Рішення

від 18.06.2015 по справі 908/2799/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2015 Справа № 908/2799/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонтрейд", м. Маріуполь

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь

про стягнення неустойки в сумі 177390,86 грн. за користування майном після припинення договору оренди

за участю представників сторін:

від позивача: Мірошніченко Д.С. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов , Товариством з додатковою відповідальністю «Бонтрейд», м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, за участю третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь про стягнення неустойки в сумі 177390,86 грн. за користування майном після припинення договору оренди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оперативної оренди №4707 від 05.12.2011р. та договору відступлення прав вимоги №03 від 09.04.2015 р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого відповідачу нараховано неустойку за користування майном за час прострочення повернення майна з серпня 2014 року по березень 2015 р. після припинення договору оренди № 4707 в розмірі 177390,86 грн.

Представник позивача 25.05.2015 року у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви, через канцелярію суду надав додаткові документи.

Відповідач у судове засідання не з'являвся. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справи та про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, яка зазначена у позовній заяві та яка відповідає адресі, що міститься в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

18.06.2015р. через канцелярію суду від відповідача, Публічно акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшов відзив на позовну заяву та уточнення, з якого вбачається, що 28.08.2014р. на частину майна - 57 одиниць власником якого є ТДВ «Металургремонт», Іллічівським ВДВС Маріупольського міського управління юстиції накладено арешт, що підтверджено актом №В/14, майно передано на відповідне зберігання боржнику - директору ТДВ «Металургремонт» Кречетову В.О. Цей факт підтверджено листом начальника Іллічівським ВДВС Маріупольського міського управління юстиції №14/41682622 від 10.09.2014р.

Таким чином, з моменту арешту майна відповідач не мав змоги в повному обсязі користуватися описаним майном, тому що техпаспорти на транспортні засоби було вилучено, що унеможливлювало їх використання за призначенням, а інші об'єкти опломбовані. Таким чином, з вересня 2014 року відповідач не користувався половиною об'єктів, що раніше знаходилась у нього в оренді.

Згідно з актом приймання-передачі майна, переданого відповідачу по договору оперативної оренди №4707 від 05.12.200 року підписано сторонами 19.11.2014 року. Відповідач повернув ТДВ «Металургремонт» 2 об'єкти - тельфери електричний инв. №1125 та №1065.

Станом на грудень 2014 року відповідачем повернуто 59 одиниць майна.

Згідно актом приймання-передачі майна від 23.12.2014 року відповідачем повернуто ТДВ «Металургремонт» 6 об'єктів - апарати зварювальні СТШ-500 (№1248, №1460, №1461, №1462, №14536, №1538)

Актом приймання-передачі майна від 23.01.2015 року відповідачем повернуто ТДВ «Металургремонт» 6 об'єктів - апарати зварювальні СТШ-500 (№1205, №1207, №1319) та станок 2М 112 свердлиний инв.№1278.

Так, станом на 01.04.2015 року відповідач повернув власнику 69 одиниць майна (залишилось неповернутих 46 об'єктів залишкова вартість яких складає 27489 грн.).

10.04.2015 року між відповідачем та ТДВ «Металургремонт» підписаний акт приймання -передачі 5 одиниць об'єктів оренди, у тому числі об'єкти нерухомості технічне обладнання.

07.05.2015 року згідно акту приймання-передачі відповідачем повернуто ще 13 одиниць майна.

22.05.2015 року актом Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції опису та арешту майна було описано та передано на зберігання відповідачу 7 об'єктів - нежиле приміщення та 6 об'єктів технічного обладнання.

31.05.2015 року підписаний акт приймання-передачі останнього об'єкта - апарат зварювального. Тобто, на сьогоднішній день усі об'єкти нерухомого та рухомого майна що були орендовані відповідачем у ТДВ «Металургремонт» за договором оперативної оренди №4707 від 05.12.2011 року повернуті власнику.

У зазначеній справі, ТОВ «Бонтрейд» виступає у якості позивача згідно з договору №03 від 09.04.2015 року про відступлення прав вимоги, згідно якого ТДВ «Металургремонт» передав позивачу право вимагати від боржника оплати неустойки відповідно до вимог передбачених частиною 2 ст.785 ЦК України за користування майном, що не було повернуто відповідачем після припинення договору оперативної оренди утворилась заборгованість у розмірі 177390,86 грн.

Представник третьої особи у судові засідання не з'являвся, 25.05.2015 року через канцелярію суду від ТДВ «Металургремонт» надійшов відзив на позовну заяву в якому відзначається, що у зв'язку з тяжкою фінансовою ситуацією та відсутністю обігових коштів, ним, як первісним кредитором, було відступлено право вимоги неустойки за користування майном після припинення договору оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011 р. новому кредитору - ТОВ «БОНТРЕЙД». Відповідачем майно не повернуто в повному обсязі та відповідач продовжує користуватися 68 одиницями основних засобів без достатніх на те правових підстав.

З огляду на зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургремонт» підтримує позовні вимоги позивача у повному обсязі.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771) та усним клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Так, 05.12.2011р. між Відкритим акціонерним товариством «Металургремонт» (Орендодавцем, первісним кредитором) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оперативної оренди №4707 (надалі - Договір оренди), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування основні засоби (нежитлові приміщення, транспортні засоби, обладнання), яке знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Вузівська, 9 (п. 1.1 Договору оренди).

Відповідно до умов п.1.2 Договору оренди склад та вартість майна з урахуванням індексації станом на 01.12.2011р. визначені в Переліку майна, який погоджений сторонами, є Додатком №1 до даного договору.

Згідно п. 2.1 цього Договору майно вважається переданим в оренду з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 Договору оренди визначено, що майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору.

В пункті 2.4 Договору оренди передбачено, що орендоване майно повинно бути передано Орендарем та прийнято Орендодавцем протягом 15 днів з моменту закінчення строку дії даного договору або при його достроковому розірванні.

Умовами п. 3.1 Договору Даний договір набирає чинності з 01.12.2011р. та діє до 30.11.2012р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

За приписами п. 4.1 Договору орендна плата в місяць за даним договором складала 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., всього 15000,00грн.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний Додаток №1 - Перелік майна, який містить відомості щодо складу та вартості переданого в оренду майна.

01 грудня 2011р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування майно, яке перелічено в Додатку №1. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Так, 09.05.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОНТРЕЙД» (Новим кредитором, позивачем у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю «Металургремонт» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає право вимоги неустойки за користування майном (згідно вимог ст.785 ЦК України) після припинення Договору оперативної оренди №4707 від 05 грудня 2011 року, укладеного між Первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

Відповідно до умов п. 1.2 Договору відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» оплати неустойки відповідно до вимог передбачених частиною 2 ст.785 ЦК України за користування майном у квітні-серпні 2014 року після припинення договору оренди №4707 від 05.12.2011р. у розмірі подвійної плати користування майном після припинення договору оренди.

Згідно п. 1.3 Договору відступлення права вимоги сума неустойки за користування ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» орендованим майном після припинення договору оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011 р. за вересень 2014 року - березень 2015 року склала 177390,86 (сто сімдесят сім тисяч триста дев'яносто гривень 86 коп.) виходячи з розрахунку вартості орендної плати за 1 місяць користування майном у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. (у т.ч. ПДВ) відповідно до п. 4.1. Договору оперативної оренди №4707 від 05 грудня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець неодноразово звертався до суду із позовами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суми неустойки, нарахованої за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення об'єкта оренди, про що свідчать рішення господарських судів, що долучені до матеріалів справи.

Так, за рішенням господарського суду Донецької області по справі № 905/2344/13 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь позивача неустойку у розмірі 60000,00 грн. за користування майном після закінчення строку дії договору оренди за грудень 2012 року та січень 2013 року; за рішенням по справі № 905/5758/13 стягнуто неустойку у розмірі 180000,00 грн. за період лютий - липень 2013 року; за рішенням по справі № 905/7391/13 стягнуто неустойку у розмірі 60000,00 грн. за період серпень - вересень 2013 року; за рішенням суду по справі №905/9038/13 стягнуто неустойку у розмірі 60000,00 грн. за період жовтень - листопад 2013 року; за рішенням суду по справі № 905/845/14 стягнуто неустойку у розмірі 60000,0 грн. за період грудень 2013 року та січень 2014 року, за рішенням по справі № 905/2322/14 стягнуто неустойку у розмірі 60000,00 грн. за період лютий березень 2014 року. Відповідні рішення суду набули чинності.

Згідно вимог передбачених ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, за розрахунком позивача у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, у сумі 177390,86грн., з якою не згоден відповідач.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 4.3 договору, відповідно до якої орендна плата сплачується Орендарем щомісячно не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з додатковою відповідальністю «Металургремонт» (Первісним кредитором) та ТОВ «БОНТРЕЙД» було укладено договір відступлення права вимоги від 09.04.2015р. № 03.

За цим договором Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги неустойки за користування майном після припинення договору оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором (третьою особою у справі) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (відповідачем), за квітень - серпень 2014 року у розмірі подвійної плати користування майном після припинення договору оренди (п. 1.2 договору відступлення права вимоги).

Згідно умов п .5.1 Договору відступлення права вимоги від 09.04.2015р. № 03 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Відповідно до статей 516, 517 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень ст.512 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Договір оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011 р., укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Металургремонт» та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» будь-яких обмежень щодо передання прав та обов'язків за цим договором не містить.

Відповідно до вимог передбачених ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Як встановлено судом, і не заперечується жодною із сторін, 30.11.2012 року Договір оперативної оренди № 4707 від 05.12.2011р. припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який цей договір було укладено. Проте, майно, що було предметом оренди за цим договором, орендарем лише частково повернуто.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавець неодноразово звертався до суду із позовами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» суми неустойки, нарахованої за користування об'єктом оренди за час прострочення повернення об'єкта оренди, про що свідчать рішення господарського суду, що долучені до матеріалів справи.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 ЦК України).

У матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі, який би свідчив про повернення відповідачем об'єкту оренди орендодавцю у встановлений в договорі строк, в той час як згідно умов п.5.3.9 Договору оренди, обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається саме на орендаря.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на вищезазначене відповідач повинен сплатити позивачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

В даному випадку йдеться про право вимагати сплати неустойки за користування майном (57 об'єктів), яке згідно з актом № В/14 від 28.08.2014 року Іллічівського ВДВС Маріупольського міського управління було описане та арештоване, а тому не могло бути у користуванні відповідача, а зберігачем арештованого майна призначено ТДВ «Металургремонт».

З моменту арешту майна відповідач не мав змоги в повному обсязі користуватися описаним майном, тому що техпаспорти на транспортні засоби було вилучено, що унеможливлювало їх використання за призначенням, а інші об'єкти опломбовані.

Таким чином, з вересня 2014 року відповідач не користувався половиною об'єктів, що раніше знаходилась у нього в оренді.

Приписами п.5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення неустойки згідно вимог передбачених частиною 2 ст.785 ЦК України , яка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення її повернення з підстав припинення договору оренди, висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012р. у справі №40/117.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем лише частково спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене суд дійшов ґрунтовного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бонтрейд» належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

08.06.2015року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Так, згідно повідомлення Господарського суду Донецької області від 19.05.2015року на офіційному сайті http://www.court.gov.ua в розділі "Новини та події" про відсутність технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку. Після обладнання залу судового засідання засобами відео конференцзв'язку відповідне оголошення буде розміщено додатково. З огляду на значене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, п.5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна, пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. 11-16, 202, 509, 512-517, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 627, 629, 632, 638, 759, 761-764, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 180, 193, 284, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонтрейд», м.Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, за участі третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургремонт", м.Маріуполь про стягнення неустойки в сумі 177390,86 грн. за користування майном після припинення договору оренди, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129, п/р №26002962487612 в ПАТ «ПУМБ», в м. Донецьку, МФО 334851) на користь Товариством з додатковою відповідальністю «Бонтрейд» (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, б.88, офіс. 65, код ЄДРПОУ 39454553, п/р №26002054003258 Маріупольська філія ПАТ «Приватбанк», МФО 335429) неустойки в сумі 106397,05 грн. за користування майном після припинення договору оренди та витрати по сплаті судового збору в сумі 2127,94грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бонтрейд» (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Нахімова, б.88, офіс. 65, код ЄДРПОУ 39454553, п/р №26002054003258 Маріупольська філія ПАТ «Приватбанк», МФО 335429) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1419,88грн. який сплачений платіжним дорученням №40 від 10.04.2015р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2015р.

Суддя С.В. Тоцький