Ухвала

від 23.06.2015 по справі 820/660/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р.Справа № 820/660/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників позивача Ачкуріна І.І., Андрєєва І.І., Андрєєва А.Є.

представників відповідача Губської В.В., Аляб'євої А.О.,

Матарикіної Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі № 820/660/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейдісі Секьюрітіз"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12 травня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.09.2014 року № 0000662202.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" протиправно занижено податок на прибуток у розмірі 10 489 500 грн. з огляду на те, що первинні документи на виконання зобов'язань за договором між позивачем та ТОВ Фірмою "Сердолік" містять суперечності в частині дати виконання зобов'язань щодо оплати придбаних цінних паперів та надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача. Наголошуючи на виявлених під час проведеної планової виїзної перевірки порушеннях, зазначає, що згідно наявної податкової інформації (Довідка про результати зустрічної звірки ПАТ "БАНК "Меркурій" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" та ТОВ Фірма "Сердолік" за період з 29.04.2010 року по 31.12.2013 року) не підтверджений той факт, що кошти в сумі 49 950 000 грн. надійшли на поточний рахунок ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" від ТОВ Фірми "Сердолік" як оплата за договором купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2012 року.

Крім того, заявник вказує, що ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" на порушення пп.153.8.1 п.158.3 ст. 158 Податкового кодексу України завищено витрати у загальному розмірі 3 810 693,0 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 724031,0 грн. (2013 рік), та занижені витрати від операцій з облігаціями підприємств та з інвестиційними сертифікатами у загальному розмірі 3 810 693,0 грн. та як наслідок, завищено податок на прибуток від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі за 2013 рік в сумі 3 277,0 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейдісі Секьюрітіз" у письмових запереченнях просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та Департаментом податкового та митного аудиту Державної фіскальної служби України проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.04.2010 року по 31.12.2013 року.

01 вересня 2014 року за результатами проведеної перевірки складено акт № 3416/20-30-22-02/37090304 (т.1 а.с. 21-73), яким встановлено порушення позивачем : п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п.п. 153.8.1 п. 153.8 ст.153 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток на суму 11213531, в тому числі: за 2012 рік- на суму 10489500 грн., у т.ч. за ІV квартал 2012 року у розмірі 10489500 грн.; за 2013 рік - 724031 грн.; п.п. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством завищено податок на прибуток за операціями з цінними паперами за 2013 рік на суму 3277 грн.

17 вересня 2014 року за результатами проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662202, яким ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток загальному розмірі 14012817,50 грн., з яких : основний платіж - 11210254,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2802563,50 грн. (т.1 а.с. 102).

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 17 вересня 2014 року №0000662202 залишено без змін.

Задовольняючи позов ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз", суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки від 01.09.2014 № 3416/20-30-22-02/37090304 щодо порушень підприємством положень ПК України є безпідставними, а прийняте на підставі вказаного акту податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0000662202 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" 21.12.2012 р. укладено Договір купівлі - продажу цінних паперів №ДД121211 з ТОВ Фірмою "СЕРДОЛІК", згідно якого продавцем цінних паперів є ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ", а покупцем - ТОВ ФІРМА "СЕРДОЛІК" (т.1 а.с. 144-145). Відповідно до умов договору оплату було здійснено 21.12.2012 р. шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку, відкритого для ТОВ ФІРМА "СЕРДОЛІК" АТ Банком "Меркурій" на поточний рахунок ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" з призначенням платежу: "Перерахування кредитних коштів по договору 02/1-25К-99 від 21.12.2012 з ТОВ фірма "Сердолік" за акції іменні по договору №ДД121211 від 21.12.12 згідно службового розпорядження б/н від 21.12.12 без ПДВ" (т.1 а.с. 156-158). Факт оплати за договором підтверджується: банківською випискою за поточним рахунком та платіжним дорученням №28265 від 21.12.2012; банківськими виписками з особового (позичкового) рахунку ТОВ фірма "Сердолік"; листом АТ Банку "Меркурій" №3859/02/1 від 08.08.2014; договором №02/1-25К-99 невідновлюваної кредитної лінії у національній валюті України від 21.12.2012 р., укладеним між ТОВ Фірма "Сердолік" та АТ Банк "Меркурій (т.1 а.с. 149-152).

В платіжному дорученні №28265 від 21.12.2012 року на перерахування коштів з позичкового рахунку платником зазначено АТ Банк "Меркурій", призначення платежу - кошти по договору ДД121211 від 21.12.2012 року (а.с.149, т. 1).

21 грудня 2012 р. продавець перерахував зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок в цінних паперах покупця акції прості іменні, емітовані ЗАТ "Оптима плюс", в кількості 2958660 шт. та акції прості іменні, емітовані ПАТ "Великополовецьке ремонтно-транспортне підприємство", в кількості 7256895 шт.

На виконання Договору №ДД121211 купівлі продажу цінних паперів від 21.12.2012 р. продавець ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" 21.12.2012 р. надав розпорядження зберігачу АТ Банку "Меркурій" за №№ 107; 110 на переказ покупцю цінних паперів, що є предметом договору. Цінні папери були переказані на рахунок у цінних паперах покупця (підтверджено виписками про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №003095 від 21.12.2012р. та від 24.12.2012р.) (т. 1 а.с. 147, 148).

Зобов'язання сторін за договором виконані в повному обсязі, грошові кошти в сумі 49950000,00 грн. надійшли 21.12.2012 на поточний рахунок ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ", відкритий в АТ "БАНК "МЕРКУРІЙ" згідно платіжного доручення від 21.12.2012 №28265, Платник - АТ "БАНК "МЕРКУРІЙ"; Дт рахунку № 206253002849 Отримувач - ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ"; Кт рахунку № 265023002748. Призначення платежу: перерахування кредитних коштів по договору № 02/1-25К- від 21.12.2012 з ТОВ Фірма "Сердолік" за акції іменні по договору №ДД121211 від 21.12.2012 згідно сл. Розпорядження б/н від 21.12.2012.

Відповідно до п.3 ст.5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року N 710/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Відповідно до п.4 ст.5 цього ж Закону підтвердженням права власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Таким чином, кошти, що надійшли від ТОВ Фірма "Сердолік" є платою за товар (цінні папери), який був переданий покупцю (підтверджено виписками з рахунку у цінних паперах), та включені позивачем у податковому обліку, як доходи отримані від реалізації цінних паперів згідно п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на наявність суперечностей у первинних документах, складених на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів між позивачем та ТОВ Фірмою "Сердолік", в частині дати виконання зобов'язань щодо оплати придбаних цінних паперів та надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача, висновків суду не спростовують. Відповідно до платіжного доручення від 21.12.2012 №28265 та банківської виписки за поточним рахунком ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" грошові кошти в сумі 49950000,00 грн. на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів надійшли на поточний рахунок ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ", відкритий в АТ "БАНК "МЕРКУРІЙ", саме 21.12.2012 року, натомість в Акті виконання сторонами зобов'язань по договору №ДД121211 від 21.12.2012 року було допущено описку щодо здійснення контрагентом позивача ТОВ Фірмою "Сердолік" оплати товару (цінних паперів).

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно Довідки про результати зустрічної звірки ПАТ "БАНК "Меркурій" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" та ТОВ Фірмою "Сердолік" за період з 29.04.2010 року по 31.12.2013 року не підтверджений той факт, що кошти в сумі 49 950 000 грн. надійшли на поточний рахунок ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" від ТОВ Фірми "Сердолік" як оплата за договором купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2012 року., є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до Довідки, на яку посилається відповідач, інформація про обставини укладення та здійснення розрахунків за кредитним договором між АТ Банк "Меркурій" та ТОВ Фірмою "Сердолік" від 21.12.2012 року №02/1-25К-90 , яка запитувалась, становить банківську таємницю відповідно до статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відтак, висновок відповідача про непідтвердженість реального характеру взаємовідносин між ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" та ТОВ Фірмою "Сердолік", у вказаній довідці є передчасним та не ґрунтується на об'єктивних даних.

Щодо висновків про неправомірне віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відсотків за Договором №02/1-25К-61 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 19.08.2013р. у розмірі 3804584 грн., біржових послуг на загальну суму 5059 грн., послуг зберігача на загальну суму 1050 грн., чим порушені вимоги п.п.153.8.1 п.153.8 ст. 153 ПКУ в 2013 році, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Ейдісі Секьюрітіз" з ПАТ БАНК "МЕРКУРІЙ" укладено договір невідновлюваної кредитної лінії № 02/1-25К-61 від 19.08.2013р. (т.1 а.с. 156-157), відповідно до якого для здійснення своєї господарської діяльності (придбання цінних паперів) позивачем були залучені кредитні кошти від резидента, який є фінансовою установою (ПАТ БАНК "МЕРКУРІЙ").

Згідно до пп. 1.3, 1.4, 1.5 цього договору, кошти були надані на визначений строк із зобов'язанням їх повернення, сплатою процентів за користування сумою позики та використані за цільовим призначенням.

Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно до п.п. 14.1.258. п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно з пп. 14.1.206. п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, на час виникнення спірних правовідносин, визначались п.141.1 ст. 141 Кодексу, яким передбачалось, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.244. п. 14.1 ст. 14 Кодексу, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Сплачені відсотки за користування сумою позики відносилися підприємством у податковому обліку до складу інших витрат згідно пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Кодексу, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318, до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати".

Відповідно до пп. 14.1.84. п. 14.1 ст. 14 ПК України інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку фінансових витрат визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2006р. № 415. Згідно п. 3 П(С)БО 31 терміни, що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення: кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці (Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку фінансових витрат №1300 від 01.11.2010р.).

Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Приклади кваліфікаційних та некваліфікаційних активів наведені у Додатку 1 до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" згідно з яким некваліфікаційні активи - фінансові інвестиції; незавершене виробництво продукції з коротким (несуттєвим) операційним циклом; активи, які готові для використання із запланованою метою або продажу.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів чи інших активів у цінні папери суб'єктів господарської діяльності та інші фінансові інструменти.

Таким чином, цінні папери не є кваліфікаційними активами, а є фінансовою інвестицією, готовим товаром, що не потребує суттєвого часу для його створення та є активами, які готові для використання із запланованою метою або продажу.

Згідно з пп. 14.1.244. п. 14.1 ст. 14 Кодексу, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Враховуючи викладене, витрати у вигляді відсотків за кредитною угодою, є фінансовими витратами (а саме витратами, пов'язаними із запозиченням) та правомірно включалися підприємством у податковому обліку до складу інших витрат в періоді нарахування згідно пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Кодексу.

Таким чином, при придбанні цінних паперів підприємством не створювались кваліфікаційні активи, а придбавались активи, які готові для використання за призначенням або для реалізації, тому відсотки банку за користування кредитом в обліку являють собою фінансові витрати, і в бухгалтерському обліку відображаються у вигляді витрат підприємства в періоді нарахування.

З матеріалів справи також вбачається, що в ході своєї господарської діяльності ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" несло витрати у вигляді витрат на оплату послуг депозитарних установ (послуг зберігання) та біржових послуг, які відносилися підприємством у податковому обліку до складу інших витрат (у складі адміністративних витрат та інших операційних витрат) згідно п. 138.10 ст. 138 Кодексу.

Згідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; інші операційні витрати.

ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" несло витрати за послугами з обслуговування рахунку у цінних паперах по Договору № 07-3/6 від 23.03.2012р., укладеному з ПАТ БАНК "МЕРКУРІЙ" (далі - Зберігач). Згідно умов цього договору (п.1. Предмет договору), зберігач зобов`язується надавати Депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних Депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами.

Зберігачем надавалися послуги як з зарахування так і списання бездокументарних цінних паперів, що підтверджено актами наданих послуг, в яких не розподілено окремо вартість послуг за зарахування цінних паперів на рахунок та вартість послуг за списання цінних паперів з рахунку. Також не конкретизується які саме цінні папери списувалися або зараховувалися. Отже, ці витрати були платою за рух цінних паперів по рахунку, а саме - розрахункове обслуговування.

Такі витрати відносяться до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, в періоді нарахування згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу та не можуть бути віднесені на собівартість придбаних цінних паперів.

Для ведення своєї основної діяльності у періоді, що перевірявся, позивачем отримувались біржові послуги в сумі 5059,00 грн. від ПАТ "ФБ "Перспектива" та ПАТ "УКРАЇНСЬКА БІРЖА" (плата за використання торгового терміналу, консультації з питань первинного встановлення та підключення торгового терміналу, допуск цінних паперів до біржових торгів, послуги з укладання біржових угод, резервування робочої станції, послуги у сфері інформатизації, в тому числі абонентське обслуговування торгового терміналу): послуги зберігача у сумі 1050,0 грн. від ПАТ Банк "Меркурій" на підставі договору від 23.03.2012 № 07-3/6 про відкриття рахунку у цінних паперах та актів надання послуг.

Так, між позивачем та ПАТ "УКРАЇНСЬКА БІРЖА" укладено договір №170/Т про інформаційно-технічне забезпечення від 30.09.2010р., згідно якого у 2013 році підприємство позивача сплачувало кошти за резервування робочої станції, про що свідчать акти про надання послуг.

Біржових угод у 2013р. позивач на ПАТ "УКРАЇНСЬКА БІРЖА" не укладав. Ці витрати не були пов`язані з придбанням конкретних фінансових інвестицій та не були платежами при передачі цінних паперів, але пов`язані з господарською діяльністю підприємства.

Отже, ці витрати безпосередньо не були пов'язані з придбанням фінансової інвестиції та відбувались незалежно від того чи придбаваються (реалізуються) цінні папери, а тому, на погляд суду, не можуть бути віднесені на їх собівартість та згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу включаються до складу інших витрат загальногосподарського призначення.

Також для ведення торгів на ПАТ "ФОНДОВА БІРЖА ПЕРСПЕКТИВА" позивачем укладено договір № Д-13/01/11-01 доступу до електронної торговельної системи ПАТ "ФОНДОВА БІРЖА ПЕРСПЕКТИВА" від 11.01.2013р. та договір № СЛ-13/01/11-01 про надання дозволу на комерційне використання торгового терміналу та послуг у сфері інформатизації від 11.01.2013р. згідно з якими у 2013 році отримував послуги та сплачував кошти на підставі актів-рахунків.

За укладеними біржовими угодами по брокерським договорам підприємством сплачено 1540,00 грн.

Вказані витрати не були пов`язані з придбанням фінансових інвестицій для власного використання, а були понесені в результаті надання посередницьких послуг (як професійний торговець) контрагентам (тобто цінні папери купувалися/продавалися на біржі для клієнтів на виконання їх доручень), а тому не можуть бути віднесені до собівартості цінних паперів та згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу включаються до складу інших витрат загальногосподарського призначення.

Позивач у 2013 році згідно укладених договорів з ПАТ "ФОНДОВА БІРЖА ПЕРСПЕКТИВА" отримував послуги з допуску цінних паперів до біржових торгів, що підтверджено актами-рахунками.

Отже, такі послуги не мають відношення до конкретних операцій з цінними паперами і стосуються виключно питань допуску цінних паперів до біржових торгів на не визначений термін. Ці витрати не пов`язані з придбанням конкретних фінансових інвестицій та не є платежами при передачі цінних паперів. Такі витрати безпосередньо не пов'язані з придбанням конкретної фінансової інвестиції та відбуваються незалежно від того чи придбаваються (реалізуються) цінні папери, але пов`язані з господарською діяльністю підприємства, а тому не можуть бути віднесені на їх собівартість та згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу включаються до складу інших витрат загальногосподарського призначення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "ЕЙДІСІ СЕКЬЮРІТІЗ" правомірно віднесені до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відсотки по договору №02/1-25К-61 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України від 19.08.2 013р. у розмірі 3804584 грн., біржові послуги на загальну суму 5059 грн., послуги зберігача на загальну суму 1050 грн.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. по справі № 820/660/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 24.06.2015 р.

Помічник судді Цюпак О.П.