Ухвала

від 18.06.2015 по справі 823/275/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/275/15 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект-2013» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект-2013» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 24.11.2014р. №0003782301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 06.11.2014р. по 12.11.2014р. посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект-2013», (код ЄДРПОУ 38553372) з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бонус Інформ» (код 38898183), ТОВ «Рекомс» (код 30184851), ТОВ «Дрім Білдінг» (код 38913080) та з контрагентами-покупцями за липень 2014 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 12.11.2014р. №434/23-01-22-04/38553372 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Укрмашхімкомплект-2013» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201,6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за липень 2014 року на суму 108061 грн. за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання товарів від ТОВ «Бонус Інформ» (код 38898183), ТОВ «Рекомс» (код 30184851), ТОВ «Дрім Білдінг» (код 38913080).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014р. №0003782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 135760 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 108061 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 27015 грн. 00 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до податкових органів скарги позивача було залишено без задоволення, а спірне рішення відповідача - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014р. №0003782301 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача ТОВ «Бонус Інформ», ТОВ «Рекомс» і ТОВ «Дрім Білдінг» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, оскільки надані первинні документи, виписані на їх виконання, не відповідають встановленим вимогам, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ «Бонус Інформ», ТОВ «Рекомс» і ТОВ «Дрім Білдінг» є таким, що укладені без мети настання реальних наслідків в силу відсутності у контрагентів господарський можливостей для фактичного здійснення операцій з поставки товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Бонус Інформ» (постачальник) 30.07.2014 було укладено договір поставки № 30/07-2014.

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується відпустити, а покупець - прийняти та оплатити підшипники в асортименті (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару може здійснюватися партіями на підставі наданих постачальнику та узгоджених між сторонами заявок на поставку товару, в яких зазначається найменування, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, ПДВ і інше.

Загальна сума договору складає 1 000 000 грн. (п. 2.1 договору).

Ціна товару визначається згідно рахунків та накладних на поставку товару, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець сплачує 100% оплати вартості товару шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на рахунок постачальника або внесенням грошових сум в касу підприємства протягом 10-ти днів з дня отримання партії товару.

Відповідно до п. 3.1 договору вивіз товару зі складу постачальника здійснюється транспортом покупця.

Прийом продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем в місці прийому продукції (на складі постачальника або в місці отримання продукції, зазначеному покупцем, в разі здійснення постачальником доставки продукції) згідно Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 та Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного спливання за якістю № П-7, затвердженою постановою Держарбітражу від 25.04.1966.

Аналогічні за змістом договори поставки від 17.07.2-14 № 17/07-2014 було укладено позивачем з ТОВ «Дрім Білдінг» та від 07.07.2014 № 08/07-2014 - з ТОВ «Рекомс».

На підтвердження факту виконання вказаних договорів позивачем по кожному договору надано суду рахунки, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій з огляду на наступне.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, окремі первинні документи на виконання спірних господарських операцій не відповідають встановленим вимогам у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів та за змістом не відповідають відомостям, зазначеним в інших первинних документам, виписаних за наслідками спірних господарських операцій.

Так, у податкових накладних від 08.07.2014р. № 16, № 17, виписаних ТОВ «Рекомс», зазначена дата цивільно-правового договору «08.07.2014», однак в матеріалах адміністративної справи міститься договір від 07.07.2014р. № 08/07-2014; у податковій накладній від 25.07.2014р. № 249, яка виписана ТОВ «Дрім Білдінг» - зазначена дата цивільно-правового договору « 25.07.2014», однак в матеріалах адміністративної справи міститься договір від 17.07.2014р. № 17/07-2014.

У видаткових накладних, а саме: від 31.07.2014р. № 306 та № 307 (ТОВ «Бонус Інформ»); від 07.07.2014р. № 39, № 0040, від 08.07.2014р. №16, від 08.07.2014р. №17, від 15.07.2014р. № 63, від 15.07.2014р. № 64 (ТОВ «Рекомс»); від 21.07.2014р. № 248, від 25.07.2014р. № 249 (ТОВ «Дрім Білдінг») міститься посилання на довіреності від 07.07.2014р. № 55, від 21.07.2014р. № 56 та від 31.07.2014р. № 57.

При цьому долучені позивачем до матеріалів адміністративної справи довіреності від 07.07.2014р. № 55, від 21.07.2014р. № 56 та від 31.07.2014р. № 57 не підписані особами, які отримали такі довіреності, а також керівником та головним бухгалтером ТОВ «Укрмашхімкомплект-2013», не містять печатки товариства.

Товарно-транспортні накладні від 31.07.2014р. № 306, від 15.07.2014р. № 64, від 07.07.2014р. № 0040, від 07.07.2014р. № 39, 31.07.2014р. № 307, від 08.07.2014р. № 17, від 15.07.2014р. № 63, від 08.07.2014р. № 16, від 25.07.2014р. № 249, від 25.07.2014р. № 248 не містять серії товарно-транспортних накладних, номера подорожніх листів, у них не вказані посади та прізвища осіб, які здали товар на транспортування, не зазначені посади осіб, які дозволили відпуск вантажу.

Прибуткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, ніким не підписані.

Таким чином, вказані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В матеріалах справи відсутні заявки на поставку товару, не надано і документи на підтвердження якості та комплектності товару, що передбачені умовами договорів поставки.

На підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданих до органів ДФС, податковим органом встановлено, що на ТОВ «Дрім Білдінг» в штаті рахується 4 особи, ТОВ «Бонус Інформ» - 1 особа, ТОВ «Рекомс» -1 особа.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у контрагентів власних або орендованих складів, а також власних або залучених трудових ресурсів, наявності механізмів, що є необхідними для надання таких послуг, доказів залучення інших осіб для виконання спірних операцій.

Стосовно наданих позивачем доказів подальшої реалізації товару колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з матеріалів справи неможливо встановити, що реалізований був саме товар, придбаний позивачем у ТОВ «Дрім Білдінг», ТОВ «Бонус Інформ», ТОВ «Рекомс».

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що невідповідність вимогам Закону товарно-транспортної накладної не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, проте, з аналізу усіх первинних документів, наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, не вбачається, що вказані документи такі операції підтверджують.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

Позивачем та його контрагентами не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій та зумовлювали право позивача на формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентами позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Суд у взаємозв'язку з викладеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників спірних операцій.

Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит.

Крім того, податковим органом встановлено, що контрагенти позивача, з якими останній мав господарські взаємовідносини в період, за який проведено перевірку, мають ознаки фіктивності, з матеріалів їх податкової звітності встановлено відсутність основних фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, що є необхідними для ведення господарської діяльності.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дрім Білдінг», ТОВ «Бонус Інформ», ТОВ «Рекомс» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект-2013» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Повний текст ухвали виготовлено 22.06.2015 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.