Рішення

від 12.06.2015 по справі 622/59/15-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/59/15-ц р.

2/622/459/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Шабас О.С.,

при секретарі Цилюрик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди, передачу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила розірвати укладені між нею та відповідачем договори оренди земельної ділянки, зобов'язати відповідача передати земельну ділянку та виплатити існуючу заборгованість з орендної плати за 2013, 2014 роки у сумі 12395,58 грн. з урахуванням пені 2405,76 грн. та інфляційних втрат та 3% річних 7044,68 грн .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що дійсно між нею та відповідачем 05 березня 2009 року укладено договори оренди земельних ділянок, що належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД033469 від 27 жовтня 2007 року, на умовах платного строкового використання. Проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, орендну плату не сплачує вже протягом двох років 2013-2014р. Добровільно розірвати договори відповідач не погоджується, в зв'язку з чим позивач була змушена звернутися до суду, сплативши судовий збір.

26 лютого 2015 року Золочівським районним судом Харківської області первинні позовні вимоги позивача задоволені, винесено заочне рішення, ухвалою того ж суду вказане рішення за заявою відповідача скасовано та справа призначена до розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який просив позовні вимоги задовольнити з наведених у позові мотивів. З приводу необхідності при розрахунках заборгованості по орендній платі користуватися сумою за вирахуванням податку зауважив, що це суперечить п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зауважив, що дійсно між сторонами існують договірні відносини з приводу оренди земельних ділянок позивача. Проте, орендна плата виплачувалася у вказаному у договорі розмірі 1666,60 гривень на рік та в даний час загальна сума виплат становить 15117,10 гривень. Вказав, що сплату орендної плати відповідач мав здійснювати з моменту реєстрації договору оренди - з 2010 р., а не з моменту його укладання у 2009р., в зв'язку з чим, враховуючи загальну суму виплат 15117,10 гривень, на теперішній час підприємство не має заборгованості перед позивачем, в зв'язку з чим підстави для розірвання договору оренди відсутні. Крім того вказав, що існують підстави для зниження штрафних санкцій. Зауважив також, що позивачем неправильно обраховано суми заборгованості по сплаті орендної плати, так як нею взято при розрахунках суму орендної плати без утримання податку, що має утримувати орендар, сплачуючи їх самостійно до держбюджету.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

05 березня 2009 року позивач ОСОБА_1 з одного боку як орендодавець та відповідач ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд», в особі директора ОСОБА_4, з другого як орендар, уклали два ідентичні договори оренди землі (Надалі Договори). Згідно п. 1 Договору орендодавець приймає, а орендар передає в строкове платне користування земельну ділянку площею 8,2090 га (4,0835 га та 4,1255 га) сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, що належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 033469 від 26 жовтня 2007 року, який був виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 грудня 2006 року №2671 та за законом від 06 жовтня 2006 року №2070. Договори укладено строком на 20 років. Пункт 9 Договорів вказує, що орендна плата за договорами визначається із розрахунку 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, передбачена можливість внесення орендної плати як у грошовій так і у натуральній формі. Станом на момент укладення договору орендна плата становила 1666,60 гривень. Граничним строком сплати орендної плати визначено 31 грудня поточного року. Положення п. 14 Договорів визначають відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати. Так, відповідно, у разі невнесення орендної плати у строки визначені Договором, справляється пеня, розмір якої обчислюється від суми простороченого платежу та який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Визначено, п.п. 16-18, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, умови збереження: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Пунктом 29 Договорів передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Пункт 39 Договорів визначає, що договір припиняється за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором. Договори зареєстровано у відділі Держкомзему у Золочівському районі Харківської області 08 жовтня 201 0 року за №041069500416, за №041069500415 (а.с.9-10, 17-18).

Земельну ділянку за актами приймання-передачі земельної ділянки було передано ОСОБА_1 орендодавцю, що засвідчено підписами сторін та печаткою юридичної особи (а.с.11).

ОСОБА_5 Держземагенства у Золочівському районі Харківської області від 16 грудня 2014 року №3734 та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено, що вартість нормативної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 6322655100:06:005:0855 станом на 01.01.2014 року становить 103296,14 грн., з кадастровим номером 6322655100:06:005:0856 станом на 01.01.2014 року становить 103297,06 грн., нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з 01.01.2013 по 18.12.2014 роки не змінювалась (а.с.15).

Представником відповідача визнано, що з моменту державної реєстрації договорів та до теперішнього часу позивачу виплачено в якості орендної плати 15117,10 гривень, відповідних платіжних відомостей не надано. Представник позивача вказав, що позивачем не отримувалися виплати оренднох плти за 2013-2014 роки.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Цивільного Кодексу України, Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі Закон), Земельним Кодексом України (надалі Кодекс), Указом Президент України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 № 92/2002 (надалі Указ), Податкового кодексу України. При розгляді справи суд також керувався висновком Верховного суду України , викладеного у рішенні від 12 грудня 2012 р. у справі № 6-146цс12, судом прийнято до уваги п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 526 ЦК України визначає загальні умови виконання зобов'язання, так зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 611 ЦК України передбачає, правові наслідки порушення зобов'язання. Відтак у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки.

Положення ст. 625 ЦК України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 21 Закону надано поняття орендної плати. Так, орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Стаття 24 Закону перелічує права та обов'язки орендодавця. Зокрема, орендодавець має право, серед іншого, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 32 Закону коментує підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ) та іншими законами України.

Наслідки розірвання договору оренди обумовлені у ст. 34 Закону. Так, зокрема у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Положеннями ст. 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Стаття 96 Земельного Кодексу України перелічує обов'язки землекористувачів, так серед іншого землекористувачі зобов'язані: в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Частина 4 ст. 124 Земельного Кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 Указу визначається пріоритетним завдання пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Відповідно до п.п.164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід від надання майна в оренду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 цього Кодексу.

За п.п.170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих).

Підпункт 168.1.1 пункту 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлює, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 27 ЦПК України обумовлює строки подання доказів, так зокрема особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відтак судом встановлено, що 05 березня 2009 року між сторонами було укладено договори оренди, відповідно до положень ст. 124 ЗК України. Сторонами було погоджене платне користування ТОВ «ОСОБА_2 Трейд» земельними ділянками належними позивачу. Розмір орендної плати у Договорі визначений з урахуванням наведених положень Указу. Обов'язки сторін визначені у Договорі дублюють положення ст. 96 Земельного Кодексу України, ст. 24, 32 Закону. Державна реєстрація проведена 08 жовтня 2010 року.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 125 ЗК України реєстрації підлягає лише право оренди, суд визначає спірний договір укладеним 05 березня 2009 року, коли сторонами було досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору, про що свідчать їх підписи в договорі. Відповідно з цього часу, тобто з 05 березня 2009 року суд і обраховує строк з якого відповідач мав сплачувати орендну плату позивачу.

В зв'язку з чим суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що орендна плата мала виплачуватися не з 2009 року, коли сторонами було досягнуто згоди з усіх умов та підписано договори, а з моменту державної реєстрації - у 2010 році, не ґрунтуються на законі.

У Договорах порядок обрахування орендної плати визначається від вартості ділянки, яка є змінною величиною, в зв'язку з чим суд вважає твердження представника позивача, що розмір орендної плати на протязі дії договору є незмінним у сумі 1666,60 гривень, такими, що суперечать умовам Договорів. Також суд зауважує, що Договори, не містять умови, що б вимагала укладання додаткової угоди в частині зміни розміру орендної плати у випадку зміни вартості ділянки.

Виходячи зі змісту пункту 9 Договорів, орендна плата за договорами визначається із розрахунку 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. З урахуванням вартості земельної ділянки, що визначена у листі ОСОБА_5 Держземагенства у Золочівському районі Харківської області від 16 грудня 2014 року №3734 та витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд визначає розмір орендної плати за 2013-2014 роки у сумі 3098,8 грн. за кожну з ділянок на рік. Тобто, по двох ділянках розмір орендної плати на 2013 рік становить 6197,79 гривень. Розмір вартості ділянки в 2014 році не змінювався, відповідно- й орендна плата.

В позові та своїх поясненнях позивач вказує на підставу розірвання договору оренди - несплату відповідачем орендної плати в 2013 року та 2014 роки включно.

В порушення вимог ст.ст.10,27, 59, 60 ЦПК України відповідач своїм правом на надання доказів на спростування тверджень позивача (як то платіжні відомості, квитанції тощо) не скористався, хоча не був позбавлений такої можливості .

Відтак, суд розглядаючи, справу та виходячи з наявних доказів, встановлює, що відповідач, орендувавши земельну ділянку позивача, у 2013р. та 2014 р. включно не сплачував позивачу орендну плату за користування землею, що безумовно є систематичним невиконанням його зобов'язань за договорами оренди від 05 березня 2009 року по сплаті орендної плати, що є самостійною та достатньою підставою для розірвання договорів в розумінні положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 29,39 Договорів .

Оскільки судом встановлено систематичне невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, права позивача мають бути захищені. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає допущеному порушенню, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, договір оренди земельної ділянки має бути розірваний та, враховуючи приписи ст. 34 Закону, відповідач має повернути позивачу земельну ділянку у стані придатному для використання.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати, що є грошовим зобов'язанням, до відповідача мають бути застосовані положення ст. 625 ЦК України, положення ст. 611 ЦК України та п. 14 Договорів, щодо сплати пені, інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами. Суд погоджується з приведеними позивачем розрахунками та встановлює, що з відповідача окрім заборгованості по орендній платі за 2 роки у сумі 12395 гривень 58 копійок (що правильно обрахована позивачем від вартості земельних ділянок на підставі п.9 Договорів), мають бути ще стягнуті 2405 гривень 76 копійки пені за несвоєчасне внесення орендної плати за 2013 рік, 7044 гривень 68 копійок - інфляційних втрат з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

Одночасно, враховуючи задоволення судом позовних вимог, з відповідача також підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та 10,11,209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1) Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2) Розірвати укладені 05 березня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» два договори оренди землі, зареєстровані у відділі Держкомзему у Золочівському районі Харківської області 08 жовтня 2010 року.

3) Зобов'язати ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» повернути ОСОБА_1 земельні ділянки площею загальною площею 8,2090 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Золочівської селищної ради Харківської області, що належать ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №033469 від 26 жовтня 2007 року .

4) Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» на користь ОСОБА_1 12395 гривень 58 копійок заборгованість по виплаті орендної плати за 2013, 2014 роки, 2405 гривень 76 копійки пені за несвоєчасне внесення орендної плати за 2013 рік, 7044 гривень 68 копійок інфляційні втрати з урахуванням 3% річних від простроченої суми на загальну суму 21846 гривень 02 копійки.

5) Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Трейд» на користь ОСОБА_1 487 гривні 20 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,

.