Постанова

від 23.06.2015 по справі 915/250/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р.Справа № 915/250/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Лисенко В.А., Шевченко В.В.,

(Склад судової колегії сформований на підставі розпорядження №190 від 17.06.2015 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2015)

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Рибакова Л.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ТРЕЙД»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015

по справі № 915/250/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ТРЕЙД»

до Фермерського господарства «ІВОЛГА»

про стягнення заборгованості в сумі 774 322,16 грн.,

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 23.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСКО ТРЕЙД» (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Фермерського господарства «ІВОЛГА» (далі - Господарство, відповідач) про стягнення заборгованості за Договором у сумі 643 778,80 грн., штраф у розмірі 20 % від заборгованості у сумі 54 583,68 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 27 172,20 грн., 20% річних на суму 19 291,22 грн., з інфляційним збільшенням на 29 496,26 грн., на загальну суму 774 322, 16 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки №ЦЮМ-11 від 31.03.2014 своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за придбаний товар.

02.04.2015 Товариство надало до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог (яка прийнята господарським судом до розгляду), в якій просить суд стягнути з Господарства заборгованості в розмірі 329 169,45 грн. з якої; 195 728,75 грн. - заборгованість за Договором, 54 583,68 грн. - штраф у розмірі 20% від заборгованості, 29 246,90 грн. - пеня, 20 113,84 грн. - 20% річних, 29 496,26 грн. - інфляційних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 позовні вимоги Товариства задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 54 583,68 грн. - штрафу у розмірі 20 % від заборгованості, 29 246,90 грн. пені, 20 113,84 грн. 20 % річних, 29 496,26 грн. - інфляційних та 6 349,44 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши весь замовлений товар, однак відповідач у повному обсязі свої зобов'язання за договором не виконав, за товар розрахувався несвоєчасно.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви від 02.04.2015 про зменшення позовних вимог.

Скаржник вважає, що господарським судом не вірно встановлено термін виконання зобов'язань за договором, що призвело до неправильного розрахунку зобов'язання, і, як наслідок, до відмови в задоволенні законних вимог позивача. Також, апелянт зазначає, що господарським судом було невірно розподілені судові витрати між сторонами по справі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

22.06.2015 до апеляційного суду від Господарства надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що останній не отримав апеляційну скаргу Товариства, що позбавило відповідача скористатись своїм правом щодо ознайомлення зі скаргою та надання своїх заперечень на неї.

Позивач належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення поштового відправлення від 26.05.2015 проте його представник в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 про прийняття апеляційної скарги до провадження у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, за таких обставин судова колегія вважає, що матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи, на підставі ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 23.06.2015 представник відповідача надала пояснення, якими підтримала заяву про відкладення розгляду справи та просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача про відкладення розгляду справи та продавшись на місці, судова колегія вважає, що остання не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази щодо направлення на адресу відповідача апеляційної скарги з додатками, а саме завірені належним чином фіскальний чек №8755 та опис вкладення від 05.05.2015. Крім цього, ухвалу апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідач отримав 02.06.2015, про що свідчить повідомлення поштового відправлення від 26.05.2015, тобто у останнього було достатньо часу з для ознайомлення з матеріалами даної справи, однак Господарство не скористалось своїм правом наданим ст. 22 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2014 між Товариством (постачальник) та Господарством (Покупець) було укладено договір поставки № ЦЮМ-11 (далі-Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору. Кількість та асортимент товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору (п. п. 1.1., 1.2 Договору).

У відповідності до п. 2.1 Договору, ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного Договору. Оплата товару здійснюється покупцем в строк передбачений даним Договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті на зазначений в Договорі розрахунковий рахунок постачальника. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог діючого законодавства. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, за умови попередньої оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити вартість товару відповідно до виставленого постачальником рахунку протягом 3-х календарних днів з моменту його отримання. За умови оплати товару після його отримання, сторони у відповідній специфікації, встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в доларах США за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України (п. 3.2 Договору).

У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що в тому випадку, якщо встановлений Національним банком України курс долара США до гривні на момент здійснення платежу за товар вищий ніж курс долара США зазначений у специфікації на момент укладання цього Договору, то для визначення суми яка підлягає сплаті покупцем за товар використовується формула:

Вт= (Ко/Кп)хВгрн,

де Вт - вартість товару до сплати з врахуванням різниці між встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США, згідно умов Договору;

Вгрн. - вартість товару у національній валюті України, зазначена у відповідній специфікації;

Ко - офіційний курс гривні до долара США встановлений Національним банком України на дату оплати (визначається за даними сторінки http.//www.bank.gov.ua або з будь - яких інших офіційних джерел, а у разі її недоступності визначається як курс готівкового продажу долара США у банку ПАТ КБ «Приватбанк»;

Кп - курс гривні до долара США, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на момент підписання Договору (зазначається у відповідній специфікації).

Пунктом 4.2 Договору, сторони погодили, що товар повинен бути поставлений покупцю в термін до 4 квітня 2014 року, якщо інші строки поставки не вказані у специфікаціях, і за умови належного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором, постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки або здійснити поставку встановлюючи обсяг товару на власний розсуд. Допускається поставка товару окремими партіями.

Крім вищевказаного договору, сторони узгодили наступні специфікації про поставку товару, так

за специфікацією № 1 від 31.03.2014 , загальна вартість товару становить 92 942,00 грн. Еквівалент загальної вартості товару відповідно до п. 3.2 Договору складає 7 745,17 доларів США. Згідно даної специфікації покупець оплачує товар наступним чином:

- перша частина оплати за товар у розмірі 30% загальної вартості товару в

сумі 27 882,6 грн. - до початку поставлення товару;

- решта вартості товару у розмірі 70% загальної вартості товару в сумі

65 059,40 грн. - оплачується у термін до 10.10.2014 (включно).

Курс долара США на дату укладання даної специфікації складає 12,0 грн. за 1 долар США;

за специфікацією № 2 від 22.05.2014 , загальна вартість товару становить 272 638,40 грн. Еквівалент загальної вартості товару відповідно до п. 3.2 Договору складає 22 719,87 доларів США. Згідно даної специфікації покупець оплачує товар наступним чином:

- оплата у розмірі 30% загальної вартості товару в сумі 81 791,52 грн. - до

15 липня 2014 року;

- оплата у розмірі 70% загальної вартості товару в сумі 190 846,88 грн. -

до 10 жовтня 2014 року.

Курс долара США на 22 травня 2014 року складає 12,0 грн. за 1 долар США;

за специфікацією № 3 від 26.05.2014 , загальна вартість товару становить 5 280,00 грн. Еквівалент загальної вартості товару відповідно до п. 3.2 Договору складає 440,00 доларів США. Згідно даної специфікації покупець оплачує товар наступним чином:

- оплата у розмірі 30% загальної вартості товару в сумі 1 584,00 грн. - до

15 липня 2014 року;

- оплата у розмірі 70% загальної вартості товару в сумі 3 696,00 грн. - до 10

жовтня 2014 року.

Курс долара США на 26 травня 2014 року складає 12,0 грн. за 1 долар США.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 370 860,40 грн. (з ПДВ), що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних № РТ-0000291 від 01.04.2014 на суму 92 942,00 грн., № РТ-0001080 від 22.05.2014 на суму 91 872,00 грн., № РТ-0001105 від 26.05.2014 на суму 186 046,40 грн.

Товар згідно вказаних специфікацій був отриманий відповідачем, що підтверджується довіреностями № 7 від 01.04.2014 (а.с.18), № 26/1 від 22.05.2014 (а.с.19), № 28/1 від 28.05.2014 на право отримання товару, а також підписом уповноваженої особи на видаткових накладних та скріплено печаткою підприємства.

Дослідивши наявні в матеріалах справи вищевказані видаткові накладні, які були підписані без зауважень та претензій повноважними представниками сторін та скріплені печатками, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

Зазначені первісні бухгалтерські документи безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару постачальником (позивачем) покупцю (відповідачу). Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило.

Відповідач розрахувався за поставлений товар на загальну суму 443 485,95 грн. наступними платежами:

- 01.04.2014 - 27 945,00 грн.;

- 18.07.2014 - 70 000,00 грн.;

- 23.02.2015 - 120 000,00 грн.;

- 25.02.2015 - 60 000,00 грн.;

- 16.03.2015 - 90 000,00 грн.;

- 17.03.2015 - 75 543,95 грн.

Однак, в порушення умов зазначеного договору поставки № ЦЮМ-11 відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судова колегія погоджується з позивачем, що при здійсненні оплати відповідач не врахував умови п. 3.3. договору укладеного між сторонами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок щодо оплати основного боргу з врахуванням розрахунку відповідно до п. 3.3. договору, колегія суддів не погоджується з останнім, оскільки він містить арифметичні помилки, у зв'язку з цим, судова колегія зробила власний розрахунок:

ДатаКурс НБУ на дату оплати, грн.Оплата фактична, грн.Коефіцієнт (Ко/Кп) Належна сума до сплати, грн. Різниця між фактичною оплатою та належною сумою до сплати, грн. 01.04.2014 27 942,00 18.07.2014 11,65 70 000,00 23.02.2015 28,35 120 000,00 2,3625 216 121,50 96 121,50 25.02.2015 28,05 60 000,00 2,3375 118 745,00 58 745,00 16.03.2015 21,77 90 000,00 1,814167 163 275,00 73 275,00 17.03.2015 22,25 75 543,95 1,854167 5 411,20 2 492,80 Загальна сума 443 485,95 230 634,30

Детальний розрахунок апеляційного суду:

на 23.02.2015

Коефіцієнт : (курс НБУ на дату оплати)28,35 / (курс долару США у специфікації) 12,00 = 2,3625

Належна сума до сплати : 120 000,00 грн.*2,3625= 283 500,00 грн., судова колегія встановила, що розмір належної суми до сплати на вказану дату перевищує суму належної суми оплати, заявлену до стягнення позивачем. Враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 ГПК України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму належної суми до сплати на 23.02.2015 у розмірі - 216 121 50 грн.

Різниця між фактичною оплатою та належною сумою до сплати: 216 121,50 грн. - 120 000,00 грн. = 96 121 50 грн.

на 25.02.2015

Коефіцієнт : (курс НБУ на дату оплати)28,05 / (курс долару США у специфікації) 12,00 = 2,3375

Належна сума до сплати : 60 000,00 грн.*2,3375= 140 250,00 грн., судова колегія встановила, що розмір належної суми до сплати на вказану дату перевищує суму належної суми оплати, заявлену до стягнення позивачем. Враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 ГПК України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму належної суми до сплати на 23.02.2015 у розмірі - 118 745,00 грн.

Різниця між фактичною оплатою та належною сумою до сплати: 118 745,00 грн. - 60 000,00 грн. = 58 745,00 грн.

на 16.03.2015 та на 17.03.2015 - розрахунки надані позивачем та розрахунки судової колегії, співпали.

Отже, доведеною матеріалами справи є заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар з врахуванням умов п. 3.3. договору становить:

370 860,40 грн. (сума накладних) + 230 634,30 грн. (сума різниць між фактично сплаченими коштами та належними сумами до сплати) - 443 485,95 грн.(сума оплати) = 158 008,75 грн., в цій частині господарський суд безпідставно в задоволенні позовних вимог відмовив, у зв'язку з чим, рішення господарського суду в частині стягнення оплати основого боргу з врахуванням розрахунку відповідно до п. 3.3. договору, підлягає частковому скасуванню, а позовна заява та апеляційна скарга частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, то судова колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 6.2 Договору, у випадку порушення строків або умов оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов'язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на термін понад 3 календарних дні, покупець окрім пені сплачує штраф у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 6.6 Договору, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій за договором, колегія суддів не погоджується з останнім, оскільки він містить арифметичні помилки, у зв'язку з цим, судова колегія зробила власний розрахунок:

Строк заборгованостіСума заборгованості, грн.Штраф 20%, грн.Пеня, грн. 20% річних, грн. Індекс інфляції, грн.Всього з 10.10.2014 по 23.02.2015 272 918,40 54 583,68 27 172,20 19 291,22 29 496,26 з 24.02.2015 по 25.02.2015 152 918,40 326,78 167,58 з 26.02.2015 по 16.03.2015 2 918,40 81,08 30,38 54 583,68 27 580,06 19 489,18 29 496,26 131 149,18

При цьому, перевіривши за допомогою системи «Ліга закон» розрахунки позивача щодо сплати відповідачем штрафу 20%, пені, 20% річних та індексу інфляції за період з 10.10.2014 по 23.02.2015 у розмірах 54 583,68 грн., 27 172, 20 грн., 19 291, 22 грн. та 29 496, 26 грн. відповідно, судова колегія встановила, що розміри пені, 20% річних та інфляційних втрат за вказаний період перевищує суму пені, 20% річних та інфляційних втрат, заявлену до стягнення позивачем. Проте, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 ГПК України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог, приймає заявлені позивачем вищевказані суми пені, 20% річних та інфляційних втрат. Сума штрафу 20% нарахована позивачем відповідачу у розмірі 54 583,68 грн. співпали з розрахунковою сумою судової колегії.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга закон» розрахунки позивача щодо сплати відповідачем пені, 20% річних та індексу інфляції за період з 24.02.2015 по 25.02.2015, судова колегія встановила, що дані розрахунки є вірними та обґрунтованим, які не містять арифметичних помилок.

Також, судова колегія зазначає, що у період з 26.02.2015 по 16.03.2015 сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 152 918,40 грн. (сума боргу на 25.02.2015) - 60 000,00 грн. (сплата боргу 25.02.2015) - 90 000,00 грн. (сплата боргу 16.03.2015) = 2 918,40 грн., проте позивач в розрахунку помилково зазначив суму 62 918,40 грн., на яку нарахував суму пені та 20% річних, у зв'язку з цим, судова колегія зробила власний розрахунок пені та 20 % річних:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення, грн. 2 918,40 26.02.2015 - 03.03.2015 6 19,5000 % 0.107 %* 18,71 2 918,40 04.03.2015 - 16.03.2015 13 30,0000 % 0.164 %* 62,37 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 81,08 грн.

Розрахунок 20% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів , грн. 2 918,40 26.02.2015 - 16.03.2015 19 20 % 30,38

Приймаючи до уваги виправлені судовою колегією арифметичні помилки, які мали місце у розрахунках позивача, до стягнення з відповідача підлягають наступні суми штрафних санкцій: 54 583,68 грн. штрафу, 27 580,06 грн. пені, 19 489,18 грн. 20% річних та 29 496,26 грн. інфляційних втрат, отже позовні вимоги та апеляційна скарга в цій частині підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, судова колегія зазначає, згідно із ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, так в процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем було зменшено розмір позовних вимог з 774 322,16 грн. до 329 169,45 грн., таким чином, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 8 903,06 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ТРЕЙД» - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.04.2015 року частково скасувати, виклавши пункт другий його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Фермерського господарства «ІВОЛГА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСКО ТРЕЙД»:

158 008,75 грн. - суми основного боргу;

54 583,68 грн. - штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості;

27 580,06 грн. - пені;

19 489,18 грн. - 20% річних;

29 496,26 грн. - індексу інфляції

5 783, 16 грн. - витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.»

3. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області - залишити без змін.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСКО ТРЕЙД» з Державного бюджету України 8 903,06 грн. судового збору за подачу позовної заяви, надмірно сплаченого за платіжним дорученням № 1497 від 18.02.2015 року.

5. Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Лисенко В.А.

Шевченко В.В.