Постанова

від 24.06.2015 по справі 915/1807/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р.Справа № 915/1807/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Мирошниченко М.А., Аленіна О.Ю.

(Склад колегії суду визначено згідно з повторним протоколом про автоматичний розподіл справи між суддями від 02.06.2015р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін 24.06.2015 р.:

від Прокуратури -Лянна О.А.

від Березанської районної державної адміністрації - не з'явився.

від Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - Стойкова М.Д.

розглянувши апеляційну скаргу

Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 16.01.2015р.

по справі № 915/1807/13

за позовом Прокурора Березанського району Миколаївської області

до відповідачів:

1). Березанської районної державної адміністрації;

2). Виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2015р., яка надіслана учасникам процесу 12.02.2015р., розгляд апеляційної скарги призначено на 25.02.2015 р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 24.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

01.10.2013р. Прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Березанської районної державної адміністрації та ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1349 від 16.11.2007р.; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3, 0418 га, розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Одеської області, кадастровий номер 4820982200:09:000:0457, укладений між Березанською райдержадміністрацією та ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ 22.04.2008р.

В обґрунтування позову Прокурор Березанського району Миколаївської області в інтересах держави посилається на те, що в ході проведення перевірки прокуратурою району було встановлено порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки у приватну власність ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ Березанською районною адміністрацією, оскільки розпорядження райдержадміністрації про відчуження у приватну власність земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного Моря суперечить законодавству та було прийнято всупереч вимог земельного та водного кодексів України, а саме приписів ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України та ст.ст. 59, 84 Земельного кодексу України, а отже порушує цивільні права та інтереси держави.

Обґрунтовуючи позов прокурор зазначає, що на момент прийняття розпорядження про продаж земельної ділянки не було отримано висновку державної експертизи землевпорядної документації та на момент прийняття спірного розпорядження райдержадміністрацією не затверджено звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить вимогам Закону "Про державну експертизу землевпорядної документації".

На думку прокурора ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом щодо визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013р. (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначене рішення було оскаржено в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2014р. рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013р. залишено без змін (т.1,а.с. 209-217).

Постанова апеляційної інстанції також була оскаржена в касаційному порядку та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.2014р. у справі №915/1807/13 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2013р. скасовані та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області (т.1, а.с. 254-263), при цьому, Вищий господарський суд у постанові зазначив, що при новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене у постанові, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України.

Згідно з розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області за № 258 від 04.11.2014 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, відповідно до порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 3.1.13 п. 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду даної справи визначено суддю Алексєєва А.П. (т.2, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2014р. (суддя Алексєєв А.П.) справа №915/1807/13 прийнята до свого провадження (т.2, а.с. 2).

26.11.2014р. Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою про зміну підстав позовної заяви, в якій посилаючись на те, що розпорядження №1349 від 16.11.2007р. прийнято без позитивного висновку державної землевпорядної експертизи, всупереч забороні статті 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», що є самостійною підставою для визнання незаконним та скасування зазначеного розпорядження в судовому порядку (т.2, а.с. 13-14).

16.01.2015р. Прокурор Березанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з клопотанням про вихід за межі позовних вимог, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 року (т.2, а.с.57).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015р. (суддя Алексєєв А.П.) позов прокурора задоволено у повному обсязі, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 1349 від 16.11.2007 року "Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,0418 га, розташованої по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Миколаївської області, кадастровий номер 4820982200:09:000:0457, укладений між Березанського райдержадміністрацією та ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" 22.04.2008 року; визнано недійсним державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 року; стягнуто до Державного бюджету з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області суму судового збору в розмірі 1720,50 грн.; стягнуто до Державного бюджету з ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" суму судового збору в розмірі 573,50 грн.

Рішення мотивоване тим, що вимоги Прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки є цілком обґрунтованими, оскільки розпорядження Березанської райдержадміністрації №1349 від 16.11.2007 р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки суд зазначив, що у зв'язку з тим, що на підставі незаконного розпорядження райдержадміністрації з відповідачем ВКФ "Юна-Сервіс" укладено договір купівлі-продажу цей правочин щодо земельної ділянки відповідно до ст. ст. 201, 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 152 Земельного кодексу України, підлягає визнанню недійсним.

Що стосується визнанню недійсним та скасуванню відповідного державного акту на право власності на земельну ділянку суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з заявленням прокурором клопотання відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд виходить за межі позовних вимог з огляду на те, що відповідач ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" у разі скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу фактично зможе розпоряджатися земельною ділянкою за наявності діючого державного акту на право власності на земельну ділянку, що порушуватиме її правовий режим державної форми власності.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Виробничо-комерційна фірма «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015р. по справі №915/1807/13 та ухвалити нове рішення, яким у позові прокурора Березанського району Миколаївської області в інтересах держави відмовити у повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення спору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт також посилається на те, що судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховано те, що матеріали справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка входила до прибережної захисної смуги і, відповідно до земель водного фонду України, а отже на думку апелянта застосування положень Водного кодексу України в даному випадку є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.09.2005р. між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області, ЄДРПОУ 20917284, розташоване в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, в особі начальника відділу реформування державної власності Заболонкової Ірини Василівни, яка мешкає в м. Миколаєві, вул. Червоних майовщиків, 3, кв.76 та діє на підставі доручення, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Войтовською Ж.Ф. 09.03.2005р., серія ВВТ №4486618, зареєстрованої за №710 (надалі-Продавець) з однієї сторони, та Виробничо-комерційна фірма «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ, ЄДРПОУ 20974052, розташована в м. Одеса, вул. Щорса, 2, в особі генерального директора Воробєй І.Б., що мешкає в м. Одеса, по вул. Сергея Ядова, 24-А, кв.131, який діє на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Одеської міської ради 10.02.1994р. №15561200000000754 (надалі-Покупець) з другої сторони, на підставі ст. 345 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу (приватизації) №1-Ж бази відпочинку «Орбіта» (державного майна) проданого на аукціоні (т.1, а.с. 129-133).

За умовами вищезазначеного договору відповідно до п.1.1. Продавець передає у власність Покупцю об'єкт приватизації - базу відпочинку «Орбіта» (державне майно) надалі-об'єкт приватизації), яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, село Коблеве, проспект Курортний 7) у складі майна згідно з інвентаризаційним описом основних засобів (державне майно), та в тому числі об'єкти нерухомості згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2005 року №8206677, виданим Березанською філією ММБТІ.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Березанської райдержадміністрації №1349 від 16.11.2007 року на підставі заяви ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" вирішено продати товариству земельну ділянку рекреаційного використання для обслуговування бази відпочинку „Орбіта" загальною площею 3,0418 га, розташовану по пр. Курортному, 7 в с. Коблево Березанського району Миколаївської області (т.1, а.с. 14-15).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 1350 від 16.11.2007 року "Про затвердження звіту експертної грошової оцінки земельної ділянки" затверджено звіт експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" рекреаційного призначення для обслуговування бази відпочинку "Орбіта" за адресою: Миколаївська область, Березанський район, в межах території Коблевської сільської ради (зона відпочинку "Коблево") та зазначено, що вартість земельної ділянки площею 3,0418 га становить 988 127, 00 грн. (т.1, а.с.17).

Звіт отримав висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.11.2007 р. за №1076-07, у якому міститься позначка про доопрацювання первинних зауважень (т.2, а.с. 56).

Також з матеріалів справи вбачається, що 22.04.2008р. між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (т.1, а.с.18-19).

За умовами вищезазначеного договору відповідно до п.1 договору передбачено, що на підставі розпорядження №1349 від 16.11.2007р. Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку загальною площею 3, 0418 га, розміщену за межами населеного пункту в межах території Коблевської сільської ради відпочинку «Коблево», проспект Курортний, 7, Березанського району Миколаївської області, на якій знаходиться нерухоме майно, база відпочинку «Орбіта» належне покупцеві на підставі договору купівлі-продажу та право власності на яке зареєстроване Березанською філією Миколаївського бюро технічної інвентаризації 09.09.2005р. за реєстраційним №11900901, номер запису 216 в книзі.

На виконання вищезазначеного договору-купівлі продажу ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" видано державний акт на право власності на земельку ділянку серії ЯЕ №923678, який зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020800700004 від 08.05.2008 р. (т.1, а.с. 22).

Кадастровий номер земельної ділянки за державним актом: 4820982200:09:000:0457.

Зазначена земельна ділянка була передана покупцю на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.04.2008 р. (т.1, а.с. 21).

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Березанського району Миколаївської області була проведена перевірка та за результатами її проведення на адресу голови Березанської райдержадміністрації 03.09.2013 р. було внесено подання з вимогою вжиття заходів до усунення порушень законодавства, допущених при наданні у власність ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" земельної ділянки площею 3,0418 га, причин та умов, що їм сприяли (т.1, а.с. 30-31).

Згідно відповіді Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 11.09.2013 р., підготовленої за результатами розгляду вказаного документу прокурорського реагування, подання відхилене (т.1, а.с. 32-34).

18.09.2013 р. отримавши відповідь від Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про відхилення подання, прокурор 01.10.2013 р. звернувся до суду із даним позовом про визнання протиправним і скасування розпорядження Березанської райдержадміністрації № 1349 від 16.11.2007 року та визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із доводами наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, а відтак і не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі виходячи з наступного.

Так, частиною 1 статті 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України та статті 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 4 Водного кодексу України та статті 58 Земельного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Частиною 2 статті 58 Земельного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 62 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 60 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - прийняття райдержадміністрацією спірного розпорядження від 16.11.2007р.) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Приписами частини 4 статті 59 Земельного кодексу України встановлено, що право на землі водного фонду передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 року № 434, визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.

Згідно з пунктом 2.9 вказаного Порядку у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до приписів частини 4 статті 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття райдержадміністрацією спірного розпорядження від 16.11.2007 р. про продаж земельної ділянки) уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Виходячи з приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства (прийняття райдержадміністрацією розпорядження № 1349 від 16.11.2007 р. про продаж земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.04.2008 р.), при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутність землевпорядної документації автоматично не змінює правовий режим захисної смуги.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 02.09.2014 року у справах № 905/6025/13, № 915/1223/13, постановах від 09.09.2014 року у справах № 915/1228/13, № 915/1224/13, № 915/1220/13, № 915/1226/13 та від 21.05.2014 року у справі № 6-16цс14.

За приписами частин 4, 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Також, приписами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказами розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги є наступні матеріали. Так, Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" при використанні земельної ділянки за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, за результатами якої встановлено, що відповідно до документації із землеустрою, експлікації земельних угідь та кадастрового плану спірна земельна ділянка, яка надана товариству для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. (т. 1 а.с. 27-29, т. 2, а.с. 31-32).

З наявної в матеріалах справи документації із землеустрою, експлікації земельних угідь та кадастрового плану зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачу ТОВ ВКФ «Юна-Сервіс» для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної закисної смуги Чорного моря (т. 1 а.с. 85-86а).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, який було укладено між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та ТОВ ВКФ «Юна-Сервіс» відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 152 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним, оскільки був укладений на підставах незаконного розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним та скасуванню відповідного державного акту на право власності на земельну ділянку, оскільки у разі скасування розпорядження та визнання недійсним договору купівлі-продажу фактично зможе розпоряджатися земельною ділянкою за наявності діючого державного акту на право власності на земельну ділянку, що порушуватиме її правовий режим державної форми власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосовуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення у справі цілком обґрунтовано у даному випадку скористався процесуальними правами передбаченими наведеною нормою.

Твердження апелянта щодо того, що судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховано те, що матеріали справи не містять доказів того, що спірна земельна ділянка входила до прибережної захисної смуги і, відповідно до земель водного фонду України, а отже на думку апелянта застосування положень Водного кодексу України в даному випадку є безпідставними, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з наявного в матеріалах справи листа Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області вбачається, що ними було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ ВКФ "Юна-Сервіс" при використанні земельної ділянки за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблево, за результатами якої встановлено, що відповідно до документації із землеустрою, експлікації земельних угідь та кадастрового плану спірна земельна ділянка, яка надана товариству для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

З наявної в матеріалах справи документації із землеустрою, експлікації земельних угідь та кадастрового плану зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачу ТОВ ВКФ «Юна-Сервіс» для обслуговування бази відпочинку "Орбіта", розташована на землях рекреаційного призначення в межах прибережної закисної смуги Чорного моря.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував викладені в рішенні суду обставин, а отже, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85,99,101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015р. у справі № 915/1807/13- залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2015р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Мирошниченко М.А.

Аленін О.Ю.