Постанова

від 23.06.2015 по справі 917/2018/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 917/2018/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Л.І. Рогач за участю представників: позивачаКулія В.М., дов. від 29.01.2015 відповідачів - Кривохижа Ю.А., дов. від 21.05.2015 - не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Полтавської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі№ 917/2018/14 Господарського суду Полтавської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" до - Полтавської міської ради; - Публічного акціонерного товариства "Веселка" провизнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 Відкрите акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 11.06.2014, укладеного Полтавською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Веселка", щодо надання в користування земельної ділянки площею 18980 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, 15, кадастровий номер 5310136400:13:002:0152, що зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради у Книзі реєстрації записів договорів оренди землі 25.06.2014 за № 181-11, відповідно до приписів статті 203 Цивільного кодексу України, статей 126, 152 Земельного кодексу України, позаяк на наданій в оренду земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, належні позивачу на праві власності.

Відповідач - Полтавська міська рада - відхилив позов, вказавши, що доводи позивача щодо порушення спірним договором його прав не відповідають дійсності, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджується право власності Публічного акціонерного товариства "Веселка" на нерухоме майно, яке знаходиться на наданій в оренду земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.12.2014 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено; визнано недійсним договір оренди землі від 11.06.2014, укладений Полтавською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Веселка", щодо надання в користування земельної ділянки площею 18980 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Ливарна, 15, кадастровий номер 5310136400:13:002:0152, що зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради у Книзі реєстрації записів договорів оренди землі 25.06.2014 за № 181-11; стягнуто з відповідачів на користь позивача по 609 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Горбачова Л.П., Потапенко В.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Полтавська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки ними порушено статті 13, 14, 144 Конституції України, статті 116, 120, 124, 126 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України, статті 2, 15 Закону України "Про оренду землі", не враховано, що спірний договір оренди укладено на виконання рішення міської ради з додержанням вимог чинного законодавства, а також не враховано припис статті 182 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; висновки судів не відповідають наявним у справі доказам, за змістом яких наявне на земельній ділянці нерухоме майно зареєстровано за Публічним акціонерним товариством "Веселка", а докази права власності позивача та порушення його прав відсутні.

Позивач та Публічне акціонерне товариство "Веселка" відзиви на касаційну скаргу не надали. Публічне акціонерне товариство "Веселка" не скористалося правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та Полтавської міської ради, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Як встановлено господарським судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.06.2013 арбітражним керуючим Коломієцем А.О. було укладено з Публічним акціонерним товариством "Веселка" договір купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні № 1, що зареєстрований під № 6 ТОВ "ТБ "Полтавська регіональна біржа"; предметом договору купівлі-продажу майна товариства - боржника стали об'єкти нерухомості - виробничі будівлі, за адресою: м. Полтава, вул. Ливарна, 15.

Рішенням позачергової сорокової сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою юридичним та фізичним особам" від 18.03.2014 надано Публічному акціонерному товариству "Веселка" дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 1,8980 га по вул. Ливарній, 15 у м. Полтаві для експлуатації та обслуговування виробничих будівель; рішенням сорок першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками" від 15.05.2014 затверджено документацію із землеустрою щодо земельної ділянки по вул. Ливарній, 15 у м. Полтаві та передано вказану земельну ділянку площею 1,8980 га в оренду строком на 5 років Публічному акціонерному товариству "Веселка" для експлуатації та обслуговування виробничих будівель.

На підставі вказаних вище рішень 11.06.2014 Полтавською міською радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Веселка" (орендар) укладений договір оренди землі, 25.06.2014 зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 181-11. За умовами розділу 1 договору орендодавець на підставі рішення сорок першої сесії Полтавської міської ради шостого скликання "Про надання земельних ділянок" надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих будівель, яка знаходиться за адресою м. Полтаві, вул. Ливарна, 15. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 18980 кв.м (пункт 1.2 договору).

Також суди встановили, що постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 18/257 від 12.09.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2013, усунуто арбітражного керуючого Коломійця А.О. від виконання обов'язків розпорядника майна ВАТ БК "Букрос".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 по справі № 917/1949/14 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" до відповідачів: арбітражного керуючого Коломійця Андрія Олександровича, Публічного акціонерного товариства "Веселка"; третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Товарна біржа "Полтавська регіональна біржа нерухомості" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" № 1 від 21.06.2013 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Бурова компанія "Букрос" та Публічним акціонерним товариством "Веселка". Цим рішенням, залишеним без змін Харківським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, встановлено, що розпорядник майна Коломієць А.О., укладаючи договір купівлі-продажу майна № 1 від 21.06.2013, перевищив надані йому повноваження на управління майнам товариство-банкрота, у зв'язку з чим зазначений вище договір купівлі-продажу визнано недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, суди вказали, що Публічне акціонерне товариство "Веселка" не набуло права власності на об'єкти нерухомого майна, вказані у недійсному договорі купівлі-продажу, в зв'язку з чим на спірні правовідносини не поширюються приписи статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України; натомість, позивач законодавчо наділений правом на використання земельної ділянки, що знаходиться під належним йому на праві власності нерухомим майном, яке порушено спірним правочином.

Також суди відхилили заперечення Полтавської міської ради щодо недоведеності змісту речового права позивача, вказавши, що це право не ставилося під сумнів покупцем під час укладання договору купівлі-продажу, визнаного в подальшому недійсним, а витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9685041, датований 19.09.2013, не може спростовувати зміст права позивача на нерухоме майно станом на момент укладення договору купівлі-продажу.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Разом з цим, за визначенням, що міститься в статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно, тобто, засвідченням державою набуття, переходу чи припинення прав на нерухоме майно, а не підставою їх набуття чи припинення.

Також слід відзначити, що за приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Відтак, враховуючи встановлені законом наслідки недійсності договору купівлі-продажу, приписи частини 6 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" про порядок реєстрації правочинів, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність в даній справі спору про зміст речового права позивача щодо майна, яке було предметом недійсного договору купівлі-продажу, та про відсутність правових підстав для припинення чи переходу цього права від позивача, вірно відхиливши наданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 9685041, датований 19.09.2013, як такий, що не стосується змісту речового права позивача на день укладення договору купівлі-продажу - 21.06.2013.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду має наслідком перехід права власності на земельну ділянку (її частину) або перехід права користування земельною ділянкою. Позаяк зміст прав орендаря земельної ділянки, передбачений статтею 25 Закону України "Про оренду землі", включає в себе правомочності щодо володіння та користування земельною ділянкою, то укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу на праві власності майно, з іншою особою, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача щодо цієї земельної ділянки.

Також слід відзначити, що за частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Відповідно до частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (зокрема, у випадку розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб).

Враховуючи, що визнаний недійсним в судовому порядку правочин (договір купівлі-продажу) не може створювати юридичних наслідків у вигляді прав Публічного акціонерного товариства "Веселка" на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, зміст договору оренди земельної ділянки (склад прав та обов'язків сторін) суперечить вимогам наведеного вище законодавства, що є підставою для його недійсності

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішення місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на помилковому розумінні скаржником підстав виникнення, зміни та припинення речових прав на майно, а також виходять за межі предмету дослідження в даному спорі; підстав для скасування судових рішень з наведених у скарзі мотивів не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 917/2018/14 Господарського суду Полтавської області та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.12.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді : І. Алєєва

Л. Рогач