Ухвала

від 18.06.2015 по справі 161/17328/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17328/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/886/15 Категорія: 27 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Свистун О.В..,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2015 року позов в даній справі задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 1719278,59 грн. за кредитним договором № 11316350000 від 19.03.2008 року, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трьохкімнатну квартиру № 10 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр.Соборності, 24а, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.03.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1412 шляхом передачі предмету іпотеки іпотекодержателю ПАТ «Дельта банк» у власність.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2Ю.в користь ПАТ «Дельта Банк» 3654,00 грн. судового збору.

На період дії Закону України №1304-VІІ від 03 червня 2014 року В«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валютіВ» зупинено примусове звернення стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру № 10 загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, пр.Соборності, 24а.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Зазначає, що передача предмета іпотеки у власність позивача не відповідає чинним нормам законодавства.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 А.Г. в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до ст. 76 ЦПК України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (який є правонаступником АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11316350000, відповідно до умов якого банк надав позичальну кредитні кошти в розмірі 90000 доларів США, зі сплатою 11,90% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 19.03.2029 року (а.с.8-15).

19.03.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавцем було передано в іпотеку банку трьохкімнатну квартиру № 10, загальною площею 68,6 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., яка знаходяться в місті Луцьку по пр. Соборності, 24а (а.с.38-41).

30.01.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк», який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовились, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при укладенні, а саме № 11316350000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 11316350001 за додатковою угодою; сплата процентів згідно умов договору за використання кредитних коштів в період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року здійснюється позичальником в період з 01.01.2014 року по 19.01.2014 року згідно умов договору і змінено кінцевий термін повернення кредиту до 19.03.2036 року.

Із довідки-розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання і станом на 14.10.2014 року її заборгованість перед банком становить 1719278,59 грн., з яких: 1712180,68 грн. - заборгованість за додатковою угодою, з яких: 1155624,24 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 556556,44 грн. - заборгованість за відсотками; а також ще є заборгованість за кредитним договором від 19.03.2008 року - 7097,91 грн., з яких: 7097,91 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 47-48).

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «УкрСиббанк» відступило АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.50-51).

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено у ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» являється новим кредитором у зобов'язаннях.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із п.1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, штрафи та інші платежі згідно умов договору.

У п.п. 4.1.1 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (а.с.40). У розділі 5 даного договору встановлено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (а.с. 40). Відповідно до п.2.2 додаткової угоди позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 19.03.2036 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання ; іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надсилався лист з вимогою про необхідність погашення суми заборгованості по кредиту, в якому вказано попередження банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог про усунення порушень умов іпотечного договору (а.с. 45-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зазначену норму закону також прописано і в договорі іпотеки, який був укладений між відповідачем та АКІБ «УкрСиббанк».

Враховуючи встановлені вимоги матеріального права допускається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, в договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦПК України має право вимагати застосування його судом.

Така ж позиція викладена в роз'ясненнях, які дані у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за N 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", п. 39.

Статтею ст. 37 ч. 3 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи дану норму матеріального права, на яку не звернув уваги суд першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про доповнення резолютивної частини рішення реченням «Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності».

Згідно Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 07.06.2014 року, протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Отже, таке стягнення підлягає зупиненню в порядку, визначеному ст. 217 ЦПК України, на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", за наявності наступних обставин: іпотечне майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно (житло) використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Таким чином доводи відповідача щодо не застосування ст. 39 Закону України «Про іпотеку» спростовані договірними зобов'язаннями між сторонами та встановленими обставинами справи.

Отже, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку, про задовольнення позовних вимог частково.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2015 року в даній справі залишити без змін, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення реченням «Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: