Постанова

від 27.05.2015 по справі 804/4759/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р. Справа № 804/4759/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Еней 2005» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2015 р. Приватне підприємство «Еней 2005» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить (з урахуванням уточнення:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.03.2015 р. №0001022204;

2. Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про нереальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Маскартрейд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Маскартрейд» за жовтень 2014 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав. Також, позивач не погоджується з висновками податкового органу, які викладені у ОСОБА_2 перевірки, вважає їх необґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 17.01.2015 р. по 19.01.2015 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Еней 2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарської діяльності у жовтні 2014 р., за результатами якої складено ОСОБА_2 № 33/2204/30272853 від 20.01.2015 р. (надалі - ОСОБА_2 перевірки).

За результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Маскартрейд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме:встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Маскартрейд» за жовтень 2014 р.; порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ПП «Еней 2005» занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 р. всього на суму 1488766,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Маскартрейд».

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_2 перевірки, позивач 04.03.2015 р. надав заперечення, які були залишені без задоволення (лист Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.03.2015 р. №4601/10/04-17-22-04).

17.03.2015 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001022204, яким підприємству зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 2233149,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 1488766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 744383,00 грн.)

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення до податкового органу вищого рівня позивачем до матеріалів справи не долучено.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Маскартрейд» згідно договору про надання послуг №10 від 01.10.2014 р., відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Маскартрейд») зобов'язується надати замовнику (позивачу) маркетингові послуги, а замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи (послуги) та здійснити оплату у відповідності з умовами діючого договору.

До перевірки надано податкові накладні №312, №313, №314, №315 від 31.10.2014 р.; акти виконаних робіт №312, №313, №314, №315 від 30.09.2014 р.

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання не проводились.

У вересні 2014 р. ПП «Еней 2005» було придбано імпортний товар у компанії Global-Technik (Угорщина) згідно контракту від 26.05.2014 р. №GT/EN - 05/14.

Поставка може відбуватися з країн ЄС по взаємній домовленості сторін. Надані ВМД №017052, №017939 від 09.10.2014 р., CMR 096201 від 08.10.2014 р., №052018 від 21.10.2014 р.

Розрахунки проведені у безготівковій формі у жовтні 2014 р. на суму 822336,02 грн.

Імпортний товар був реалізований:

- ТОВ «Комфортні рішення» (код ЄДРПОУ 38323166) згідно договору поставки №13/06-14 від 13.06.2014 р. Відповідно до даного договору зобов'язання з доставки товару в пункт поставки несе продавець, пунктом поставки є склад покупця.

На адресу ТОВ «Комфортні рішення» було виписано податкову та видатку накладну №11 від 23.10.2014 р.

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 р.

Розрахунки проводились у безготівковій формі у жовтні 2014 р. на суму 2170490,65 грн.

Згідно контракту від 26.05.2014 р. №GT/EN - 05/14 товар поставляється покупцю на умовах СРТ у відповідності з інвойсом у м.Київ на склад ТОВ «Комфортні рішення»;

- ТОВ «ГАЗКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 31875128) згідно договору купівлі-продажу №1 від 30.05.2014 р. Відповідно до даного договору зобов'язання з доставки товару в пункт поставки несе продавець, пунктом поставки є склад покупця.

На адресу ТОВ «ГАЗКОМПЛЕКТ» було виписано податкові та видаткові накладні №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 від 09.10.2014 р.

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 р.

Розрахунки проводились у безготівковій формі у жовтні 2014 р. на суму 8024561,08 грн.

Згідно контракту від 26.05.2014 р. №GT/EN - 05/14 товар поставляється покупцю на умовах СРТ у відповідності з інвойсом у м.Мукачево на склад ТОВ «ГАЗКОМПЛЕКТ»;

- ТОВ «Газові технології» (код ЄДРПОУ 33771851) згідно договору купівлі-продажу №115 від 01.11.2014 р. Відповідно до даного договору зобов'язання з доставки товару в пункт поставки несе продавець, пунктом поставки є склад покупця.

На адресу ТОВ «Газові технології» було виписано податкові та видаткові накладні №9, №10 від 09.10.2014 р.

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за жовтень 2014 р.

Розрахунки проводились у безготівковій формі у жовтні 2014 р. на суму 36237,90 грн.

Згідно контракту від 26.05.2014 р. №GT/EN - 05/14 товар поставляється покупцю на умовах СРТ у відповідності з інвойсом у м.Мукачево на склад ТОВ «Газові технології»;

В ході перевірки було встановлено наступне.

1. Відсутність звітів про виконані роботи від ТОВ «Маскартрейд» (код ЄДРПОУ 39332171), що унеможливлює ідентифікувати: чисельність залучених осіб для виконання даних послуг; затрати при виконанні наданих послуг; пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

2. У актах прийому-передачі виконаних робіт не вказано повний обсяг виконаних робіт; кількість осіб заручених до виконання цих послуг; до якого з договорів відносяться дані акти прийому-передачі виконаних робіт;

3. Відсутнє обґрунтування того, що вартість різних маркетингових послуг (дослідження кон'юктури ринка постачальників настінних газових котлів з практичними рекомендаціями; вивчення потенційного ринку збуту настінних газових котлів; аналіз та характеристика газових котлів; дослідження ринку комплектуючих до настінних котлів, перелік потенційних постачальників та вивчення факторів попиту споживання) мають однакову вартість;

4. З боку позивача було порушено умови договору №10 від 01.10.2014 р., а саме п.3.1 та 3.2 (порядок розрахунків), відповідно до змісту яких вартість послуг (робіт) по договору здійснюється згідно актів виконаних робіт; оплата за договором здійснюється замовником не пізніше 10 днів з моменту виконання робіт виконавцем. До перевірки був наданий рахунок 6851 (розрахунки з іншими операціями), згідно якого початкове сальдо КТ - 0,00 грн., кінцеве сальдо КТ - 8932596,96 грн., що свідчить про те, що станом на кінець місяця ПП «Еней 2005» не виконав свої зобов'язання перед ТОВ «Маскартрейд» щодо сплати за придбані послуги;

5. Надані до перевірки накладні не містять реквізити, а саме: відсутні дані, які дали б змогу ідентифікувати осіб, які підписували документи та не зазначено місце складання первинних документів.

У ході аналізу баз даних ОДПІ встановлено, що виконавець послуг ТОВ «Маскартрейд» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Місцезнаходження підприємства та його засновників, посадових осіб не встановлено; будь-яких фактів, які б могли свідчити про можливість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності не встановлено. Також не встановлено наявність на підприємстві офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, автотранспортних засобів та робочого персоналу. ТОВ «Маскартрейд» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців відповідно до пп.48.5.1 п. 48.5, п.48.7 ст. 48, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Основний вид діяльності - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Отже, даний вид діяльності не має будь-якого відношення до маркетингових послуг, послуг по пошуку покупців, по передпродажному підготуванню товару; моніторингу та маркетингу, до налагоджування алгоритму роботи програмних модулей, ремонтних сантехнічних робіт та ТО кондиціонерів.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що позивач не мав права на включення до складу витрат суми з придбання послуг у жовтні 2014 р від ТОВ «Маскартрейд» у розмірі 8932596,80 грн.

За поясненнями позивача, послуги виконавцем були надані замовником у повному обсязі, у спосіб та строки, передбачені п. 2.2.1 Додаткової угоди до Договору. Виконавцем передано Замовнику висновки за результатами маркетингових досліджень. Сторонами підписані акти приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) та контрагентом видані податкові накладні. Перелічені документи були надані податковому органу. 27.02.2015 р. між ПП «Еней 2005» та ТОВ «Маскартрейд» укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якого сторони домовились про розрахунок за зобов'язанням простим векселем. 02.03.2015 р. підписано ОСОБА_2 приймання-передачі простого векселя, згідно якого ТОВ «Маскартрейд» прийняло від ПП «Еней 2005» простий вексель на суму 8 932 596,96 грн., отже грошові зобов'язанням ПП «Еней 2005» перед ТОВ «Маскартрейд» виконані у повному обсязі.

Податкові накладні не містять в собі будь-яких дефектів та у повному обсязі відповідають вимогам законодавства.

На момент здійснення господарських операцій між ПП «Еней 2005» та ТОВ «Маскартрейд» останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав статус юридичної особи на дату укладання та виконання умов договорів. Фактично, у контрагента ТОВ «Маскартрейд» немає жодного дефекту правового статусу, який би був належним доказом для позбавлення позивача права на податковий кредит. Інформація, зазначена в ОСОБА_2 перевірки відносно ТОВ «Маскартрейд» не підтверджена належними доказами.

Також, позивач вказує на невідповідність змісту податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства. Так, відповідач як на правову підставу нарахування штрафних санкцій, посилається на абз.2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, яка передбачає накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Однак, сума нарахованого податкового зобов'язання позивача складає 744383,00 грн., що вдвічі перевищує розмір штрафних санкцій, передбачений законодавством. Відповідач посилається на п. 54.3.1 ст. 54 Податкового кодексу України, порушення норм якого перевіркою не встановлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд звертає увагу, що усі доводи позивача ґрунтуються виключно на наявності первинних документів підприємства. Разом з тим, під час судового розгляду справи позивач не зміг пояснити яким чим придбані маркетингові послуги були використані у власній господарській діяльності; чому наразі не проведені розрахунки за такі послуги; яким чином даний контрагент був залучений до робіт враховуючи, що місцезнаходження ПП «Еней 2005» - м.Дніпропетровськ, ТОВ «Маскартрейд» - м.Київ, місце отримання/передачі робіт не вказано.

За поясненнями відповідача, аналізуючи господарську діяльність підприємства, було встановлено, що сума придбаного товару значно менша за замовлені маркетингові послуги. Таким чином, не прослідковується збільшення прибутку підприємства, що мало б бути з огляду на отримані послуги.

Згідно ст.1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України

У законодавстві України надано наступне визначення векселя: «Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю)». Векселі можуть бути простими та переказними та існують виключно в документарній (паперовій) формі, крім фінансових векселів, що випускаються в без документарній (електронній) формі у визначеному законодавством порядку.

Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленістю між постачальником і покупцем. Векселі бувають двох видів: простий; переказний. Простий чи переказний векселі можуть бути видані на термін: за пред'явленням; на визначений час від пред'явлення; на визначений час від складання; на визначений день. Пред'явлення векселя до акцепту може бути здійснено в будь-який час, починаючи з дня його видачі і закінчуючи моментом настання терміну платежу.

У судовому засіданні встановлено, що у видаваному векселі встановлений строк - за пред'явленням.

З наданої первинної документації підприємства не вбачається можливим дослідити мету отримання послуг, використання у господарській діяльності підприємства, враховуючи, що розрахунки за договором наразі не проведені, що позивачем по справі не заперечувалось. ТОВ «Маскартрейд» не вчиняв дії щодо стягнення заборгованості за векселем, що спростовує твердження позивача, що грошові зобов'язання за договором виконані у повному обсязі.

Також, податковим органом було звернуто увагу суду на те, що додатковою угодою №2 від 27.02.2015 р. було змінено умови оплати отриманих послуг за договором про надання маркетингових послуг, проте вказана додаткова угода була надана лише із запереченнями до ОСОБА_2 перевірки 03.02.2015 р., що спростовує твердження позивача про те, що до перевірки ним було надано усі необхідні первинні документи.

На підтвердження обставин відсутності дефектів у правовому статусі ТОВ «Маскартрейд» на момент здійснення господарських операцій, позивачем доказів до матеріалів справи не долучено.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак; юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Чинне законодавство не оперує поняттям типового чи нетипового виду діяльності підприємства. Підприємство має право здійснювати будь-яку господарську діяльність, яка не суперечить законодавству.

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям.

З наданої первинної документації підприємства не вбачається можливим дослідити рух товару, ланцюг постачання, використання товару у господарській діяльності підприємства, враховуючи, що розрахунки за такий товар наразі не проведені.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими під час судового розгляду справи.

Крім того, керуючись ОСОБА_3 Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, та/або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів нікчемними під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Щодо нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України).

Стаття 123 Податкового кодексу України визначає штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання

Так, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно розрахунку фінансових санкцій за актом перевірки до підприємства застосовано штрафних санкцій у розмірі 50%, тобто у відповідності до ст. 123 Податкового кодексу України, яка наведена у податковому повідомленні-рішення, яке оскаржується.

Окремо слід зазначити, що дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість можуть бути предметом камеральної перевірки підприємства у відповідності до глави 8 Податкового кодексу України. В даному випадку була проведена документальна перевірка.

Твердження позивача щодо невірного посилання відповідача на норми Податкового кодексу України жодним чином не свідчать про відсутність встановлених перевіркою порушень та/або порушення нарахування штрафних санкцій.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення висновків про нереальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Маскартрейд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій з ТОВ «Маскартрейд» за жовтень 2014 р.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок №984).

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 3 Порядку №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку №984 передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки в зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Вказана норма Порядку №984 під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку. При цьому згідно з п. 86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником ).

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

За змістом ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень (у разі бездіяльності - відповідні дії повинні, або не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції), та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Заявлена позовна вимога позивача не відповідає наведеним критеріям. Дії та/або бездіяльність є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки (так само як і її непроведення) не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та самі по собі не можуть розцінюватися як перешкода для отримання платником належних йому сум бюджетної заборгованості.

Зміст та висновки актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства. А відтак такі висновки не можуть заподіяти шкоду платникові.

З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Еней 2005» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Еней 2005» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Приватного підприємства «Еней 2005» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 02 червня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 02.06.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5