Рішення

від 25.06.2015 по справі 2-1576/10

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-1576/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу відповідного районного суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги сторона позивача вказувала, що на підставі відповідних правовстановлюючих документів, власником садиби (житлового будинку індивідуального житлового фонду) під №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі та земельної ділянки, яка розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Гастелло, 76 - являється ОСОБА_6.

Однак, 14 квітня 2008 року ОСОБА_6 померла, після чого відкрилась спадщина, зокрема до наведеного майна.

ОСОБА_1 пояснював, що з метою належного оформлення спадкових прав й отримання правовстановлюючих документів, він, діючи як законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертався до компетентної державної нотаріальної контори, однак йому було в усній формі вмотивовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та заявникові було рекомендовано звернутись в суд для вирішення виниклих питань. Разом тим, як свідчив ОСОБА_1, відповідач по справі - ОСОБА_5 - спадкоємцем першої черги не являється, однак безпідставно претендує на відповідне спадкове майно.

На підставі викладеного, ОСОБА_1, діючи як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_3 й ОСОБА_4 в силу ст.ст.39, 42 ч.1 п.3 ЦПК України, просив суд визнати за ними право власності на вказані садибу та земельну ділянку - в рівних частках, що становить відповідно по 1/3 ідеальній частці на кожного спадкоємця.

У відкритому судовому засіданні ОСОБА_1, від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_3 й ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 у відкрите судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі, але від особи на адресу суду надійшла письмова заява про визнання даного позову у повному обсязі.

Повноважний представник Відділу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради у відкрите судове засідання не з'явився, установа повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі.

На підставі ст. 174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, у зв'язку з тим, що сторона позивача від позову не відмовилась, а відповідач вимоги визнала у повному обсязі, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення сього позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, у зв'язку з неявкою повідомленого відповідача по даній цивільній справі, врахувавши думку сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги виниклі обставини та пояснення ОСОБА_1, що викладені у позові, а також висловлені законним представником безпосередньо у суді за суттю спору і підставами звернення в суд, оглянувши представлені суду письмові докази, надавши належну правову оцінку виниклим між сторонами по справі правовідносинам, суд приходить до висновку про можливість задоволення даного позову у повному обсязі - з наступних підстав.

Під час розгляду справи й на підставі наявних в останній доказів, судом встановлено, що згідно Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №214 від 22 серпня 2002 року, садибу (житловий будинок індивідуального житлового фонду) №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі, яка належить ОСОБА_6, було ухвалено прийняти в експлуатацію та видати особі свідоцтво про право власності на відповідне нерухоме майно.

Однак, як встановив суд, ОСОБА_6 не отримала відповідне свідоцтво про право власності на вказану садибу. У зв'язку з викладеним, суд виходить з наступного.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з тим фактом, що правовідношення стосовно майнових прав ОСОБА_6 щодо відповідної садиби дійсно виникли до набрання чинності діючим Цивільним кодексом України, але вже після набрання чинності цивільним законом не припинились, суд переконаний в обґрунтованості керуватись положеннями діючого на даний момент Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 331 ч.2 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В силу даної норми закону, не зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_6 не отримала свідоцтво про право власності на садибу №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі, яке мала отримати за Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №214 від 22 серпня 2002 року, а також не зареєструвала належним чином право власності на відповідний об'єкт нерухомого майна в КП «ОМБТІ та РОН», суд переконаний в наявності у особи безперечних майнових прав на вказаний житловий будинок індивідуального житлового фонду.

Технічна характеристика садиби наводиться в Технічному паспорті, складеному повноважними особами КП «ОМБТІ та РОН» під інвентарним №18660 від 21 листопада 2002 року.

Згідно документу, даний об'єкт нерухомого майна характеризується як житловий будинок індивідуального житлового фонду під №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі, який складається з: літ.«А,А 1» - житлового будинку, загальною площею 77,2кв.м., в тому числі житловою площею 51,8кв.м. та підсобною площею 25,4кв.м., що містить: 1-1 - веранду, площею 6,1кв.м.; 1-2 - житлову кімнату, площею 13,1кв.м.; 1-3 - кухню, площею 7,2кв.м.; 1-4 - житлову кімнату, площею 7,3кв.м.; 2-1 - коридор, площею 3,6кв.м.; 2-2 - кухню, площею 8,5кв.м.; 2-3 - житлову кімнату, площею 18,3кв.м.; 2-4 - житлову кімнату, площею 13,1кв.м.; літ.«Б» - сараю, площею 14,5кв.м.; літ.«В» - вбиральні, площею 1,0кв.м.; літ.«Г» - сараю, площею 6,4кв.м.; І - вимощень; №1-2 огорож, що загалом розташований на земельній ділянці, площею 461кв.м.

Разом з тим, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №089014 від 11 грудня 2003 року, виданого Одеською міською радою на підставі рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2002 року №559-ХХІV, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010350500278, ОСОБА_6 являється власником земельної ділянки під кадастровим номером 5110137300:15:033:0008, площею 0,0461 га, яка розташована по вулиці Гастелло, 76 в місті Одесі за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Однак, 14 квітня 2008 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД №141163, виданим Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ міста Одеси від 16 квітня 2008 року, про що установою було зроблено актовий запис №3433 від 16 квітня 2008 року.

З викладених обставин та встановлених фактів випливає, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина до майна померлої, у вигляді, зокрема садиби №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі та земельної ділянки, площею 0,0461 га, яка розташована по вулиці Гастелло, 76 в місті Одесі.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як наводить ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, з огляду на ст. 1258 ч.ч.1,2 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. При цьому, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

Як закріплене в ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно даних норм цивільного закону, суд встановив, що неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, й ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, являються спадкоємцями першої черги до майна ОСОБА_6, що підтверджується наданими суду документами, які з'ясовують родинні відносини між вказаними особами, факт існування яких у суду сумнівів не викликає та вбачається доведеним.

Проте, суд не встановив наявності підстав для визнання ОСОБА_5 спадкоємицею, зокрема, першої черги померлої ОСОБА_6, документів, що свідчили б про зворотне, суду надано не було.

Разом з тим, відповідно до ст. 1268 ч.ч.1,3,4,5 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлює законодавець в ст. 1270 ч.ч.1,2 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

У відповідності до листа Сьомої одеської державної нотаріальної контори №600/01-14 від 12 лютого 2010 року, а також Витягу зі Спадкового реєстру №22835778 від 10 лютого 2010 року, отриманих на запит суду, щодо майна ОСОБА_6 спадкових справ не заводилось, ніхто із спадкоємців не звертався.

Як регламентує ст. 16 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 328 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням позову ОСОБА_1, ввесь обсяг наведених обставин свідчить про обґрунтованість вимог законного представника в частині спадкування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згадуваних садиби й земельної ділянки, що зумовлює наявність підстав для визнання за ними права власності на відповідні об'єкту нерухомого майна - в порядку спадкування за законом після померлої матері в рівних частках.

При цьому, згідно ст. 182 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно п.10 Додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна являються рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Як чітко встановлює п.3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

За викладених обставин, задовольняючи даний позов, суд вбачає доцільним довести до відома заінтересованих осіб, що рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, яке у встановленому процесуальним законом порядку набрало законної сили, підлягає обов'язковій державній реєстрації та являється безпосередньою підставою для внесення відповідних відомостей до реєстру прав власності на нерухоме майно з боку повноважних осіб КП «ОМБТІ та РОН».

В силу ст. 87 ч.1 п.«г» ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, за рішенням суду.

Окрім того, згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, як передбачає ст. 126 ч.ч.1,2 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

У відповідності до п.2.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах під №174 від 02 липня 2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 липня 2003 року за №641/7962, оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

З урахуванням викладеного, задовольняючи даний позов, суд вбачає доцільним довести до відома заінтересованих осіб, що рішення суду про визнання права власності на земельну ділянку, яке у встановленому процесуальним законом порядку набрало законної сили, підлягає обов'язковій державній реєстрації та являється підставою для внесення відповідних відомостей до державного земельного кадастру з боку повноважних осіб Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право приватної власності на садибу (житловий будинок індивідуального житлового фонду) під №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі, яка складається з: літ.«А,А 1» - житлового будинку, загальною площею 77,2кв.м., в тому числі житловою площею 51,8кв.м. та підсобною площею 25,4кв.м., що містить: 1-1 - веранду, площею 6,1кв.м.; 1-2 - житлову кімнату, площею 13,1кв.м.; 1-3 - кухню, площею 7,2кв.м.; 1-4 - житлову кімнату, площею 7,3кв.м.; 2-1 - коридор, площею 3,6кв.м.; 2-2 - кухню, площею 8,5кв.м.; 2-3 - житлову кімнату, площею 18,3кв.м.; 2-4 - житлову кімнату, площею 13,1кв.м.; літ.«Б» - сараю, площею 14,5кв.м.; літ.«В» - вбиральні, площею 1,0кв.м.; літ.«Г» - сараю, площею 6,4кв.м.; І - вимощень; №1-2 огорож, що загалом розташований на земельній ділянці, площею 461кв.м. - в рівних частках - в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право приватної власності на земельну ділянку під кадастровим номером 5110137300:15:033:0008, площею 0,0461 га, яка розташована по вулиці Гастелло, 76 в місті Одесі за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в межах згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД №089014 від 11 грудня 2003 року, виданого Одеською міською радою на підставі рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2002 року №559-ХХІV, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010350500278 - в рівних частках - в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6.

Рішення суду в частині визнання права власності підлягає державній реєстрації.

Рішення суду являється безпосередньою підставою для державної реєстрації КП «ОМБТІ та РОН» права приватної спільної часткової власності на садибу (житловий будинок індивідуального житлового фонду) під №76 по вулиці Гастелло у місті Одесі, яка складається з: літ.«А,А 1» - житлового будинку, загальною площею 77,2кв.м., в тому числі житловою площею 51,8кв.м. та підсобною площею 25,4кв.м., що містить: 1-1 - веранду, площею 6,1кв.м.; 1-2 - житлову кімнату, площею 13,1кв.м.; 1-3 - кухню, площею 7,2кв.м.; 1-4 - житлову кімнату, площею 7,3кв.м.; 2-1 - коридор, площею 3,6кв.м.; 2-2 - кухню, площею 8,5кв.м.; 2-3 - житлову кімнату, площею 18,3кв.м.; 2-4 - житлову кімнату, площею 13,1кв.м.; літ.«Б» - сараю, площею 14,5кв.м.; літ.«В» - вбиральні, площею 1,0кв.м.; літ.«Г» - сараю, площею 6,4кв.м.; І - вимощень; №1-2 огорож; що загалом розташований на земельній ділянці, площею 461кв.м. - за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - в рівних частках, що становить відповідно по 1/3 ідеальній частці на кожного співвласника - після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду являється безпосередньою підставою для державної реєстрації Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» права приватної спільної часткової власності на земельну ділянку під кадастровим номером 5110137300:15:033:0008, площею 0,0461 га, яка розташована по вулиці Гастелло, 76 в місті Одесі за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель в межах згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД №089014 від 11 грудня 2003 року, виданого Одеською міською радою на підставі рішення Одеської міської ради від 15 жовтня 2002 року №559-ХХІV, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010350500278 - за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 - в рівних частках, що становить відповідно по 1/3 ідеальній частці на кожного співвласника - після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Головуючий: