Ухвала

від 27.05.2014 по справі 201/11696/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2033/14 Справа № 201/11696/13 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

27 травня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінком", ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що зі змісту позовної заяви ТОВ "Метінком" до ТОВ «Спаський тепличний комбінат» про стягнення заборгованості, з якою ТОВ "Метінком" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області, позивачу стало відомо про те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 21 травня 2007 року був укладений договір безвідсоткової позики, за яким останній отримав 500000,0 грн., про що склав відповідну розписку, строком повернення позичених грошових коштів до 21 травня 2011 року. Також позивачу стало відомо про те, що між ОСОБА_6 та ТОВ «Спаський тепличний комбінат», в особі директора ОСОБА_7, був укладений договір поруки від 21 травня 2007 року, за умовами якого ТОВ «Спаський тепличний комбінат» поручився перед ОСОБА_6 за виконання договору безвідсоткової позики від 21 травня 2007 року. 24 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Метінком» був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого вказане товариство набуло право вимоги за договором безвідсотково позики від 21 травня 2007 року. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 на час підписання договору безвідсоткової позики від 21 травня 2007 року не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Спаський тепличний комбінат», в документах документообігу даного товариства відсутній зазначений договір, як і його копія, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд визнати недійсними договір поруки від 21 травня 2007 року, договір відступлення прав вимоги від 24 грудня 2007 року, також покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року, у якому виправлено описку ухвалою того ж суду від 21.01.2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ "Спаський тепличних комбінат" посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 21 травня 2007 року був укладений договір безвідсоткової позики, за умовами якого останній отримав 500000,0 грн. та зобов»язався повернути позичені грошові кошти до 21 травня 2011 року; про що ОСОБА_7 була складена відповідна розписка (а. с. 13 -14, 15).

21 травня 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Спаський тепличний комбінат», в особі директора ОСОБА_7, був укладений договір поруки від 21 травня 2007 року, за умовами якого ТОВ «Спаський тепличний комбінат» поручився перед ОСОБА_6 за виконання вказаного вище договору безвідсоткової позики від 21 травня 2007 року (а. с. 16 - 17).

24 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Метінком», в особі представника за довіреністю ОСОБА_8, був укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого вказане товариство набуло право вимоги за договором безвідсотково позики від 21 травня 2007 року (а. с. 18 - 19, 20).

Рішенням Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року було скасовано рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2012 року, яким договір поруки від 21 травня 2007 року, укладений між ТОВ «Спаський тепличний комбінат» та ОСОБА_6, та договір відступлення прав вимоги від 24 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Спаський тепличний комбінат» - були визнані недійсними (а. с. 58 - 60, 61 - 62).

Скасовуючи рішення апеляційної інстанції Вищий господарський суд України виходив з того, що висновок Дніпропетровського апеляційного господарського суду про те, що ОСОБА_7, який підписав договір позики від імені ТОВ «Спаський тепличний комбінат», на той час не був генеральним директором товариства і не мав відповідних повноважень - суперечить положенням ч. 3 ст. 92 ЦК України, відповідно до яких, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Зміни у Єдиному державному реєстрі проведені лише у 2010 р. Також не базується на правових нормах і визнання судом апеляційної інстанції недійсним договору уступки права вимоги з посиланням на матеріали слідчих органів про те, що ТОВ «Метінком» не укладало такого договору. Такий висновок суду, на думку Вищого господарського суду України, суперечить вимогам ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. Підстави звільнення від доказування визначені ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Матеріали слідчих органів не є такою підставою. Крім того, договір відступлення права вимоги у відповідності до положень ст. 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, що слід розуміти як укладення такого договору, що не порушує прав боржника, а тому боржник (поручитель) не вправі посилатися на ті обставини, які не впливають на порушення його прав (а. с. 61 - 62).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги рішення Вищого господарського суду України від 29 листопада 2012 року, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність посилання представника позивача на протокол загальних зборів №5 засновників ТОВ «Спаський тепличний комбінат» від 14 квітня 2007 року як на доказ неперебування ОСОБА_7 у трудових відносинах з даним товариством на час укладення оспорюваних договорів позики та поруки, на якому було прийнято рішення про призначення директором товариства ОСОБА_9, який згідно копії наказу № 5 від 14 квітня 2007 року приступив до виконання обов'язків директора товариства, оскільки відповідні відомості щодо ТОВ «Спаський тепличний комбінат» були надані державному реєстратору для проведення відповідної реєстраційної дії лише 21 січня 2010 року особисто ОСОБА_9, і були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21 січня 2010 року. Лише із вказаної дати керівником позивача в ЄДР значиться ОСОБА_9 Викладені факти встановлені рішенням Вищого господарського суду України від 29.11.2012року.

Колегія наголошує, що при укладенні оспорюваного договору поруки його сторонами було дотримано необхідної простої письмової форми.

Крім того, позивач не є стороною договору відступлення права вимоги від 24 грудня 2007 року, не має підстав вимагати визнання його недійсним.

Недоведеним є посилання апелянта на те, що оспорюваний договір поруки від 21 травня 2007 року містить відбиток печатки, яка не належала ТОВ "Спаський тепличний комбінат".

Так, апеляційним судом встановлено, що письмовий текст вказаного договору поруки місить відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи - 31426267, що стверджується копією відповідного договору на а.с. 16 - 17 та оглянутим у судовому засіданні оригіналом вказаного договору.

Колегія звертає увагу, що, згідно довідки АА №692496 з ЄДРПОУ, позивач ТОВ "Спаський тепличний комбінат" має ідентифікаційний код 31426267, який відповідає змісту відбитку печатки на тексті оспорюваного договору.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення представника відповідача в судовому засіданні, який наполягав на тому, що позивач мав декілька печаток, що не заборонено законодавством, діючим на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно листа Дніпропетровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 21.05.2014 року за №37\2206, відомості про надання дозволу ТОВ "Спаський тепличний комбінат" на виготовлення печаток або їх знищення у період з 01.06.2001 року по 01.06.2007 року не можуть бути представлені суду у зв»язку із закінченні строку зберігання відповідних документів, який визначений у три роки статтею 467 Наказу МВС України №519 від 06.04.2002 року «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності ОВС… із зазначенням строків зберігання документів…».

Відповідно до висновку №1915-12 судової технічної експертизи документів від 02.07.2012 року, що була проведена на підставі ухвали судді Бібік М.М. від 17.04.2012 року у господарській справі за позовом ТОВ «Метінком» до ТОВ "Спаський тепличний комбінат" про стягнення 500000,0 грн., яка надійшла до Дніпропетровського НДІСЕ із Дніпропетровського апеляційного господарського суду:

· відтиск печатки ТОВ "Спаський тепличний комбінат", розташований в графі «Поручитель» розділу «Місцезнаходження і реквізити сторін» договору поруки від 21.05.2007 року - нанесений не печаткою ТОВ "Спаський тепличний комбінат", кліше, вільні та експериментальні зразки якої представлені на дослідження;

· в графі «Поручитель» розділу «Місцезнаходження і реквізити сторін» договору поруки від 21.05.2007 року внесення реквізитів проводилось в наступному порядку: відтиск печатки, друкований текст, підпис.

Наведений висновок експертизи не спростовує правильність висновків місцевого та апеляційного судів щодо безпідставності тверджень позивача про недійсність оспорюваного договору поруки, оскільки не доведено факт наявності лише однієї печатки ТОВ "Спаський тепличний комбінат" на час укладення договору поруки; а проставлення відбитку печатки до оформлення письмового тексту договору поруки саме по собі не свідчить про недійсність оспорюваного правочину.

Крім того, колегія наголошує, що висновок №1915-12 судової технічної експертизи документів від 02.07.2012 року не є належним та допустимим доказам у цивільній справі, що розглядається, адже не відповідає вимогам ст.ст. 57, 58 ЦПК України, оскільки, згідно представлених копій документів з господарської справи за позовом ТОВ «Метінком» до ТОВ "Спаський тепличний комбінат" про стягнення 500000,0 грн., відповідна експертиза була призначена Дніпропетровським апеляційним господарським судом у складі суддів Чохи Л.В., Антоніка С.Г., Герасименко І.М. ухвалою від 17.04.2012 року, тоді як у експертному висновку зазначено, що експертиза проведена на підставі ухвали судді Бібік М.М., який взагалі не є співробітником Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Висновок №1915-12 судової технічної експертизи документів від 02.07.2012 року будь-якої інформації щодо внесення виправлень не містить.

Судом апеляційної інстанції у судовому засіданні оглянуто відмовний матеріал №8838 Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за заявою директора ТОВ "Спаський тепличний комбінат" ОСОБА_9 за фактом надання завідомо неправдивих документів до господарського суду Дніпропетровської області. Встановлено, що постановою від 12.09.2012 року у порушенні кримінальної справи за ст.ст. 190, 358 КК України відмовлено. Даний матеріал не містить доказів, що відповідають ст.ст. 57, 58 ЦПК України, які б свідчили про недійсність оспорюваних правочинів.

Зважаючи на викладене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на положення ст.ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді