Постанова

від 13.01.2016 по справі 910/8062/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 910/8062/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Грека Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі господарського судуміста Києва за позовомкомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" простягнення 65 589,05 грн., в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Зацепін С.С., - відповідача:Проців Я.Я.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" (далі - ТОВ "Мурен") про відшкодування вартості безпідставно набутого майна у розмірі 65589,05 грн., з яких 49605,38 грн. основної заборгованості, 15585,86 грн. інфляційних втрат та 2397,81 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року (суддя: Мудрий С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року (колегія суддів у складі: Пономаренка Є.Ю. - головуючого, суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) рішення місцевого господарського суду від 16.06.2015 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Мурен" на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 49605,38 грн. заборгованості, 987,31 грн. - 3% річних та 10578,01 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Мурен" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2012 року між ТОВ "Євро-реконструкція" (енергопостачальна організація) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (покупець) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №420005, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалась виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця - комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва згідно з переліком додатків 3 та 3а теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 у кількості 63234,058 Гкал, з максимальним навантаженням 29,428 Гкал/год.

У додатку 3 до вказаного договору наведено перелік абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-403 станом на 2014 рік, серед яких є товариство з обмеженою відповідальністю "Мурен", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Миру, 19/18 (а.с.18-19).

Відповідно до п.10.1 договору, даний договір укладений на термін з 01.07.2012 року до 01.10.2013 року і вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін даного договору не заявить іншій стороні протилежне не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору.

Договір між позивачем та відповідачем про надання зазначених комунальних послуг не укладався.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 01.11.2012 року по 30.09.2014 року відповідачу було надано комунальні послуги на загальну суму 49 605, 38 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та розробками по груп-рахунку за спірний період (а.с.55-68).

Факт виставлення та направлення рахунків-фактури на оплату вказаних послуг підтверджується відповідними описами вкладення та повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води у вказаний період відповідачем не були оплачені, що стало підставою для подання даного позову про їх стягнення на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно з п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Таким чином, системний аналіз вказаних норм, дає дійти висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користувався у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідачем у період з 01.11.2012 року по 30.09.2014 року фактично були спожиті послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 49605,38 грн., які останнім не були оплачені, з урахуванням вищевикладеного та положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 49605,38 грн. вартості фактично отриманих послуг з постачання теплової енергії.

Доводи скаржника про відсутність правових підстав для стягнення з нього вартості послуг з посиланням на відсутність, укладеного з позивачем відповідного договору та недоведеністю обставин фактичного споживання є необрунтованими та спростовуються вищевикладененим.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за порушення ним грошових зобов"язань з оплати комунальних послуг, колегія суддів з урахуванням вищевикладеного, положень ст.ст. 530, 625 ЦК України та проведеного судом апеляційної інстанції арифметичного перерахунку заявлених вимог, погоджується з висновком суду про часткове їх задоволення.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мурен" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 у справі №910/8062/15-г залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Б.М.Грек