Постанова

від 18.06.2015 по справі 922/877/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 922/877/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Камишева Л.М. , суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду відповідача (вх. № 2855 Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.15 у справі № 922/877/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа-Донецьк", м. Донецьк;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгсировина", смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області;

про стягнення 184302,47 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ТОВ "Комбікормовий завод "Константа-Донецьк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Укрторгсировина" про стягнення 184000,00 грн. основного боргу та 302,47 грн. 3% річних по договору поставки № 301 від 21.10.2014 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.04.2015 р. у справі № 922/877/15 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 184000,00 грн. основного боргу та 302,47 грн. 3% річних.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач порушив обов'язок щодо прийняття товару у строки та на умовах, визначених договором, оскільки уповноважений представник позивача - Павлієнко Валентина Олексіївна з оригіналом довіреності 23.10.2014 р. на місце фактичної передачі товару для отримання оплаченої ним 22.10.2014 року продукції не прибула, водій Романов Олег не перебуває у трудових відносинах із перевізником - ТОВ «Авто перевізник № 1», тобто має місце прострочення кредитора в розумінні пункту 1 ст. 613 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим відповідач, користуючись правом, наданим йому пунктом 2 статті 690 Цивільного кодексу України, розпорядився товаром на власний розсуд з метою уникнення додаткових витрат зі зберігання цього товару.

Також відповідач вказує на те, що оскільки в даному випадку має місце прострочення кредитора (так як позивач не вчинив дій, встановлених договором та не прийняв належним чином виконання зобов'язання відповідачем), відповідач звільняється від сплати процентів за час прострочення кредитора згідно з пунктом 4 статті 613 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.06.2015 р. на 10:30 год.

Представники сторін у судове засідання 18.06.2015 р. не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення № 61022 15123846 та № 61022 15124010 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 21.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгсировина", постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа-Донецьк", покупцем, було укладено договір поставки № 301 на поставку соди харчової та монокальціюфосфату кормового (далі - договір), який згідно п. 8.6 складений у спрощений спосіб в порядку статті 207 Цивільного кодексу України через факсимільний зв'язок і має юридичну силу з моменту обміну оригіналами.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця кормові домішки: соду харчову та монокальційфосфат кормовий (далі - товар), а покупець зобов'язується оплачувати та приймати товар, згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець проводить 100% передплату за кожну погоджену сторонами партію товару, відповідно реквізитів постачальника, зазначених у рахунку-фактурі, або у п.9 цього Договору. Товар повинен бути відвантажений постачальником протягом 5-ти банківських днів, за умови отримання попередньої оплати або заявки.

Позивачем, на підставі рахунку-фактури № 1015 вад 21.10.2014 р. (а.с. 26), 22.10.2014 р. було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 184000,00 грн. (що підтверджується банківською випискою, а.с. 27-29 та податковою накладною а.с. 32) як попередня 100% оплата вартості товару за погоджений сторонами асортимент товару.

Однак, оплачений позивачем товар не був поставлений відповідачем, у зв'язку з чим позивачем була направлена вимога № 024 від 24.10.2014 р. з проханням повернути кошти в розмірі 184000,00 грн. або поставити сплачений товар протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги, яку відповідач отримав 31.10.2014 р. (що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 635230055241 та опис вкладення до поштового відправлення від 25.10.2014 р.).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як вже зазначалося, відповідач поставку товару у встановлений договором строк не здійснив.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за договором поставки попередньо оплаченого товару на суму 184000,00 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення (том 1, а.с. 40) вимога позивача про повернення попередньої оплати товару була отримана відповідачем 31.10.2014 р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази повернення позивачу суми попередньої оплати вартості непоставленого за договором товару в межах строку, визначеного частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 184000,00 грн. суми передоплати за товар.

А тому рішення місцевого господарського суду у вказаній частині позову підлягає залишенню без змін.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач порушив обов'язок щодо прийняття товару у строки та на умовах, визначених договором, оскільки уповноважений представник позивача - Павлієнко Валентина Олексіївна з оригіналом довіреності 23.10.2014 р. на місце фактичної передачі товару для отримання оплаченої позивачем 22.10.2014 року продукції не прибула, водій Романов Олег не перебуває у трудових відносинах із перевізником - ТОВ «Авто перевізник №1», тобто має місце прострочення кредитора в розумінні пункту 1 ст. 613 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим відповідач, користуючись правом, наданим йому пунктом 2 статті 690 Цивільного кодексу України, розпорядився товаром на власний розсуд з метою уникнення додаткових витрат зі зберігання цього товару.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання відповідача необґрунтованими, оскільки відповідач, який стверджує про неприбуття у визначений час уповноваженого представника позивача та про сумнівність повноважень представника перевізника (водія), не надав доказів вжиття ним в порядку статті 193 Господарського кодексу України всіх заходів для виконання зобов'язання, як то: повідомлення позивача про неприбуття уповноваженого представника покупця та сумнівність повноважень представника перевізника (водія) (як 22.10.2014 р., так і після отримання від позивача вимоги від 24.10.2014 р.) складання відповідних актів про таке неприбуття та неможливість у зв'язку з цим, виконати зобов'язання з поставки товару.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач за прострочення зобов'язання з повернення суми передоплати нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 302,47 грн. за період з 29.10.2014 р. по 17.11.2014 р.

Місцевий господарський суд позов у вказаній частині задовольнив з посиланням на те, що з боку відповідача має місце прострочення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати за непоставлений товар, а розмір 3% річних відповідності вимогам договору та вимогам чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253-255, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів не може погодитися із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 302,47 грн., зважаючи на таке.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 302,47 грн. посилається на те, що на адресу відповідача була направлена вимога № 024 від 24.10.2014 р. з проханням повернути кошти в розмірі 184000,00 грн. або поставити сплачений товар протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги, яку відповідач не виконав.

Разом з цим, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, відповідачем не було виконано вимогу позивача та порушено вимоги частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, які мають альтернативний характер, так як передбачають або виконання грошового зобов'язання - повернути кошти або виконання негрошового зобов'язання - поставити товар.

У зв'язку з цим, стягнення з відповідача 3% річних в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу статті України, яка застосовується виключно до грошових зобов'язань, є безпідставним.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 302,47 грн. підлягає скасування з прийняттям в цій частині нового рішення, яким в зазначеній частині позову слід відмовити.

Перерозподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2015 року у справі № 922/877/15 скасувати в частині стягнення 3% річних в розмірі 302,47 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 14.04.15 у справі № 922/877/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгсировина" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Петровського, 16, ЄДРПОУ 37943622, р/р №26006010413127 в Старокиївському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа-Донецьк" (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 12, ЄДРПОУ 39146479, р/р 26004013028816 в ДРУ ПАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) 3679,86 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа-Донецьк" (83086, м. Донецьк, вул. Кобозєва, 12, ЄДРПОУ 39146479, р/р 26004013028816 в ДРУ ПАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгсировина" (63523, Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопокровка, вул. Петровського, 16, ЄДРПОУ 37943622, р/р №26006010413127 в Старокиївському відділенні ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 3,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.06.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Черленяк М.І.