Ухвала

від 22.06.2015 по справі 27-15/17-1776-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" червня 2015 р.Справа № 27-15/17-1776-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Зайцев Ю.О.

секретар судового засідання Ошарін Д.С.

за участю представників сторін:

Від позивача : Сокол Н.В. (довіреність №21/11-104 від 20.02.2015р.);

Від відповідача: Ананьєв С.П.- ліквідатор,

Панчишина С.Ю. (довіреність №3 від 01.12.2013р.);

Від ДВС : не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу голови ліквідаційної комісії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський" Ананьєва Сергія Павловича на дії та бездіяльність державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коренюк Олени Володимирівни у справі № 27-15/17-1776-2011

за позовом: Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський";

про стягнення 221 466,70 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2012р. по справі № 27-15/17-1776-2011 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" задоволено, стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський" (65011, м. Одеса, вул. Маловського, 10, код ЄДРПОУ 36288612) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102, р/р 26004150000764 в ПАТ „ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 380537) 221466 /двісті двадцять одна тисяча чотириста шістдесят шість/грн. 70 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 2294 /дві тисячі двісті дев'яносто чотири/ грн. 67 державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

06.02.2012р. господарським судом Одеської області по справі № 27-15/17-1776-2011 було видано відповідний судовий наказ.

22.04.2015 року до канцелярії суду за вх. № 2-2204/15 надійшла скарга голови ліквідаційної комісії Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський" Ананьєва Сергія Павловича на дії та бездіяльність Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі № 27-15/17-1776-2011.

У вказаній скарзі скаржник просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Коренюк Олени Володимирівни, які виявилися у винесенні постанови ВП № 42718792 від 26.11.2014 року про арешт коштів боржника; зобов'язати головного державного виконавця скасувати вказану постанову, виконати вимоги ст. ст. 67, 49 Закону України "Про виконавче провадження" та винести ухвалу про зняття арешту банківських рахунків ОСББ "Маловський".

Обґрунтовує скаржник свою скаргу посилаючись на приписи ч. 5 ст.8 та п.12, ч.1 ст. 37 "Про виконавче провадження", якими передбачається обов'язкове зупинення у разі звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником. Оскільки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20.09.2012 року припинено ОСББ „Маловький", що не пов'язано з банкрутством юридичної особи та призначено ліквідаційну комісію, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.07.2013 року припинено повноваження голови ліквідаційної комісії Філер Т.В. та призначено Ананьєва С.П. та ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2014 року змінено спосіб та порядок виконання рішення суду від 09.07.2013 року шляхом продовження ліквідаційної процедури з припинення ОСББ „Маловський" до зведення та затвердження ліквідаційного балансу

Крім того скаржник зазначає, що відповідно до ч.2 с.67 Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець передає виконавчий документ до ліквідаційної комісії для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 квітня 2015 року по справі №27-15/17-1776-2011 прийнято скаргу Ліквідаційної комісії ОСББ "Маловський" від 02.04.2015 року вих. № 2/15п (вх. ГСОО №2-2204/15 від 22.04.2015р.) на дії державного виконавця, в порядку ст.121-2 ГПК України - до розгляду.

Представники скаржника у судове засідання з'явилися, обставини викладені у скарзі підтримують та просять суд визнати дії головного державного виконавця другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Коренюк О.В., які виявилися у винесенні постанови ВП №42718792 від 26.11.2014 року про арешт коштів боржника - неправомірними, зобов'язати головного державного виконавця другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції скасувати постанову ВП №42718792 від 26.11.204 року про арешт коштів боржника та зобов'язати головного державного виконавця другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконати вимоги ст.ст. 67 та 49 Закону України „Про виконавче провадження", винести ухвалу про зняття арешту банківських рахунків ОСББ „Маловський".

Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у судове засідання не з'явився, вимоги викладені у скарзі не визнає та просить суд у задоволенні скарги відмовити повністю.

Представник стягувача - КП „Теплопостачання м. Одеси" у судове засідання з'явився, надав свої заперечення на скаргу, які залучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та стягувача, суд доходить до такого висновку.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 ст. 25 вказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ч.2 цієї статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

26 листопада 2014 року постановою №ВП 42718792 було накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться в АТ „ІМЕКСБАНК" у межах суми 596748,52 гривень.

Скаржник у своїй скарзі зазначає, що 31.03.2015 року ліквідатор випадково дізнався про постанову від 26.11.2014 року про накладення арешту на кошти боржника, що не відповідає дійсному, оскільки ліквідатор - голова ліквідаційної комісії 17.12.2014 року за №11/3 звертався з листом до начальника другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, з вимогою про закриття виконавчого провадження та зняття арешту.

Посилання скаржника на ч. 3 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження" закінчення виконавчого провадження у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, є помилковим, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.09.2012 року у справі 31527/6520/12 було припинено юридичну особу - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Маловський", що не пов'язано з банкрутством юридичної особи , призначено ліквідаційну комісію та ухвалою того ж суду від 19.06.2014 року змінено порядок та спосіб виконання рішення суду від 09.07.2013 року шляхом продовження ліквідаційної процедури з припинення ОСББ „Маловський" до зведення та затвердження ліквідаційного балансу.

З цього приводу суд вважає звернути увагу скаржника на те, що ліквідаційна процедура застосовується тільки у випадках визнання боржника банкрутом і є припиненням діяльності суб'єкта господарської діяльності з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів у порядку, визначеному Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 1). Фактичною підставою для застосування цієї процедури є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність. Ліквідація, як судова процедура банкрутства, проводиться у межах встановленого законом строку ліквідатором або спеціальним органом - ліквідаційною комісією.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Суворовським районним судом м. Одеси вирішено питання про припинення юридичної особи, яке не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Процедура закінчення виконавчого провадження у зв'язку з ліквідацією юридичної особи передбачена лише у разі визнання юридичної особи (боржника) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, де передбачений обов'язок державного виконавця зняти усі заходи забезпечення виконання рішення та завершити виконавче провадження.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, додані до скарги докази та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність заявником обставин викладених у скарзі, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення скарги Ліквідаційної комісії ОСББ „Маловський" (вх.№2-2204/15 від 22.04.15р.), в порядку ст.121-2 ГПК України по справі №27-15/17-1776-2011, суд доходить висновку що постанова про накладення арешту від 26.11.2014 року винесена головним державним виконавцем другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП №42718792 про арешт коштів боржника відповідає вимогам закону, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги голови ліквідаційної комісії ОСББ "Маловський" (вх.№2-2204/15 від 22.04.15р.) в порядку ст.121-2 ГПК України по справі №27-15/17-1776-2011 - відмовити.

Суддя Ю.О. Зайцев