Рішення

від 22.06.2015 по справі 914/1341/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 р. Справа№ 914/1341/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Прокурора Галицького району м.Львова, м.Львів, в інтересах держави в особі : Позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств, м.Львів Фермерського господарства "Сокіл", с.Паликорови , Бродівський район, Львівської області про: стягнення протермінованої фінансової підтримки. Ціна позову: 14714,30 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

прокурор: Леонтьєва Н.Т. - прокурор Прокуратури Львівської області

від позивача:Стадник З.Д. - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив прокурору та представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського держфонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Сокіл", про стягнення заборгованості в сумі 19 714,30 грн., яка складається з коштів протермінованої фінансової підтримки в сумі 14 000,00 грн., нарахованих 3% річних в сумі 884,30 грн., інфляційних втрат в сумі 4 830,00 грн., а також - про розірвання договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Ухвалою суду від 27.04.2015р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2015р. Ухвалою суду від 27.05.2015р. розгляд справи відкладено на 15.06.2015р. Ухвалою суду від 15.06.2015р. розгляд справи відкладено на 22.06.2015р. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалах суду.

19.06.2015р. за вх..№2598/15 прокурор Галицького району м.Львова подав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 03.06.2015р. №17/15 в якій, у зв'язку із проведенням відповідачем проплати заборгованості у розмірі 5000,00 грн., просить суд стягнути з відповідача 14714,30 грн. заборгованості, з якої: 9000,00 грн. основного боргу, 884,30 грн. 3% річних, 4830,00 грн. індексу інфляції.

В судове засідання 22.06.2015 року прокурор з'явився, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав.

В судове засідання 22.06.2015 року позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги з врахуванням поданої прокурором заяви про зменшення позовних вимог (вх.№2598/15) підтримав.

Відповідач в жодне судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення вх.№19332/15 від 13.05.2015р., вх.№23997/15 від 10.06.2015р.

Станом на 22.06.2015р. від відповідача документи витребувані ухвалами суду не надходили. Заявлені прокурором вимоги відповідач не заперечив і не спростував.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Окрім того, зважаючи на строки розгляду даної справи, можливість відкладення розгляду справи на іншу дату відсутні.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами із врахуванням заяви прокурора із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.06.2015р. №17/15 (вх.№2598/15 від 19.06.2015р. без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

21.07.2008 року між Львівським відділенням Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств (далі - Позивач) та фермерським господарством "Сокіл" (далі - Відповідач) укладено договір №10/2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі - Договір), згідно якого Позивач зобов'язується надати на зворотній основі Відповідачу фінансову допомогу у розмірі 50 000,00 грн., а Відповідач у свою чергу зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений Договором строк, а саме, як зазначено у п.3.4.2. Договору, згідно з встановленим графіком: до 01.14.2010 року в сумі 10 000 грн., до 01.11.2011 року в сумі 10 000 грн., до 01.07.2012 року в сумі 10 000 грн., до 21.07.2013 року в сумі 20 000 грн.

На виконання п.3.4.3. Договору, сторони уклали договір застави від 15.09.2008 року (далі - Договір застави).

Позивачем взяті на себе зобов'язання виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 17.09.2008 року.

Проте, згідно листа Укрдержфонду №109 від 16.03.2015 року за зазначеним Договором станом на 16.03.2015 року Відповідач не повернув Позивачу частину наданих йому коштів на суму 19 714,13 грн., що є порушенням умов Договору.

Позивачем надіслано Відповідачу Претензію за №13 від 21.01.2015 року про необхідність повернення отриманої фінансової допомоги, проте Відповідачем ніяких дій по сплаті вказаної заборгованості не вчинено та відповіді на претензії не надано.

В процесі розгляду справи Прокурором Галицького району подано заяву про зменшення позовних вимог від 03.06.2015р. №17/15, в якій, у зв'язку із проведенням відповідачем проплати заборгованості у розмірі 5000,00 грн., просить суд стягнути з відповідача 14714,30 грн. заборгованості, з якої: 9000,00 грн. основного боргу, 884,30 грн. 3% річних, 4830,00 грн. індексу інфляції.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно з ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст.2 ГПК України.

Враховуючи те, що термін "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

У відповідності до ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних Інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Згідно ст. 11 Закону України "Про фермерське господарство" та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102 Фонд надає фермерським господарствам, за рахунок коштів державного бюджету, фінансову підтримку на поворотній основі.

Також згідно з ст. 2 Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України за № 61 від 06.06.06р., Укрдержфонд є правонаступником Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, утвореного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 1991 року № 83 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 року № 133 "Про деякі питання розвитку селянських (фермерських) господарств", і належить до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до ст. 8 Статуту Укрдержфонду має регіональні відділення в Автономній республіці Крим та областях, які не мають статусу юридичної особи, мають окремі баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в органах Держказначейства, печатку з ідентифікаційним кодом, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого Укрдержфондом.

Позивач надає безпроцентну фінансову допомогу фермерським господарствам для розвитку та підтримки сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов господарювання, що забезпечує реалізацію державної політики підтримки фермерських господарств, створення стабільних фінансових умов для становлення приватного селянського сектора економіки України. Для даних цілей залучаються кошти з Державного бюджету згідно Закону України "Про Державний бюджет України".

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У даному випадку, неповернення фермерським господарством наданої йому на поворотній основі фінансової допомоги через Укрдержфонд, в терміни обумовлені Договором, до державного бюджету не дає можливості відділенню Фонду фінансувати заходи, пов'язані з реалізацією підтримки інших фермерських господарств, які потребують фінансової допомоги та призводить до невиконання відділенням фонду плану по поверненню коштів до Державного бюджету України. Таким чином, неповернення коштів фермерським господарством негативно впливає на економічний розвиток держави, створює перешкоди до подальшої реалізації державної політики з підтримки фермерських господарств та спричиняє шкоду інтересам держави.

Відтак, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 9000,00 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Прокурором також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 884,30 грн. - 3 % річних та 4830,00 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку позивача, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 884,30 грн. за період з 03.07.2012 року по 16.03.2015 року та 4830,00 грн. інфляційних втрат за період липень 2013 - лютий 2015 року.

Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Звертаючись з позовними вимогами, Прокурор просив накласти арешт на заставне майно та банківські рахунки фермерського господарства "Сокіл".

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи необґрунтованість та непідтвердженість заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з тим, що при поданні позову, Прокурор Галицького району м.Львова був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. покладаються на відповідача повністю та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Прокурора Галицького району м.Львова із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.06.2015р. №17/15 (вх.№2598/15 від 19.06.2015р.) задоволити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Сокіл" (80670, Львівська область, Бродівський район, с.Паликорови, код ЄДРПОУ 31976296) на користь Українського держфонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення (79000, м.Львів, вул.Технічна, 1, код ЄДРПОУ 13817211) 9000,00 грн. основного боргу, 884,30 грн. 3% річних, 4830,00 грн. індексу інфляції.

3.Стягнути з Фермерського господарства "Сокіл" (80670, Львівська область, Бродівський район, с.Паликорови, код ЄДРПОУ 31976296) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

5. В задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову (п.2 прохальної частини позовної заяви) - відмовити.

В засіданні 22.06.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовлено 25.06.15р.

Суддя Кітаєва С.Б.