Постанова

від 24.06.2015 по справі 923/203/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р.Справа № 923/203/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - Е.М.Вєлковій,

за участю представників сторін :

від прокуратури: І.П.Закернична,

від позивача: не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином,

від відповідача: А.С.Попов,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКЕША"

на рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р.

у справі № 923/203/15

за позовом Прокурора Бериславського району Херсонської області в інтересах держави в особі Кіровської сільської ради Бериславського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКЕША"

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно,

встановив:

У лютому 2015 року прокурор Бериславського району Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Кіровської сільської ради Бериславського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКЕША" з позовом та заявою про збільшення позовних вимог про:

- визнання недійсним укладеного між Кіровською сільською радою Бериславського району та ТОВ "МАКЕША" договору оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи №1 від 03.03.2014р., з урахуванням додаткової угоди від 05.03.2014р.;

- зобов'язання ТОВ "МАКЕША" повернути Кіровській сільській раді комунальне майно - внутрішньогосподарську меліоративну систему від насосної станції довжиною 7,611км, вартістю 702 462,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 203, 215, 632 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 184, 207 Господарського кодексу України, статей 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., з посиланням на те, що спірний договір оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи суперечить чинному законодавству в частині сплати орендної плати та не відповідає законодавчо встановленій формі Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000р.

Позивачем - Кіровською сільською радою не підтримано заявлений позов прокурора, що вбачається із наявного в матеріалах справи рішення від 20.03.2015р. №436 (а.с.77).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі з огляду на те, що сторонами у спірному договорі застосовано Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності та пропорції її розподілу, затверджену рішенням 30 сесії 6 скликання Кіровської сільської ради № 279 від 31.05.2013, у якій використано інші методологічні засади, ніж встановлені у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., а саме встановлено занижені мінімальні розміри орендних ставок за використання комунального майна. Інші підстави позовних вимог судом не прийнято до уваги виходячи з приписів статті 217 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "МАКЕША" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення. Доводи скаржника ґрунтуються на тому, що:

- застосування до спірних правовідносин положень Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., є безпідставним, оскільки сторонами при визначенні розміру орендної плати застосовано Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності та пропорції її розподілу, затверджену рішенням 30 сесії 6 скликання Кіровської сільської ради № 279 від 31.05.2013, і при цьому в силу вимог частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо визначення розміру орендних ставок;

- відповідні рішення Кіровської сільської ради про затвердження вказаної методики та про укладення договору оренди не скасовано, і навіть при наявності порушень з боку сільської ради, як про це зазначає прокурор, не вбачається правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та витребування орендованого майна з володіння та користування відповідача, виходячи із статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року і практики її застосування Європейським судом з прав людини, зокрема, у статті 30 рішення від 24.06.2003р. "Стретч проти Сполученого Королівства", згідно якого вилучення у заявника права володіння, раніше наданою державною установою, є порушенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства України.

- сторонами договору було узгоджено всі істотні умови договору оренди, визначені статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Невірне, на думку прокурора, визначення ставки орендної плати не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання недійсним договору, оскільки чинним законодавством передбачено відповідні процедури для внесення відповідних змін до договору;

- в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що Бериславська районна рада Херсонської області є власником спірного майна, а тому у прокурора відсутні процесуальні підстави для звернення до суду з позовом про захист порушеного інтересу держави в особі районної ради.

Заслухавши представників прокуратури і скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

27.09.2011р. Бериславською районною радою на підставі рішення сесії Кіровської сільської ради від 02.08.2011р. №103, Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. №1253, керуючись статтями 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення №108. У відповідності до пунктів 1, 3 вказаного рішення районною радою прийнято безоплатно у спільну власність територіальних громад району із комунальної власності Кіровської сільської територіальної громади внутрішньогосподарську зрошувальну систему та передано останню у безоплатне користування на баланс Кіровській сільській раді (а.с.10).

Рішенням Кіровської сільської ради від 03.11.11 №119 прийнято в безоплатне користування на баланс внутрішньогосподарську зрошувальну систему, згідно з додатком № 1 до рішення, залишковою вартістю 358330,00грн. (а.с.80).

29.11.2011р. між Бериславською районною радою (позичкодавцем) та Кіровською сільською радою (користувачем) на виконання п.6 вище вказаного рішення укладено договір позички внутрішньогосподарської зрошувальної системи, відповідно до пункту 1.1. якого позичкодавцем передано користувачу у безоплатне користування на невизначений строк внутрішньогосподарську зрошувальну систему (а.с.13-14). Про фактичну передачу майна сторонами складено акт прийому-передачі від 29.11.2011р. (а.с.15).

Пунктом 2.2.1 вказаного договору позички від 29.11.2011р. Кіровській сільській раді надано право самостійно, відповідно до вимог чинного законодавства, передавати в оренду об'єкт позички, а пунктом 2.2.2. цього договору сторонами визначено, що 100% орендної плати перераховується користувачу.

03.03.2014р. між Кіровською сільською радою Бериславського району (орендодавцем) та ТОВ "МАКЕША" (орендарем) укладено договір оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи № 1 (а.с.16-21).

Відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. вказаного договору оренди сільською радою передано в строкове платне користування ТОВ "МАКЕША" частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, від насосної станції довжиною 7,611 км., вартість якої визначено незалежною оцінкою і становить 702462,90 грн., для зрошування земельних ділянок.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р. (зі змінами) та за результатами конкурсу на право оренди майна, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 585,39 грн., та становить 1% від грошової оцінки.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.4. договору оренди).

Вказане комунальне майно передано у користування ТОВ "МАКЕША" за актом прийому-передачі орендованого майна від 03.03.2014р. (а.с.22).

В подальшому, 05.03.2014р. сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди внутрішньогосподарської системи зрошення №1 від 03.03.2014, якою пункт 3.1 викладено в наступній редакції: "3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати комунального майна Кіровської сільської ради, затвердженої рішенням 30 сесії шостого скликання Кіровської сільської ради від 31 травня 2013 року № 279 "Про затвердження методики розрахунку орендної плати комунального майна Кіровської сільської ради" та становить 1% від грошової оцінки, а за результатами конкурсу на право оренди становить без ПДВ за перший місяць 585,39 грн" (а.с.74).

Позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи між Кіровською сільською радою Бериславського району та ТОВ "МАКЕША" заявлена з підстав того, що встановлена у договорі ставка орендної плати у розмірі 1% від грошової оцінки майна не відповідає Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., а також того, що договір не відповідає Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000р.

У відповідності до приписів частини 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації;порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення;виконання зобов'язань;забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;відповідальність сторін;страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Тобто, для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, приписи частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають методику розрахунку орендної плати на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності, і є імперативними, тобто такими, відхилення від яких є неприпустимим.

Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

Виходячи із обставин справи та приписів статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частини 2 статті 331, частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, відсутні правові підстави вважати майно, яке являється об'єктом спірного договору оренди, нерухомим майном, про що правомірно було зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 пункту 7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995р., розмір річної орендної плати у разі оренди іншого, крім нерухомого, окремого індивідуально визначеного майна, встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10 відсотків вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб'єкт малого підприємництва, - не менш як 7 відсотків вартості орендованого майна за результатами такої оцінки.

Натомість сторонами у спірному договорі застосовано Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності та пропорції її розподілу, затверджену рішенням 30 сесії 6 скликання Кіровської сільської ради № 279 від 31.05.2013, у якій використано інші методологічні засади, ніж для об'єктів, що перебувають у державній власності, а саме встановлено інші мінімальні розміри орендних ставок за використання комунального майна (а.с.95-101).

Таким чином, сторони, встановивши у договорі оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи таку істотну умову договору як розмір орендної плати, виходячи із ставки 1% від грошової оцінки майна, припустились порушення діючого законодавства в частині визначення орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності,

Згідно приписів частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Беручи до уваги, що в силу приписів частини 1 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору, а згідно із статтею 10 цього Закону орендна плата є однією з істотних його умов, договір оренди не може бути вчиненим без включення до нього умови щодо орендної плати, відтак на підставі частини 1 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 217 Цивільного кодексу України оспорюваний договір слід визнати недійсним в цілому як такий, що укладений з порушенням його змісту.

Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, місцевий господарський суд, встановивши, що спірний договір укладено з порушенням його змісту в частині встановлення орендної плати, дійшов законного та обґрунтованого висновку про недійсність цього договору, у зв'язку з чим правомірно зобов'язав відповідача повернути Кіровській сільській раді, як балансоутримувачу та стороні договору оренди №1 від 03.03.2014р., комунальне майно - внутрішньогосподарську меліоративну систему від насосної станції довжиною 7,611км, вартістю 702 462,90грн.

Стосовно вимог прокурора про визнання оспорюваного договору недійсним у зв'язку з його невідповідністю Типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000р., судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" типові договори оренди майна, що перебуває у комунальній власності, затверджують органи місцевого самоврядування, а тому за відсутності затвердженого Кіровською сільською радою типового договору оренди майна відсутні підстави для задоволення позову з викладених обставин.

Доводи скаржника відносно того, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що Бериславська районна рада Херсонської області є власником спірного майна, у зв'язку з чим у прокурора відсутні процесуальні підстави для звернення до суду з позовом про захист порушеного інтересу держави в особі районної ради, є безпідставними, виходячи із встановленої статтею 328 Цивільного кодексу України презумпції правомірності набуття права власності, а також того, що даний позов заявлено прокурором в інтересах сільської, а не районної ради.

Посилання апелянта на вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо права кожного мирно володіти своїм майном і практику її застосування Європейським судом з прав людини, зокрема статтю 30 рішення від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", є необґрунтованим, виходячи з наступного.

У відповідності до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ як Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, так і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення Європейського суду з прав людини мають характер прецеденту, але ухвалюються за результатами розгляду цим судом кожної конкретної справи, а тому обставини різних справ можуть бути суттєво відмінними. Фундаментальним принципом застосування судового прецеденту є те, що судове рішення, яке використовується як прецедент, має бути ухваленим у спорі, який аналогічний спору, що фактично розглядається.

Як зазначено вище по тексту цієї постанови, відповідач посилається на статтю 30 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. "Стретч проти Сполученого Королівства", згідно якої вилучення у заявника права володіння, раніше наданою державною установою, є порушенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини, навіть якщо державна установа не мала повноважень надавати заявнику право володіння майном згідно національного законодавства України.

Проте даний позов заявлено з підстав невідповідності договору оренди чинному законодавству у зв'язку з дефектом його змісту, а не через відсутність повноважень у сільської ради надавати орендарю за укладеним договором "право володіння майном згідно національного законодавства".

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, тоді як матеріали справи свідчать про те, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р. у справі №923/203/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 25.06.2015

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко