Постанова

від 23.06.2015 по справі 18/3167/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 18/3167/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року у справі№ 18/3167/11 господарського суду Полтавської області за заявоюОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - Пашко І.С., дов. № 04-07/3605 від 22.06.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 року у справі № 18/3167/11 (суддя - Паламарчук В.В.) відмовлено в задоволенні заяви Головного управління юстиції у Полтавській області (далі - ГУЮ у Полтавській області) про вступ у справу про банкрутство.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року у справі № 18/3167/11 (головуючий суддя - Фоміна В. О., суддя - Шевель О. В., суддя - Шутенко І.А.) апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Полтавській області задоволено. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 року у справі № 18/3167/11 скасовано. Залучено ГУЮ у Полтавській області учасником у справі про банкрутство № 18/3167/11.

Не погоджуючись постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року у справі № 18/3167/11, кредитор ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року у справі № 18/3167/11 скасувати, ухвалу господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 року у справі № 18/3167/11 залишити без змін.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника ГУЮ у Полтавській області, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2014 року до господарського суду надійшла заява ГУЮ у Полтавській області про вступ у справу про банкрутство, мотивована наступними обставинами: питання щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати на підприємствах, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, знаходиться на особливому контролі у Міністерстві юстиції України, у зв'язку з чим ГУЮ у Полтавській області як територіальному органу з питань банкрутства надано доручення від 08.12.2014 року № 58309-0-61-14/13.0.2 стосовно забезпечення судового супроводу проваджень у справах про банкрутство зазначеної категорії боржників.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство у попередній редакції та ст. 3 цього ж Закону у новій редакції (якими визначено повноваження державного органу з питань банкрутства), необхідною умовою для вступу державного (територіального) органу з питань банкрутства у справу про банкрутство є наявність у статутному капіталі підприємства-боржника частки державної власності - тоді як у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежне спостереження" (далі - ТОВ "Пожежне спостереження") така частка відсутня.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відсутність частки державної власності у статутному капіталі підприємства-боржника підтверджується матеріалами справи та не заперечується ГУЮ у Полтавській області.

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що провадження у справі порушено 04.11.2011 року (тобто до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство), а також що спірні правовідносини не стосуються продажу майна та ліквідаційної процедури суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що до процедури банкрутства ТОВ "Пожежне спостереження" мають бути застосовані положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року. Водночас, враховуючи, що заяву про вступ у справу про банкрутство було подано ГУЮ у Полтавській області у 2014 році (тобто вже після набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство), суд апеляційної інстанції вірно вказав і на те, що при розгляді даної заяви мають бути враховані також і відповідні норми Закону про банкрутство, що стосуються повноважень державного органу з питань банкрутства, в нині чинній редакції.

Статтею 1 Закону про банкрутство у редакції, що набрала чинності з 19.01.2013 року, визначено коло осіб, які є учасниками у справі про банкрутство, до яких віднесено, зокрема, державний орган з питань банкрутства.

Отже, державний орган з питань банкрутства має статус учасника у справі про банкрутство згідно із Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону про банкрутство у редакції, що набрала чинності з 19.01.2013 року, державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків.

Тобто, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, зі змісту зазначеної норми (зокрема, з формулювання "у тому числі") вбачається, що участь державного органу з питань банкрутства у справах про банкрутство не обмежено виключно справами, в яких боржником є підприємство, яке належить до державного сектору економіки.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228 (далі - Положення), визначено, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику з питань банкрутства, та державним органом з питань банкрутства.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року № 1707/5, до основних завдань Головного територіального управління юстиції належить, зокрема, реалізація державної політики з питань банкрутства.

Повноваження державного органу з питань банкрутства визначено ст. 3 Закону та підпунктами 40-53 пункту 4 Положення. Вони полягають у сприянні створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків; організації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); формуванні Єдиного реєстру арбітражних керуючих; веденні Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, тощо.

Підпунктом 50 пункту 4 Положення передбачено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань бере участь у справі про банкрутство і користується процесуальними правами та несе процесуальні обов'язки учасника у справі про банкрутство.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що хоча Закон і визначає державний орган з питань банкрутства учасником у справі про банкрутство, проте ставить таку процесуальну участь в залежність від покладених на нього повноважень та завдань, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції враховано, що заяву про участь даній справі було подано ГУЮ у Полтавській області за дорученням Міністерства юстиції України від 08.12.2014 року № 58309-0-61-14/13.0.2, виданого за результатами розгляду листа Управління юстиції від 24.11.2014 року № 07-01-14376/07/13785, в якому вступ територіального органу з питань банкрутства у ряд справ про банкрутство підприємств Полтавської області обґрунтовано необхідністю здійснення моніторингу повноти вжиття заходів арбітражними керуючими стосовно дотримання черговості задоволення вимог кредиторів, погашення заборгованості із виплати заробітної плати (зокрема, як вбачається з даного листа, заборгованість ТОВ "Пожежне спостереження" із виплати заробітної плати становить 332,40 тис. грн.).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 25.12.2014 року у справі № 18/3167/11 та необхідність залучення ГУЮ у Полтавській області учасником у справі про банкрутство ТОВ "Пожежне спостереження".

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02 .2015 року у справі № 18/3167/11 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.