Рішення

від 09.06.2015 по справі 911/1626/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 911/1626/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимол",

49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Красногвардійський р-н, вул. Краснозаводська, буд. 68, корпус 2, офіс 327

до Державного підприємства "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС",

07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 9, а/с 186

про стягнення 298 113,75 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Дорошенко І.Д. (довіреність від 20.04.2015 № 4);

2) Кульбашний І.О. (довіреність від 10.03.2015);

відповідача - Гніденко Н.П. (довіреність від 30.07.2014 № 01-572).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимол" (далі - позивач) до Державного підприємства "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС" (далі - відповідач) про стягнення 237 632,62 грн., з яких: 210 924,00 грн. основного боргу, 7 171,41 грн. пені, 1 473,05 грн. 3% річних та 18 064,16 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товару від 11.08.2014 № 14-112-Т.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.05.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10414/15 від 05.05.2015) відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому позов заперечено повністю.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10416/15 від 05.05.2015) відповідачем подано письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10469/15 від 05.05.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судовому засіданні 05.05.2015 оголошено перерву до 09.06.2015, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12794/15 від 02.06.2015) позивачем подано письмові пояснення на відзив відповідача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12795/15 від 02.06.2015) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 298 113,75 грн., з яких: 210 924,00 грн. основного боргу, 11 305,05 грн. пені, 73 562,48 грн. інфляційних втрат та 2 322,22 грн. 3% річних.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13546/15 від 09.06.2015) позивачем подано письмовий доказ.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13547/15 від 09.06.2015) відповідачем подано письмові докази.

У судовому засіданні 09.06.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача позов заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тимол" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС" (далі - покупець) укладено договір поставки товару від 11.08.2014 № 14-112-Т (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити та передати у власність покупцю товари, зазначені у пункті 1.2. Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів Державного бюджету, при необхідності: за рахунок коштів підприємства, (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, предметом постачання є шини та камери гумові нові (шини для вантажного автотранспорту), код ДКО16-2010-22.11.1, згідно специфікації.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, ціна договору становить 214 638,00 грн., у тому числі, податок на додану вартість 35 773,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 банківських днів після доставки товару в місце поставки, вказане в пункті 5.2. Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 30.11.2014, а в частині гарантійних та фінансових зобов'язань - до повного виконання (пункт 10.1. Договору).

Між сторонами укладено Додаткову угоду від 10.10.2014 № 1 до Договору, відповідно до якої зменшено ціну Договору до 210 924,00 грн. (пункт 2. Додаткової угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 210 924,00 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковою накладною від 10.10.2014 № РН-0000442 та товарно-транспортною накладною від 10.10.2014 № 1010/14, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреністю від 09.10.2014 № 2-14/145, вказаний товар отримав.

Окрім того, на підтвердження заборгованості, позивачем надано акт звірки, відповідно до якої сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 210 924,00 грн.

Також, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем у матеріали справи надано банківську довідку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 28.04.2015 № 08.7.0.0.0/150428113525, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, відповідно до якої кошти від відповідача на рахунок позивача, що відкритий у цьому банку, за Договором не надходили.

Відповідачем позов заперечено повністю, з огляду на те, що відповідач є бюджетною установою, відповідно до пункту 4.1. Договору оплата здійснюється в міру надходження коштів, виділених під оплату даного зобов'язання, а, у відповідача, на момент поставки товару, були відсутні кошти на реєстраційному рахунку, відтак, строк оплати товару, що визначений Договором, не настав, також відповідачем заперечено нарахування пені, оскільки Договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язання. Факт поставки товару за Договором відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткову накладну, товарно-транспортну накладну - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

З огляду на заперечення відповідача, судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду України про те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний період, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, вказану правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Крім того, відповідно до пункту 1.1. Договору, покупець зобов'язується оплатити товар, при необхідності, за рахунок коштів підприємства.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладено між сторонами, за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 210 924,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу, яка за розрахунком позивача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, складає 11 305,05 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що такого виду забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати товару, сторони у Договорі чи в Додаткові угоді не встановили.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 11 305,05 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 2 322,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 73 562,48 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2 322,22 грн. 3 % річних та 73 562,48 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 210 924,00 грн., 3% річних у розмірі 2 322,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 73 562,48 грн., решта позову задоволенню не підлягає.

Інші доводи сторін, що викладено у письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи та наведені в усних поясненнях представників сторін у судових засіданнях, не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 5 962,27 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС" (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 9, а/с 186, код ЄДРПОУ 36359955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тимол" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Красногвардійський р-н, вул. Краснозаводська, буд. 68, корп. 2, оф. 327, код ЄДРПОУ 38298706) 210 924 (двісті десять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 2 322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн. 22 коп . 3% річних, 73 562 (сімдесят три тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 5 736 (п'ять тисяч сімсот тридцять три) грн. 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук