Постанова

від 24.11.2015 по справі 804/4759/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2015 рокусправа № 804/4759/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Петушков І. С. (дов. від 01.07.2015 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу приватного підприємства Еней 2005

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року

у справі № 804/4759/15

за позовом приватного підприємства Еней 2005

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Еней 2005 звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило, з урахуванням збільшення позовних вимог від 29.04.2015 (а.с.185), визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2015 №0001022204; визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення висновків про нереальність здійснення господарських відносин із ТОВ Маскартрейд , їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій з ТОВ Маскартрейд за жовтень 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ Маскартрейд підтверджені документально і в повній мірі відображені в податковому обліку позивача. Позивач вказує, що податкові накладні, виписані ТОВ Маскартрейд , не містять у собі будь-яких дефектів та у повному обсязі відповідають вимогам закону, внаслідок чого у позивача виникло законне право на формування податкового кредиту. Також позивач зазначає, що ТОВ Маскартрейд на момент здійснення господарських операцій був зареєстрованим як платник податку на додану вартість та мав статус юридичної особи, в той час як інформація податкового органу відносно останнього не підтверджена належними доказами, суперечить чинному законодавству України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів використання у власній господарській діяльності придбаних маркетингових послуг, також не вказано, яким чином ТОВ Маскартрейд залучено до робіт, враховуючи, що місцезнаходження даного контрагента - м. Київ, а позивача - м. Дніпропетровськ.

З наданої первинної документації підприємства не вбачається можливим дослідити мету отримання послуг, дослідити рух товару, ланцюг постачання, використання товару у господарській діяльності підприємства, враховуючи, що розрахунки за такі послуги та товар не проведені.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача про встановлення висновків про нереальність здійснення господарських відносин із ТОВ Маскартрейд суд зазначив, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань, і не містить волевиявлення самого органу щодо встановлених його посадовими особами фактів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що всі первинні документи, які фіксують фінансові показники за господарськими операціями під час перевірки надані відповідачу для дослідження. Зміни майнового стану відображені та підтверджені документами бухгалтерської звітності, що свідчить про реальність та належне відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, а висновки про порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються лише на особистих припущеннях посадових осіб податкового органу, викладених в акті перевірки. Також судом не враховано, що між сторонами за договором досягнуто згоди про розрахунок за надані послуги цінними паперами, на виконання чого позивачем видано контрагенту простий вексель за пред'явленням, який є одночасно розрахунковим документом, а отже, твердження суду про відсутність між сторонами розрахунків за послуги не відповідає дійсності.

Представник позивача в судовому засідання просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Еней 2005 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарської діяльності у жовтні 2014 року, за результатами якої складений акт № 33/2204/30272853 від 20.01.2015.

В акті перевірки зазначено, що за результатами її проведення не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ Маскартрейд , їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій з ТОВ Маскартрейд за жовтень 2014 року та встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 р. всього на суму 1488766,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Маскартрейд .

В ході проведення перевірки відповідачем використано надані позивачем на запит податкового органу документи по господарським взаємовідносинам з платниками податків за жовтень 2014 року, а також інформацію з баз даних ОДПС.

Відповідачем встановлено відсутність звітів про виконання робіт від ТОВ Маскартрейд , що унеможливлює ідентифікувати чисельність залучених осіб для виконання послуг (маркетингові послуги), затрати при виконанні наданих послуг, пов'язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства. В актах прийому-передачі робіт не вказано повний обсяг виконаних робіт, кількість осіб, залучених до виконання послуг, не вказано, до якого з договорів відносяться дані акти прийому-передачі виконаних робіт. Різні послуг мають однакову вартість. З боку позивача було порушено умови укладеного з ТОВ Маскартрейд договору в частині проведення розрахунків за придбані послуги.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, до податкового органу подано первинні документи, які підтверджують нереальність господарських операцій з огляду на те, що накладні не містять реквізити: відсутні дані, які дали б змогу ідентифікувати осіб, які підписували документи, не зазначено місце складання первинних документів.

Крім того, місцезнаходження виконавця послуг ТОВ Маскартрейд та його посадових осіб не встановлено. Будь-яких фактів, які б могли свідчити про можливість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, не встановлено. Основний вид діяльності підприємства не має відношення до маркетингових послуг, послуг по пошуку покупців, по передпродажному підготуванні товару.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем подав письмові заперечення, отримані відповідачем 04.03.2015, з письмовими поясненнями щодо взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ Маскартрейд . До вказаних письмових заперечень позивачем додані додаткові документи на підтвердження здійснення господарських взаємовідносин з вказаним підприємством, зокрема, звіти до актів приймання-здачі наданих послуг (а.с.16).

Означені письмові заперечення залишені податковим органом без задоволення (лист від 12.03.2015 № 4601/10/04-17-22-04).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022204 від 17.03.2015, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2233149,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1488766,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 744383,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ Маскартрейд (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.10.2014 №10, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику маркетингові послуги по окремим напрямкам згідно заявок Замовника, а Замовник зобов'язується прийняті виконані послуги (роботи) та здійснити оплату відповідно до умов цього договору. При цьому, заявки можуть бути як в усному так і в письмовому вигляді. Відповідно до п.5.1 договору по закінченню робіт та відсутності зауважень Замовника до результатів виконаних робіт сторони складають та підписують акт виконаних робіт по закінченню календарного місяця. Оплата по договору здійснюється Замовником шляхом надання простого векселя (п.3.2 договору).

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами, які були досліджені відповідачем в ході перевірки та при розгляді заперечень позивача на акт перевірки,: податковими накладними, а саме: №313 від 31.10.2014 на загальну суму 2233149,24 грн., в т. ч. ПДВ 372191,54 грн., №314 від 31.10.2014 на загальну суму 2233149,24 грн., в т. ч. ПДВ 372191,54 грн., №314 від 31.10.2014 р. на загальну суму 2233149,24 грн., в т. ч. ПДВ 372191,54 грн., №315 від 31.10.2014 на загальну суму 2233149,24 грн., в т. ч. ПДВ 372191,54 грн.; актами приймання-здачі наданих послуг №312 від 31.10.2014 на загальну суму 2233149,24 грн., №313 від 31.10.2014 на загальну суму 2233149,24 грн., №314 від 31.10.2014 на загальну суму 2233149,24 грн.; простим векселем, звітами (додатки до актів від 31.10.2014) по маркетинговому дослідженню на теми: Дослідження кон'юнктури ринку постачальників настінних газових котлів з практичними рекомендаціями , Вивчення потенційного ринку збуту настінних газових котлів , Аналіз та характеристики газових котлів , Дослідження ринку комплектуючих до настінних котлів, а саме перелік потенційних постачальників та вивчення факторів попиту споживачів .

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання маркетингових послуг, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ Маскартрейд у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій з надання маркетингових послуг в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

В подальшому, послуги, отримані від ТОВ Маскартрейд , використані позивачем у власній господарській діяльності з реалізації газових котлів ТОВ Газкомплект , що підтверджується наступним: видатковими накладними - №1 від 09.10.2014 на загальну суму 986796,60 грн., №2 від 09.10.2014 на загальну суму 914336,64 грн., №3 від 09.10.2014 на загальну суму 1545600,00 грн., №4 від 09.10.2014 р. на загальну суму 1070018,52 грн., №5 від 09.10.2014 на загальну суму 1067079,60 грн., №6 від 09.10.2014 на загальну суму 1147722,00 грн., №7 від 09.10.2014 р. на загальну суму 881952,00 грн., №8 від 09.10.2014 р. на загальну суму 1081225,44 грн., №1 від 10.11.2014 на загальну суму 1630946,40 грн., №2 від 10.11.2014 на загальну суму 810924,00 грн., №3 від 10.11.2014 на загальну суму 752274,00 грн., №4 від 10.11.2014 на загальну суму 773772,00 грн.; ТОВ Газові технології - №9 від 09.10.2014 на загальну суму 130099,44 грн., №10 від 09.10.2014 на загальну суму 141012,00 грн., №5 від 10.11.2014 на загальну суму 124230,96 грн., №6 від 10.11.2014 на загальну суму 485340,20 грн., №7 від 10.11.2014 на загальну суму 180520,39 грн., ТОВ Комфортні рішення - №11 від 23.10.2014 на загальну суму 3231376,20 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив первинні документи, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується здійснення господарської операції щодо надання послуг, проте дійшов висновку про не доведеність факту надання послуг, зазначив про неможливість вважати доказом надання послуг вищевказані первинні документи.

При цьому, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, викладеними як в акті перевірки позивача від 20.01.2015, так і у відповіді податкового органу від 04.03.2015 на заперечення товариства до акту перевірки.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору від 01.10.2014 №10 ТОВ Маскартрейд мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами), нікчемності, безтоварності.

Стосовно посилання відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, що встановлені в ході перевірки обставини свідчать про укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

Відсутність факту проведення розрахунків між сторонами за вказаним договором на момент проведення перевірки не є законодавчо встановленою підставою для визнання такого договору фіктивним.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочину, використання придбаних послуг у неоподатковуваних операціях, тим більш, що в межах позапланової перевірки перевірявся тільки один податковий період - жовтень 2014 року, що не давало змоги провести детальний аналіз господарської діяльності позивача.

Приймаючи до уваги, що одним з видів діяльності позивача є торгівельна діяльність, в межах цієї діяльності позивачем у періоді, що перевірявся, здійснювався продаж запчастин, призначених виключно до котлів центрального опалення, укладення договору про надання маркетингових послуг з ТОВ Маскартрейд , предметом якого є дослідження кон'юнктури ринку постачальників настінних газових котлів, вивчення потенційного ринку збуту настінних газових котлів, аналіз та характеристики газових котлів, дослідження ринку комплектуючих до настінних котлів, а саме: перелік потенційних постачальників та вивчення факторів попиту споживачів, є таким, що в повній підтверджує зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача.

Щодо отриманих відповідачем відомостей про ТОВ Маскартрейд , то, по-перше, основний вид діяльності підприємства не означає його єдиний вид діяльності, по-друге, докази, які б свідчили про відсутність у вказаного підприємства ресурсів для виконання означеного вище договору, в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

Крім того, чинне законодавство не встановлює необхідної кількості трудових ресурсів, власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які були б достатніми для фізичної та технічної можливості виконання умов відповідних господарських договорів, що виключає залежність даних умов та реальності виконання договірних зобов'язань.

Наявні в матеріалах справи докази - акти приймання-здачі наданих послуг за договором про надання послуг містять одиницю виміру господарської операції (маркетингові послуги), вартість одиниці виміру (гривня), обсяг наданих послуг (у вартісному виразі), прізвища відповідальних осіб або дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (посади, прізвища та ініціали осіб, що підписували акти), також додатками до цих актів є відповідні звіти як результати проведених маркетингових досліджень, отже твердження відповідача про наявність недоліків у вказаних документах, які не дають змоги визначити ці документи яке первинні, не відповідають дійсності.

Посилання податкового органу на відсутність обґрунтування однакової вартості різних маркетингових послуг не приймається колегією суддів до уваги, оскільки визначення сторонами маркетингових послуг по різних напрямах за однаковою вартістю не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем з ТОВ Маскартрейд договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання умов вказаного договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказаний вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Взаємозв'язок між фактичним наданням маркетингових послуг та діями контрагента позивача підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Колегія суддів дійшла висновку, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ Маскартрейд , тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

До того ж, колегія суддів вказує, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ Маскартрейд , а відтак є неправомірнім прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0001022204 від 17.03.2015.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення висновків про нереальність здійснення господарських відносин із ТОВ Маскартрейд колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про їх безпідставність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У свою чергу акт перевірки податкового органу не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а висновки акту перевірки відповідно до положень п.6 вказаного Порядку - це узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів.

При цьому контролюючий орган не позбавлений права в ході перевірки викладати власні суб'єктивні висновки щодо встановлдених обставин, та в подальшому обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень у разі виникнення спору щодо прийнятих на підставі такого акту рішень. Оцінка висновків посадових осіб податкового органу надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі відповідного акту, дій податкового органу, що здійснюються за таким актом перевірки, та впливають на права та законні інтереси платника податків.

Власне ж висновки, викладені в акті перевірки, не призводять до виникнення певних обов'язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

За таких обставин колегія судів вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та, відповідно, для визнання протиправними дій податкового органу щодо викладення в акті перевірки відповідних висновків податкового органу.

Таким чином, викладення відповідачем певних висновків в акті перевірки за наслідками проведеної ним перевірки не може вважатися неправомірною дією.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Еней 2005 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 804/4759/15 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001022204 від 17.03.2015.

В решті позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко