Постанова

від 17.06.2015 по справі 813/7510/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року № 813/7510/14

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників

позивача . ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП » до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України в Перемишлянському районі Львівської області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 вересня 2013 року №000010220 та №0000112200 та повернути з бюджету сплачену позивачем суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 677245,00 грн.

Позовні вимоги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень обґрунтовано тим, що їх прийнято всупереч вимог п. 58.4 ст.58, п 86.9 ст. 86 ПК України. Як зазначив позивач ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.08.2013 року, якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та звільнено від кримінальної відповідальності. Разом з тим, позивач наголошує на тому, що в ухвалі Перемишлянського районного суду від 23.08.2014 року не зазначено про завищення ДП «ЛПП Україна» податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, як про це зазначено в акті перевірки від 24.07.2013 року №10/22/32435513, немає навіть згадки про цей акт податкової перевірки. Тобто, закриваючи кримінальне провадження суд не надавав оцінки обставинам щодо фінансово-господарських відносин позивача з його контрагентом, а також тим доказам, які підтверджують факт виконання робіт щодо облаштування приміщень магазинів. На переконання позивача ухвала Перемишлянського районного суду від 23.08.2013 року не може вважатися належним доказом при розгляді даної адміністративної справи, оскільки, як зазначив позивач, стосується виключно питання звільнення від кримінальної відповідальності, без з'ясування фактичних обставин щодо господарської діяльності позивача з його контрагентом, зокрема цим судовим рішенням не встановлено самого кримінально караного діяння та вини особи, в даному випадку бухгалтера ДП «ЛПП Україна» ОСОБА_3, у вчиненні цього діяння. У зв'язку з цим позивач звертає увагу на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 було закрито саме у зв'язку зі сплатою позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій. Відтак оскарженим рішенням №000010220 від 30.09.2014 року відповідач по суті повторно зобов'язує позивача сплатити ту ж саму суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, що його сплатило ДП «ЛПП Україна». З огляду на наведене позивач зазначив, що сам факт постановлення ухвали суду від 23.08.2013 року не є беззаперечним доказом того, що викладені в акті перевірки від 24.07.2013 року висновки контролюючого органу є правомірними. Окрім того, викладені в акті перевірки від 24.07.2013 року №10/22/32435513 висновки про порушення ДП «ЛПП Україна» податкового законодавства ґрунтуються по суті на результатах податкових перевірок його контрагента, що на думку позивача є неприпустимим. Натомість, наявні в матеріалах справи первинні документи щодо взаєморозрахунків з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» спростовують доводи відповідача про безтоварність цих господарських операцій, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях від 21.04.2015 року, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, а також в додаткових письмових поясненнях від 02.03.2015 року, від 07.04.2014 року, від 12.05.2015 року. Відповідач зазначив про те, що оскаржені рішення прийнято на підставі акта перевірки від 24.07.2013 року №10/22/32435513 після того, як ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 23.08.2013 року закрито кримінальне провадження відносно гр. ОСОБА_3, бухгалтера ДП «ЛПП Україна», у зв'язку з тим, що до притягнення її до кримінальної відповідальності сплачено грошове зобов'язання ДП «ЛПП Україна» перед бюджетом за платежем податок на прибуток, яке з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій становить 677245 грн. Підстави для закриття кримінального провадження відносно гр. ОСОБА_3В, про які зазначено вище, на думку відповідача, є нереабілітуючими, що передбачає наявність в діях особи складу злочину, передбаченого, в даному випадку, ч. 1 ст. 212 КК України, однак у зв'язку з відшкодуванням державі коштів, які не надійшли державі внаслідок вчинення кримінально караних діянь таку на підставі ч. 4 ст. 212 КК України було звільнено від кримінальної відповідальності. Втім, в силу приписів п. 86.9 ст. 86 ПК України, отримання контролюючим органом судового рішення, зокрема ухвали про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, передбачає обов'язок контролюючого органу прийняти податкове повідомлення-рішення на підставі акта, оформленого за наслідками позапланової документальної перевірки, проведеної відповідно до підп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 ПК України. З урахуванням наведеного відповідач вважає, що оскаржені рішення прийнято у відповідності з вимогами закону і підстав для задоволення даного позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача таку позицію підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Від управління ДКС України у Перемишлянському районі Львівської області надійшли письмові пояснення від 27.03.2015 року щодо даного адміністративного позову, в яких з покликанням на норми ст. ст. 43, 102 Податкового кодексу України, ст. ст. 45, 78 Бюджетного кодексу України, а також Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року №882/1188, зазначено про те, що органи казначейства не приймають рішень щодо помилково та/або надміру сплачених податків, зборів, а лише виконують прийняте уповноваженим органом рішення. Також Управління ДКС України у Перемишлянському районі Львівської області зазначило про те, що воно не є учасником спірних відносин і не вчинило відносно позивача жодних дій, які б порушили його права та інтереси.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

10 липня 2013 року на адресу Перемишлянського відділення Золочівської МДПІ Львівської області ДПС надійшла для виконання постанова начальника ВРКС слідчого управління ДПС у Львівській області від 09.04.2013 року про призначення позапланової документальної перевірки ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року. Згідно з цією постановою під час досудового слідства у кримінальному провадженні №3201310000000157 від 08.04.2013 року за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ДП «ЛПП Україна» за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України виникла необхідність у проведенні позапланової документальної перевірки ДП «ЛПП Україна» на предмет його взаєморозрахунків з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» за вказаний вище період.

На виконання постанови від 09.04.2013 року, на підставі направлень Перемишлянського відділення Золочівської ОДПІ від 05.07.2013 року №33 та № 34 та згідно з наказом Золочівської ОДПІ від 03.07.2013 року №12, у період з 05.07.2013 року по 18.07.2013 року відповідно до підп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено позапланову виїзну перевірку ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року, за наслідками якої складено акт №10/22/32435513 від 24.07.2013 року (далі - акт перевірки від 24.07.2013 року).

У висновках акта перевірки зазначено про порушення платником:

- п. 14.1.181 ст. 14,п. 198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення рядка 24 по ПДВ «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за січень 2013 року всього на суму 1919014 грн.;

- п.44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.12 ст. 146 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік на сум 541796 грн.

Судячи зі змісту акта перевірки від 24.07.2013 року при перевірці ДП «ЛПП Україна» на предмет її взаєморозрахунків з ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» було використано: договори ДП «ЛПП Україна» з ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» щодо виконання робіт по електроосвітленню і облаштуванню приміщень магазинів різних торгових марок (RESERVED, MOHITO, GROPP TOWN, HOUSE) за 2012 рік і січень 2013 року (всього - 58 договорів), податкові накладні за охоплених перевіркою період, отримані від контрагента-покупця по факту виконання підрядних робіт, дані податкового обліку, дані бухгалтерського обліку, де відображено господарські операції позивача з названим вище контрагентом, а також відомості, які містяться в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, при опрацюванні якої встановлено розбіжності по завищенню податкового кредиту з податку на додану вартість по ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» із контрагентом ПП «Електро-Сервіс-Плюс»: за березень 2012 року на суму 83028,77 грн., за квітень 2012 року на суму 21267,10 грн., за травень 2012 року на суму 162564,89 грн., за липень 2012 року на суму 29229,35 грн., за серпень 2012 року на суму 33117,13 грн.

Поряд з тим, при перевірці правомірності віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також правомірності визначення зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідач використав акти Дніпродзержинської ОДПІ: 1) №1248/4122-206/35281705 від 04.02.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код 35281705) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Мегіур» (код ЄДРПОУ 33338822), ТОВ НПП «Брат» (код 34156215), ПП «Транс-Атлантіка сервіс» (код 32694389), ПП «Екоскан сервіс» (код 33517827), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ НВП «Ньютен» (код 31142723), ТОВ «Анкей» (код 20303211), ТОВ « Гранд - Буд престиж» (код 37276498), ПП «Мідуєй» (код 37733280) за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року»; 2) №2631/123/22.2-07/35281705 від 03.04.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код 35281705) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Діксі-Буд» (код 38113479), ТОВ «Супутник» (код 32228481) за грудень 2012 року, ТОВ «Спецфундамент-Плюс» (код 33972540) за січень - квітень 2012 року».

У зазначених вище актах перевірок Дніпродзержинської ОДПІ зазначено про вчинення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, про безтоварність господарських операцій ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» з його контрагентами, а відтак і про відсутність об'єктів оподаткування за такими операціями. По суті, на підставі актів Дніпродзержинської ОДПІ від 04.02.2013 року №1248/41/22-206/35281705 та від 03.04.2013 року № 2631/123/22.5-07/35281705, відповідач дійшов висновку, що за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2012 року, а також за період січень-квітень 2012 року та грудень 2012 року ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» на порушення п.198.2, п.198.3 п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року в частині проведених взаєморозрахунків із контрагентом ПП «Електро-Сервіс-Плюс» завищено податковий кредит по безтоварних операціях всього на суму 1919014 грн., в тому числі по звітних податкових періодах: за лютий 2012 року на суму 119933,0 грн., за березень 2012 року на суму 86811,09 грн., за квітень 2012 року на суму 331609,83 грн., за травень 2012 року на суму 321560,93 грн., за червень 2012 року на суму 189959,0 грн., за липень 2012 року на суму 392937,95 грн., за серпень 2012 року на суму 320965,98 грн., за вересень 2012 року на суму 42548,10 грн., за грудень 2012 року на суму 112687,47 грн. Таким чином, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року встановлено завищення рядка 24 по ПДВ «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за січень 2013 року всього на суму 1919014 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2 «Податковий кредит» розділу 3 акта перевірки.

З тих же мотивів відповідач зазначив в акті перевірки від 24.07.2013 року про заниження позивачем податку на прибуток за 2012 рік всього на суму 541796,0 грн. в частині взаєморозрахунків з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

З висновками акта перевірки від 24.07.2013 року директор та бухгалтер підприємства не погодились, про що власноруч зазначили в кінці цього акта.

Матеріали проведеної відносно ДП «ЛПП Україна» перевірки було скеровано в слідче управління ДПС у Львівській області як органу, що призначив перевірку у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України («Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)»).

Ухвалою від 23.08.2013 року по справі №449/672/13-к Перемишлянський районний суд Львівської області на підставі ч. 4 ст. 45, 212 КК України та у відповідності зі ст. ст. 284, 286, 288 КПК України закрив кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №32013150000000157 від 08.04.2013 року відносно ОСОБА_3 (бухгалтера ДП «ЛПП Україна») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України та звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Отримавши ухвалу Перемишлянського районного суду від 23.08.2013 року про закриття кримінального провадження контролюючий орган виніс на підставі акта перевірки від 24.07.2013 року два податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року:

- №0000102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 677245 грн., в т.ч. 541796 грн. за основним платежем, 135449 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000112200, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 1919014 грн.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття оскаржених рішень у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом до суду.

З метою спростування тверджень відповідача про порушення вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту, а також при формуванні валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток представники позивача надали суду копії договорів з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» за період 01.01.2012 року - 01.02.2013 року: договір № 01/01-12-ЕПР від 12.01.2012 року; договір № 02/01-12-ЕКТ від 12.01.2012 року; договір № 03/01-12-АР від 20.01.2012 року; договір № 04/01-12-АКТ від 20.01.2012 року; договір № 01/02-12-Р від 01.02.2012 року; договір № 02/02-12-КТ від 01.02.2012 року; договір № 03/03-12 від 20.03.2012 року; договір № 04/03-12 від 20.03.2012 року; договір № 06/03-12-АХ від 21.03.2012 року; договір № 07/03-12-АМ від 21.03.2012 року; договір № 05/03-12-АКТ від 21.03.2012 року; договір № 13/03-12-Х від 29.03.2012 року; договір № 12/03-12-М від 29.03.2012 року; договір № 11/03-12-КТ від 29.03.2012 року; договір № 08/04-12-АР від 09.04.2012 року; договір № 14/03-12-Р від 20.04.2012 року; договір № 02/05-12-М від 22.05.2012 року; договір № 02/05-12-КТ від 22.05.2012 року; договір № 02/05-12-Р від 22.05.2012 року; договір № 02/05-12-Х від 22.05.2012 року; договір № 21/05-12-АР від 21.05.2012 року; договір № 15/05-12-АКТ від 15.05.2012 року; договір № 15/05-12-АМ від 15.05.2012 року; договір № 15/05-12-АХ від 15.05.2012 року; договір № 08-КТ від 12.06.2012 року; договір № 06-Р від 12.06.2012 року; договір № 07-Х від 12.06.2012 року; договір № 01/07-12 від 16.07.2012 року; договір № 03/07-12 від 16.07.2012 року; договір № 04/07-12 від 16.07.2012 року; договір № 02/07-12 від 16.07.2012 року; договір № 30/07-12-М від 30.07.2012 року; договір № 30/07-12-Р від 30.07.2012 року; договір № 30/07-12- КТ від 30.07.2012 року; договір № 01/08-12-АКТ від 01.08.2012 року; договір № 01/08-12-АХ від 01.08.2012 року; договір № 01/08-12-АР від 01.08.2012 року; договір № 01/08-12-АМ від 01.08.2012 року; договір № 29/08-12-АКТ від 29.08.2012 року; договір № 29/08-12-АХ від 29.08.2012 року; договір № 29/08-12-АР від 29.08.2012 року; договір № 29/08-12-АМ від 29.08.2012 року; договір № 10-Х від 10.09.2012 року; договір № 12-Р від 10.09.2012 року; договір № 09-КТ від 10.09.2012 року; договір №11-Р від 10.09.2012 року; договір № 02/09-12-М від 10.09.2012 року; договір № 03/09-12-Х від 10.09.2012 року; договір № 01/09-12-КТ від 10.09.2012 року; договір № 02/09-12-М від 10.09.2012 року; договір № 13-Р від 18.10.2012 року; договір № 14-КТ від 18.10.2012 року; договір № 22/10-12-РЕ від 22.10.2012 року; договір № 17/12-12-АР від 17.12.2012 року; договір № 17/12-12-АМ від 17.12.2012 року; договір № 17/12-12-АКТ від 17.12.2012 року; договір № 15-Р від 11.12.2012 року; договір № 09/01/13 від 09.01.2013 року.

За змістом перелічених вище договорів ДП «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» (Замовник) та ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (Підрядник) обумовили виконання проектів електроосвітлення та внутрішнього облаштування обладнання приміщень магазинів різних торгових марок («RESERVED», «GROPP TOWN», «МОНІТО», «HOUSE»); адаптування українському законодавству архітектурних проектів магазинів. Зокрема договорами передбачено обов'язок Підрядника на свій ризик, своїми силами та з використанням власних інструментів та механізмів, і з додержанням Проектної документації Замовника виконати роботи по внутрішньому та електричному облаштуванню у приміщеннях магазинів вищевказаних торгових марок. У свою чергу Замовник зобов'язався на умовах та порядку, встановлених Договорами прийняти та оплатити належним чином виконані роботи та надані послуги. Зміни та доповнення сторони передбачили оформляти шляхом укладання додаткових угод. Цими договорами також передбачено умови платежів, умови виконання та здачі робіт, форс-мажор, відповідальність сторін та інші умови.

За період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року, на виконання умов договорів підряду, зазначених вище, ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» отримано послуги та роботи від ПП «Електро-Сервіс-Плюс» на загальну суму 24941737,83 грн., в тому числі 4156956,30 грн. ПДВ.

На підтвердження фактів виконання обумовлених в договорах підряду робіт позивач надав копії актів виконаних робіт (том ІІ, а.с. 171-250; том ІІІ, а.с. 1-38), а також копії податкових накладних від ПП «Електро-Сервіс-Плюс», виданих у зв'язку з виконанням цих робіт (том ІІІ, а.с. 110-212). Такі ж первинні документи було надано ревізорам під час проведення позапланової перевірки ДП «ЛПП Україна», відповідно перелік як податкових накладних за охоплений перевіркою період, так і актів їх здачі-приймання (з вказівкою на вид виконаних робіт), наведено в акті перевірки від 24.07.2013 року. Крім того, представник позивача надав копії робочих проектів щодо електрообладнання і електроосвітлення магазинів, облаштування систем вентиляції, кондиціонування, опалення, протипожежного захисту магазинів торгових марок «Reserved», «Cropp Town», «Mohito», «House», копії договорів оренди приміщень з низкою торгових центрів з метою їх наступного внутрішнього облаштування під магазини одягу названих вище торгових марок. Умовами цих договорів, серед іншого, передбачено передання позивачу приміщень без облаштування, які останній зобов'язується переобладнати під торгове приміщення, у зв'язку з чим надалі було укладено договори підряду з ПП «Електро-Сервіс-Плюс». Також позивач надав копії актів здачі-приймання вже виконаних робіт щодо облаштування цих приміщень під магазини у відповідності з робочими проектами (том IV, а.с. 3-223, том V, а.с. 59-134), копії договорів ПП «Електро-сервіс-Плюс» щодо залучення субпідрядників для виконання підрядних робіт, що є предметом договорів підряду з ДП «ЛПП Україна» (том V, а.с. 138-184).

Долучені представником позивача документи, на його думку, спростовують доводи податкового органу про безтоварність його господарських операцій з ПП «Електро-Сервіс-Плюс». Втім, під час позапланової перевірки відповідач не надав їм належної правової оцінки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на законі. Щодо ухвали суду від 23.08.2013 року про закриття кримінального провадження, то на думку позивача таке рішення суду не містить висновків щодо обставин фінансово-господарських відносин з ПП «Електро-Сервіс-Плюс», про які зазначено в акті перевірки від 24.07.2013 року, відтак в розумінні ч. 4 ст. 72 КАС України не може доводити наявність порушень позивачем податкового законодавства.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Однією із підстав для проведення позапланової документальної перевірки, відповідно до підп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, є отримання контролюючим органом судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення, відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних відносин), приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас, відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції закону, чинній станом на дату виникнення відносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Наведеній вище нормі п. 86.9 ст. 86 ПК України кореспондують норми п. 58.4 ст. 58 ПК України, згідно з якими у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, проведення позапланової перевірки на підставі підп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України здійснюється відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України або закону про оперативно-розшукову діяльність, відтак така перевірка призначена для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, під час розслідування якого таку перевірку було призначено. Отже, матеріали такої позапланової перевірки є одним із доказів при розслідуванні кримінального правопорушення. В силу наведених вище норм ПК України після набрання законної сили судовим рішенням у такому кримінальному провадженні контролюючий орган зобов'язаний за наслідками такої позапланової перевірки винести податкове повідомлення-рішення.

В даному випадку, як встановлено під час судового розгляду справи, позапланову перевірку ДП «ЛПП Україна» проведено на виконання постанови заступника ВРКС СУ ДПС у Львівській області від 09.04.2013 року про призначення позапланової виїзної перевірки з метою встановлення обставин та повноти проведених взаєморозрахунків між ДП «ЛПП Україна» та ПП «Електро-Сервіс-Плюс», з'ясування фактичної господарської діяльності, достовірності відображених даних в бухгалтерському та податковому обліках, а також повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року. Зазначену постанову прийнято на підставі п. 4 ч. 2 ст. 40, ст. 110 КПК України у зв'язку з досудовим розслідуванням кримінального провадження, внесеним до ЄРДР за №32013100000000157 від 08.04.2013 року відносно бухгалтера ДП «ЛПП Україна» ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Суд встановив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року було прийнято після набрання законної сили ухвалою Перемишлянського районного суду від 23.08.2013 року про закриття кримінального провадження №32013100000000157 від 08.04.2013 року відносно бухгалтера ДП «ЛПП Україна» ОСОБА_3 Як випливає зі змісту цієї ухали суду, підставою для закриття кримінального провадження та, відповідно, для звільнення від кримінальної відповідальності названої вище посадової особи платника, зазначено ч. 4 ст. 212 КК України, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, якщо така особа до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Поряд з тим, згідно з ухвалою суду від 23.08.2013 року, клопотання про звільнення ОСОБА_3 (бухгалтера ДП «ЛПП Україна») від кримінальної відповідальності надійшло від прокурора і обґрунтовано тим, що 24.07.2013 року ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» в повному обсязі сплатило податок на прибуток в сумі 541796 грн. та фінансову санкцію в сумі 135449 грн.

Суд погоджується з думкою представника відповідача, що звільнення від кримінальної відповідальності передбачає встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння та правильну його кваліфікацію. Тому передбачені КК України підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими. Окрім загальних підстав для звільнення від кримінальної відповідальності КК України також передбачає спеціальні підстави для звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів, зокрема одна із таких підстав передбачена ч. 4 ст. 212 КК України. В цьому випадку закон як необхідну умову та обов'язкову підставу для звільнення від кримінальної відповідальності передбачає сплату податків, які не надійшли до бюджету внаслідок умисних дій посадової особи платника та відшкодування державі завданої у зв'язку з цим шкоди.

Звільнення на підставі судового рішення від 23.08.2013 року бухгалтера ДП «ЛПП Україна» ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ч. 4 ст. 212 КК України здійснено, як зазначено в ухвалі суду від 23.08.2013 року, саме у зв'язку зі сплатою ДП «ЛПП Україна» грошових зобов'язань з податку на прибуток, які не надійшли до бюджету. Згадана ухвала дійсно не містить констатації фактів порушень вимог податкового законодавства, зазначених в акті перевірки від 24.07.2013 року. Втім слід зазначити, що такою ухвалою суд вирішив клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, що в силу закону вже передбачає встановлення фактичних обставин злочину та його кваліфікацію. Сам факт сплати 24.07.2013 року (дата оформлення акта перевірки ДП «ЛПП Україна») грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму його заниження, вказану в акті перевірки від 24.07.2013 року, є ще одним свідченням того, що порушення позивачем вимог податкового законодавства, про які зазначено в акті від 24.07.2013 року, дійсно були. Слід також наголосити, що наведені вище норми п. 86.9 ст. 86, а також п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України зобов'язують контролюючий орган винести податкове повідомлення-рішення на підставі акта позапланової документальної перевірки, проведеної відповідно до підп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 ПК України після того, як ним буде отримано судове рішення, зокрема ухвалу про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яка набрала законної сили.

В акті перевірки від 24.07.2013 року відповідач зазначив про безтоварність господарських операцій ДП «ЛПП Україна» і ПП «ЕлектрСервіс-Плюс» за період з 01.01.2012 року по 01.02.2013 року, а відтак про відсутність об'єктів оподаткування за такими операціями. Тому відображення господарських операцій з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» в бухгалтерському обліку, фінансовій та податковій звітності позивача призвело, як зазначено в акті перевірки від 24.07.2013 року, до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту з ПДВ наступного податкового періоду за січень 2013 року всього на суму 1919014 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 рік всього на суму 541796,0 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000112200, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2013 року на суму 1919014 грн., то таке рішення, як зазначено вище ґрунтується на висновках акта перевірки від 24.07.2013 року про безпідставне формування показників податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Електро-Сервіс-Плюс» у зв'язку з господарськими операціями, яких в дійсності не було. Тобто, висновок про порушення позивачем норм ПК України в частині формування податкового кредиту та сплати податкових зобов'язань з ПДВ зроблено на основі перевірки тих самих взаємовідносин позивача з ПП «Електро-Сервіс-Плюс», що й висновок про заниження зобов'язань з податку на прибуток. Щодо останнього, то у контексті спірних відносин слід зауважити, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000102200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 677245 грн., в т.ч. 541796 грн. за основним платежем, 135449 грн. - за штрафними ( фінансовими) санкціями відповідач не взяв до уваги, що як основне зобов'язання, такі штрафні (фінансові) санкції за названим видом платежу ДП «ЛПП Україна» вже сплатило в повному обсязі, про що зазначено в клопотанні прокурора, з покликанням на яке згаданою вже ухвалою Перемишлянського районного суду від 23.08.2013 року, яка набрала законної сили, було закрито кримінальне провадження. Тому прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 30.09.2013 року, на думку суду, може мати наслідком повторну сплату позивачем того ж грошового зобов'язання з податку на прибуток, факт заниження якого відображено в акті від 24.07.2013 року. З цих підстав суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування такого податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 30.09.2013 року як протиправного. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 30.09.2013 року, то з урахуванням наведеного вище суд вважає, що таке прийнято відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законом. Відтак обґрунтованих підстав для його скасування як протиправного в суду немає.

З приводу позовної вимоги позивача про повернення з бюджету сплачену ним суму податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 677245,00 грн., то представник позивача не пояснив суду в чому полягає протиправність дій чи бездіяльності відповідача в цій частині та відповідно чим обґрунтовано таку вимогу. Як згадано вище, цю суму було сплачено ДП «ЛПП Україна» під час кримінального провадження №32013100000000157 від 08.04.2013 року відносно бухгалтера ДП «ЛПП Україна» ОСОБА_3, що слугувало правовою підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК України. За наведених вище обставин суд не має законних підстав для повернення цих коштів позивачу.

Стосовно обставин реальності господарських операцій суд зазначає наступне.

Відповідно до підп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 134.2 ст. 134 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, відповідно до п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. 138.2. ст.. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.5. ст. 138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (з урахуванням особливостей, зазначених у цій статті).

Згідно з п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Відповідно до підп. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку факт декларування позивачем податкових зобов'язань за наслідками взаєморозрахунків з його контрагентом сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту. Формально укладені договори, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальності здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В даному випадку, відомості зазначені у представлених первинних документах, не відображають дійсного змісту господарських операцій, що відбулись між ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» та ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс»

Як встановлено судом, взаєморозрахунки позивача з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» за перід травень-грудень 2012 року вже були предметом податкової перевірки, за результатами якої складено акт №6/22-32435513 від 18.02.2014 року та прийнято податкові повідомлення-рішення 05.03.2014 року № НОМЕР_1 та від 21.05.2014 року № НОМЕР_2, які позивач оскаржив до суду з тих мотивів, що висновок контролюючого органу про безтоварність його господарських операцій є безпідставним. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі №813/4046/14 у задоволенні позову ДП «ЛПП Україна» відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року постанову суду першої інстанції залишено без змін. Відтак, станом на дату судового розгляду даної адміністративної справи є рішення суду в іншій адміністративній справі, яким встановлено факт безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Електро-Сервіс-Плюс» за період травень-грудень 2012 року. У зв'язку з цим представник відповідача також повідомив суд, що по контрагенту-постачальнику ПП «Електро-Сервіс-Плюс» (код ЄДРПОУ 35281705) було проведено три позапланових виїзних документальних перевірки за період квітень 2011 року, 2012 рік, січень-лютий 2013 року. При їх проведенні використано різні акти Дніпродзержинської ОДПІ та ДПІ у м. Сумах, якими прописано безтоварність проведених фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників - ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» - ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» («вигодонабувач»). При цьому, за період 2012 рік та січень-лютий 2013 року по розрахунках із ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість більшу, аніж знято за результатами трьох проведених перевірок, так як податковий кредит знято лише в частині проведених фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників - ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» - ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП». Таким чином, станом на момент надання інформації за вищевказаний період по розрахунках із ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» залишається ще задекларована сума податкового кредиту з податку на додану вартість. У всіх трьох актах позапланових перевірок вказано одні і ті ж податкові накладні, видані ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс». Суми податку на додану вартість за результатами проведених перевірок зняті із задекларованого платником податкового кредиту частинами, по мірі прописаних безтоварних фінансово-господарських операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників - ТОВ «Електро-Сервіс-Плюс» - ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» («вигодонабувач»).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, своєчасно.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування лише податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 30.09.2013 року, яке на думку суду не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст.2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Щодо решти позовних вимог, то достатніх і обґрунтованих підстав для їх задоволення в суду немає.

Стосовно розподілу судових витрат, то судовий збір за подання даного позову становив 4872 грн. При зверненні до суду з даним позовом позивач у відповідності з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатив 10% від зазначеної вище суми судового збору сплатив 487,20 грн. згідно з квитанцією №4506 від 13.11.2014 року. Відповідно до положень ст. 94 КАС України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням обсягу задоволених позовних вимог, а також позовних вимог, у задоволенні яких позивачу було відмовлено, останній в підсумку повинен доплатити у Державний бюджет судовий збір пропорційно до позовних вимог, у задоволенні яких йому було відмовлено. В даному випадку сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача за подання даного позову становить 2760,80 грн. (4872 грн. / 3 (загальна кількість позовних вимог) * 2 (кількість позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено) - 487,20 грн. (сума судового збору, сплачена при поданні позову).

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000102200 від 30.09.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «ЛПП Україна» Акціонерного товариства «ЛПП» на користь Державного бюджету України судовий збір пропорційно до відхиленої частини позовних вимог в сумі 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 80 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.