Ухвала

від 24.06.2015 по справі 496/4642/14-ц

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4642/14-ц

Провадження № 4-с/496/2/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Груца Є.Є.

при секретарі Ткаченко В.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка скаргу ОСОБА_1 на дії виконавчої служби Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції Одеської області а також про неправомірність розрахунків заборгованості зі сплати аліментів та їх скасування.

Встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду де в уточненій неї скарзі просить поновити ОСОБА_1 строк на звернення із скаргою про визнання незаконними дій Першого Суворовського відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області щодо складання листа від 14.08.2014 р. № 31409.

Виключити з числа доказів по справі довідки, видані ТОВ «Трансмар» № 6/04 від 06.04.2006 р., № 29/05 від 29.05.2006 р., № 28/1 від 28.01.2009 р., № 6/10 від 06.10.2014 р., а також довідку, видану ТОВ «МЕНШІП ОДЕСА» № 201109-04 від 20.11.2009 р., як такі, що не є допустимими доказами по справі та не можуть слугувати підставою для нарахування аліментів.

Визнати незаконними дії Першого Суворовського відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області щодо складання листа від 14.08.2014 р. № 31409, а також щодо складання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.09.2014 р.

Визнати протиправним лист від 14.08.2014 р. № 31409 Першого Суворовського відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області, а також визнати протиправним і скасувати розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, який міститься у даному листі.

Визнати протиправним і скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 10.09.2014 р. Першого Суворовського відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області.

Зобов'язати Перший Суворовський відділ ДВС Головного управління юстиції в Одеській області здійснити новий розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів з урахуванням розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених Першим Суворовським відділом ДВС Головного управління юстиції в Одеській області від 04.09.2007 р. та 11.11.2010 років, довідок ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» і ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД», а також з урахуванням фактично отриманих доходів ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_1 на своїх вимогах наполягала, посилаючись на доводи, викладені в скарзі, а також в своїх письмових поясненнях.

Представник Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в Одеської області ОСОБА_4 в судому засіданні заперечував проти задоволення вимог, викладених в скарзі ОСОБА_1 частково, пояснюючи, що лист від 14.08.2014 року № 31409 було виконано за запитом Апеляційного суду Одеської області від 24.07.2014 року та носить суто інформаційний характер.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_5 по сплаті аліментів від 10.09.2014 року, є виконання рішення суду, тобто ухвали Біляївського районного суду від 23.12.2011 яка визнає розрахунок від 30.08.2011 незаконним та не відповідає ст.ст.81, 195 СК України. Ухвалою від 23.12.2011 року зазначено, що провести розрахунок заборгованості згідно до вимог чинного законодавства.

Представник зацікавленої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог, викладених в скарзі ОСОБА_1 частково, зазначаючи, що лист від 14.08.2014 року № 31409 Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ м. Одеси та розрахунок заборгованості ОСОБА_5 по сплаті аліментів від 10.09.2014 року законні та відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_7 в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення вимог, викладених в скарзі ОСОБА_1, просила суд відмовити в їх задоволенні частково, та також надала до суду письмові заперечення на скаргу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так судом встановлено, що скаржниця - ОСОБА_1, знаходилася в цивільному шлюбі з ОСОБА_5. Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає із матір'ю і знаходиться на її утриманні.

За рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 05.03.2005 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.01.2005 року і до його повноліття, тобто до 23.07.2017 року.

В судовому засіданні встановлено, Першим Суворовським відділом ВДВС ОМУЮ м. Одеси було складено лист від 14.08.2014 року № 31409 за запитом Апеляційного суду Одеської області від 24.07.2014 року. В цьому листі було зазначено заборгованість ОСОБА_5 по аліментам на утримання сина за період з серпня 2005 року по червень 2011 року включно.

Також з'ясовано, що Перший Суворовський ВДВС ОМУЮ виконав розрахунок від 10.09.2014 згідно чинного законодавства, а саме: Конституції України ст.124, де судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України , Закону України «Про виконавче провадження», ЦПК України ст.14 судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З матеріалів справи вибачається, що дійсно державним виконавцем неодноразово встановлювався розмір заборгованості по сплаті аліментів з відповідача на користь позивачки. Так згідно розрахунку заборгованості від 11.11.2010 року розмір заборгованості по виконавчому листу №2037 виданому 29.04.2005 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 станом на 01.10.2010 року становив 176 485,44 грн.. Розмір заборгованості на 07.07.2011 року становив 160 672,96 грн., на 01.09.2011 року розмір заборгованості становив 94 459,05 грн., на 01.02.2013 року розмір заборгованості становив 89 659,05 грн., а станом на 21.06.2013 року суму у розмірі 88 259 гривень 05 копійок. (а

Судом також встановлено, що в процесі виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_5, судом неодноразово визначався розмір аліментів, що підтверджується ухвалами Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2011 р., 10.12.2012 р., 24.12.2013 р.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23 грудня 2011 року задоволено скаргу ОСОБА_5 на дії державного виконавця, розрахунок від 30.08.2011 року, яким було встановлено борг у розмірі 160671,96 грн., посилаючись при цьому на довідку ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна», визнано незаконним, зобов'язано відділ здійснити розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства, встановивши при цьому заробітні плати 1000 грн. та 2000 грн., виходячи з яких необхідно визначати розмір аліментів. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.09.2012 року (т. 1 а. с. 208-209), виходячи з того, що немає доказів працевлаштування в ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» та отримання ОСОБА_5 доходу у розмірі 4030 доларів США на місяць.

Тобто, розрахунок від 11.11.2010, який як вважає скаржниця, не був оскаржений є складовою частиною розрахунку від 30.08.2011, який визнано незаконним.

А проведення розрахунку від 10.09.2014, є виконання ухвали від 23 грудня 2011 року, виданої Біляївським районним судом Одеської області.

Також в процесі розгляду справи встановлено, що державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 розробляючи розрахунок заборгованості від 10.09.2014 року, допустив прорахунок, діючи при цьому згідно чинного законодавства, який він в судовому засіданні визнає.

В матеріалах справи наявні квитанції про сплати аліментів від 07.02.2013 року, 14.03.2013 року, 09.04.2013 року, 27.05.2013 року всього на суму 6600 грн. (т.2 а. с. 222). Дати і суми, зазначені на квитанціях, свідчать про сплату аліментів за той же період часу, визначений державним виконавцем, як період заборгованості, що унеможливлює наявність заборгованості.

ОСОБА_5 постійно сплачував аліменти на утримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також надавав іншу допомогу в вигляді речей, техніки, освіти, що підтверджується відповідними копіями чеків та розписками.

Крім того судом не встановлено, що відповідач офіційно працює на території України та відсутні відомості про його реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно пояснень ОСОБА_7 на вимоги державного виконавця (т. 3 а. с. 162) Кузнєцов Д.Ю. мешкає на території Малайзії, за контрактом не працює, а виконує роботи в якості різноробочого будь-яких робіт, офіційного працевлаштування не має.

В матеріалах справи наявна лише копія контракту, який укладений з ОСОБА_5 про його працевлаштування з 16.04.2000 року строком на 6 місяців (т. 3 а. с. 39-42), будь-яких інших контрактів суду не надано.

Головний центр обробки спеціальної інформації надав інформацію, що боржник, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 багаторазово перетинав кордон України з 08.11.1999 по 12.06.2014, після 12.06.2014 іншої інформації в базі даних «Відомості про осіб, які перетинають державний кордон України» - не має. Останній виїзд за даними Головного центру обробки спеціальної інформації відбувся боржником через пункт перепуску м.Одеса 12.06.2014 у 21:10 годин, з паспортом серією ЕХ та №557176, у напрямку Одеса-Стамбул.

На підставі цього, при проведенні розрахунку заборгованості аліментів треба використати Постанову Кабінету Міністрів України № 146 від 26.02.1993 р. пункт 1, 10, Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 р. пункт 18 - де зазначено, що особи, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримаються із 100 відсотків заробітної плати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду.

Як вимагає ст. 60 ЦПК України, а саме, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог так і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно ж ч. 1, ст. 61 ЦПК України, обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином суд вважає, що скарга в частині визнання протиправним і скасування розрахунку заборгованості по аліментам від 10.09.2014 року ДВС Суворовського району, та зобов'язання здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментам, підлягає задоволенню, а в іншій частині у зв'язку з безпідставністю, відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 57-61, 77, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст. 5, 7, 10, 11, 180-184, 189, 192 СК України, ст.ст. 383-385, 386-387 суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії виконавчої служби Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції Одеської області а також про неправомірність розрахунків заборгованості зі сплати аліментів та їх скасування., задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 10.09.2014 р. Першого Суворовського відділу ДВС Головного управління юстиції в Одеській області.

Зобов'язати Перший Суворовський відділ ДВС Головного управління юстиції в Одеській області здійснити новий розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів виходячи з ? частини усіх видів заробітку щомісяця з урахуванням фактично отриманих доходів ОСОБА_2

В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-ти денний строк з дня проголошення.

Суддя: Груца Є.Є.