконання, отже застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, позивачем здійснювалось направлення претензій відповідачу з вимогою оплати заборгованості за спірний період, що також підтверджується описами вкладення у цінний лист та повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Зазначена кореспонденція надсилалась відповідачу за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.39-41), проте, завжди поверталась позивачу з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи не встановлення строку виконання грошового зобов'язання та пред'явлення вимог з виконання зобов'язання по оплаті за рахунками-фактурами, строк виконання даного зобов'язання на момент звернення позивача з даним позовом до суду настав, проте заборгованість за отримані комунальні послуги відповідачем сплачена так і не була.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи, зокрема, обліковими картками (табуляграмами) та розробками по груп-рахунку за спірний період (а.с.55-68).

Відповідачем зазначені документи не спростовано.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 30.09.2014 на загальну суму 49 605, 38 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення три відсотки річних в сумі 2 397, 81 грн. 77 коп. та інфляційні в сумі 13 585,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Колегією суддів здійснено перерахунок, заявлених позивачем до стягнення відсотків річних та інфляційних в межах кінцевого терміну визначеного періоду, але з урахуванням виникнення строків виконання відповідачем зобов'язань на підставі вищезазначених надісланих позивачем вимог (рахунків та претензій) та сум боргу вказаних у таких вимогах. Нарахування позивачем вказаних сум за період до направлення вимог в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є необґрунтованим.

За результатом такого перерахунку розмір 3% річних, які підлягають стягненню складає 987,31 грн., інфляційних - 10 578,01 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8062/15-г за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" про стягнення 65 589,05 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8062/15-г про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 910/8062/15-г, яким позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" про стягнення 65 589,05 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" (м. Київ, проспект Миру, б. 19/18, код за ЄДРПОУ 30530122) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (м. Київ, вул. Челябінська, б. 9-Г, код за ЄДРПОУ 03366612) заборгованість в сумі 49 605 грн. 38 коп., три відсотки річних в сумі 987 грн. 31 коп., інфляційні в сумі 10 578 грн. 01 коп. та судовий збір в сумі 1 703 грн. 86 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" (м. Київ, проспект Миру, б. 19/18, код за ЄДРПОУ 30530122) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (м. Київ, вул. Челябінська, б. 9-Г, код за ЄДРПОУ 03366612) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 851 грн. 93 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 910/8062/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко