Постанова

від 07.10.2015 по справі 911/1626/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 911/1626/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: Штойко Д.С. - представник

від відповідача: Гніденко Н.П. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС»

на рішення Господарського суду Київської області

від 09.06.2015 р.

у справі № 911/1626/15 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тимол»

до Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС»

про стягнення 298 113,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2015 р. у справі №911/1626/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тимол» 210 924,00 грн. основного боргу, 2 322,22 грн. 3% річних, 73 562,48 грн. інфляційних втрат та 5 736,17 грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.06.2015 р. у справі №911/1626/15 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Представник позивача 25.09.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Іоннікової І.А., Тищенко О.В., які входять до постійного складу судової колегії, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

07.10.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про при єднання документів до матеріалів справи, а саме виписки по рахунках відповідача від 05.10.2015 та платіжного доручення № 2629 від 06.10.2015 про перерахування позивачу 210 924,00 грн. згідно договору № 14-112-Т.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції розглядає законність рішення судів першої інстанції станом на час їх прийняття, зазначені докази за своєю суттю є новими та такими, що на момент розгляду справи судом першої інстанції не існували, а тому, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, не можуть бути прийняті до розгляду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимол» (постачальник) та Державним підприємством «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС» ( покупець) укладено договір поставки товару від 11.08.2014 № 14-112-Т (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору поставки товару від 11.08.2014 № 14-112-Т постачальник зобов'язується у 2014 році поставити та передати у власність покупцю товари, зазначені у пункті 1.2. Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів Державного бюджету, при необхідності: за рахунок коштів підприємства, (пункт 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору предметом постачання є шини та камери гумові нові (шини для вантажного автотранспорту), код ДКО16-2010-22.11.1, згідно специфікації.

Умовами п. 3.1. Договору поставки товару від 11.08.2014 № 14-112-Т сторони погодили, що ціна договору становить 214 638,00 грн., у тому числі, податок на додану вартість 35 773,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 банківських днів після доставки товару в місце поставки, вказане в пункті 5.2. Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 30.11.2014, а в частині гарантійних та фінансових зобов'язань - до повного виконання (пункт 10.1. Договору).

10.10.2014 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої зменшено ціну Договору до 210 924,00 грн. (пункт 2. Додаткової угоди).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 210 924,00 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковою накладною від 10.10.2014 № РН-0000442 та товарно-транспортною накладною від 10.10.2014 № 1010/14, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреністю від 09.10.2014 № 2-14/145, вказаний товар отримав.

Окрім того, на підтвердження заборгованості, позивачем надано акт звірки, відповідно до якої сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 210 924,00 грн.

Також, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем у матеріали справи надано банківську довідку Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 28.04.2015 № 08.7.0.0.0/150428113525, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, відповідно до якої кошти від відповідача на рахунок позивача, що відкритий у цьому банку, за Договором не надходили.

Позов мотивовано тим, що відповідач належним чином умови Договору не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість, у свою чергу, відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначає, що він є бюджетною установою, відповідно до пункту 4.1. Договору оплата здійснюється в міру надходження коштів, виділених під оплату даного зобов'язання, а, у відповідача, на момент поставки товару, були відсутні кошти на реєстраційному рахунку, відтак, строк оплати товару, що визначений Договором, не настав.

У постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 міститься твердження про те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний період, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, вказану правову позицію викладено, зокрема,

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Положеннями ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до пункту 1.1. Договорупоставки товару від 11.08.2014 № 14-112-Т покупець зобов'язується оплатити товар, при необхідності, за рахунок коштів підприємства.

Нормами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, оскільки сторони погодили можливість виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару шляхом використання коштів підприємства відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 210 924,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу, яка за розрахунком позивача, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, складає 11 305,05 грн. колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За результатами дослідження матеріалів справи, встановлено, що такого виду забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати товару, сторони у Договорі чи в Додаткові угоді не встановили.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 11 305,05 грн. пені є безпідставною та такою, що правомірно залишена без задоволення судом першої інстанції.

Також, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 2 322,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 73 562,48 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 322,22 грн. 3 % річних та 73 562,48 грн. інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання за період з 12.01.2015 по 25.05.2015

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильскої АЕС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2015 року по справі № 911/1626/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1626/15повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко