Рішення

від 23.06.2015 по справі 908/2902/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/32/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 Справа № 908/2902/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Жовтнева, буд. 55)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м'ясокомбінат" (70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31д)

про стягнення 103 891 грн. 70 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача : Скоропис О.М., довіреність № 12 від 24.04.2015 р.;

від відповідача : Красних К.М., довіреність № 1 від 19.01.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м'ясокомбінат" 103 891 грн. 70 коп. заборгованості за договором поставки м'яса та м'ясних субпродуктів № 25 від 29.11.2011 року з яких: 65 163 грн. 73 коп. - сума основної заборгованості, 33 028 грн. 56 коп. - сума інфляційних втрат, 5 699 грн. 41 коп. - 3% річних.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193,216,218 ГК України.

28.04.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 26.05.2015 р.

26.05.2015 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача у справі надійшло письмове пояснення у якому він заперечує проти позову та не визнає його у повному обсязі, заява про застосування строків позовної давності у якій відповідач просить застосувати строки позовної давності до накладних: № 359 від 30.11.2011 року, № 368 від 11.12.2011 року, № 375 від 18.12.2011 року, № 6 від 10.01.2012 року, № 72 від 27.02.2012 року, № 88 від 06.03.2012 року, № 140 від 08.04.2012 року. Також відповідачем подане клопотання про зобов'язання позивача надати первинну документацію щодо спірних правовідносин, надати для ознайомлення матеріали справи № 908/2902/15 та відкласти розгляд справи.

26.05.2015 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшли документи, які підтверджують правовий статус позивача, довідку щодо банківських реквізитів, докази надсилання відповідачу проекту акта звірки та сам проект акта.

У судовому засіданні 26.05.2015р. представник позивача у повному обсязі підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача заперечила проти позову у повному обсязі, підтримала раніше подане клопотання про застосування строків позовної давності, а також зазначила, що представлені позивачем накладні, на які він посилається, як на доказ поставки товару не відповідають дійсності. Представником відповідача було також зазначено, що причиною не подання витребуваних судом документів, у тому числі, доказів існування поставки, є зміна керівництва відповідача та неможливість знайти необхідних документів.

Судом в судовому засіданні було задано запитання представнику позивача, щодо наявності у нього оригіналів первинних документів.

Представник позивача відповіла, що причинами не надання їх у судовому засіданні є відсутність їх, у зв'язку із затриманням поштового відправлення у якому містилися дані документи.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.05.2015 р. у справі № 908/2902/15 розгляд справи було відкладено на 23.06.2015 р. на 14 год. 30 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

23.06.2015 р. від позивача у справі до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач заперечив проти доводів відповідача щодо надання неналежних доказів на підтвердження відвантаження товару. Вказав на те, що видаткові накладні є належними. До того ж, листом № 14 від 25.09.2013 р. відповідач підтвердив отримання продукції на загальну суму 199 513 грн. 73 коп. та заборгованість перед позивачем в сумі 65 163 грн. 73 коп. Вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки переривався.

Клопотанням від 22.06.2015 р. позивач просив суд надіслати запит до податкового органу щодо віднесення відповідачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, наданих позивачем.

Судом в судовому засіданні 23.06.2015 р. клопотання позивача залишено без задоволення, у зв'язку із відсутністю підстав для направлення відповідного запиту, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів в підтвердження поставки, у т.ч. надані податкові накладні. До того ж, суд має вирішити справу у двомісячний строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач 23.06.2015 р. також надав письмові пояснення у яких просить у позові відмовити у позові, посилаючись на те, що позивачем не надані належні первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операції. Клопотанням просив продовжити строк розгляду спору на 15 днів з метою ознайомлення з матеріалами справи та огляду спірних накладних.

Судом в судовому засіданні 23.06.2015 р. клопотання відповідача залишено без задоволення, з підстав того, що представник відповідача ознайомлювався із матеріалами справи, скановані копії накладних заздалегідь були надіслані позивачем відповідачу, а з оригіналами цих документів позивач ознайомив відповідача.

В судовому засіданні 23.06.2015 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та проси суд задовольнити позов. Представник відповідача просив суд у позові відмовити та застосувати строки позовної давності.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІАДА» (постачальником, позивачаем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єкатеринівський м'ясокомбінат» (покупцем, відповідачем у справі) був укладений договір № 25 поставки м'яса та м'ясних субпродуктів (надалі - договір).

За умовами п. 1.1. договору постачальник продає на умовах, передбачених цим договором покупцю, а покупець придбає м'ясну сировину та живу худобу, іменовану надалі «товар» в кількості згідно накладним, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. договору, загальною вартістю договору є сума вартості усіх накладних. Покупець повинен призвести оплату товару в термін 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Моментом відпуску товару покупцю є момент підписання ним накладної про приймання товару ( п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, договір, в частині невиконаних зобов'язань, діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором у повному обсязі.

Договір підписаний з боку обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до умов договору, з 30.11.2011 р. по 29.05.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 199 513 грн. 73 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення п. 3.3. договору оплату за товар здійснив не в повному обсязі та не своєчасно. Всього з 16.01.2012 р. по 12.06.2013 р. відповідач оплатив за отриманий товар 134 350 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Листом вих. № 21 від 04.09.2013 р. позивач звертався до відповідача із вимогою перерахувати залишок заборгованості за договором в сумі 65 163 грн. 73 коп.

Листом вих. № 14 від 25.09.2013 р. відповідач підтвердив поставку за договором та накладними в сумі 199 513 грн. та пообіцяв сплатити залишок заборгованості за отриманий товар в сумі 65 163 грн. 73 коп. до кінця поточного року.

Залишок простроченої заборгованості в сумі 65 163 грн. 73 коп. відповідачем залишився не сплаченим.

Стягнення з відповідача на користь позивача 103 891 грн. 70 коп. заборгованості за договором поставки м'яса та м'ясних субпродуктів № 25 від 29.11.2011 року з яких: 65 163 грн. 73 коп. - сума основної заборгованості, 33 028 грн. 56 коп. - сума інфляційних втрат, 5 699 грн. 41 коп. - 3% річних, було предметом судового розгляду у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, правовідносини сторін було врегульовано договором № 25 поставки м'яса та м'ясних субпродуктів від 29.11.2011 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3.договру покупець повинен призвести оплату товару в термін 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Моментом відпуску товару покупцю є момент підписання ним накладної про приймання товару ( п. 4.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору з 30.11.2011 р. по 29.05.2012 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 199 513 грн. 73 коп., що підтверджується видатковими накладними (зазначеними у позові та доданими до матеріалів справи), податковими накладними та листом відповідача, оригінали яких були досліджені судом в судовому засіданні, а копії яких - містяться в матеріалах справи.

Видаткові накладні підписані з боку відповідача без претензій та зауважень. Видаткові накладні є первинним документом та, як встановлено судом - належним доказом в підтвердження спірних поставок. У податкових накладних, наданих позивачем, містяться посилання на договір та спірні суми. Відсутність посилань на довіреності у видаткових накладних та самих довіреностей не є підставою вважати, що спірні поставки товару не відбулись. До того ж, відповідно до п. 4.2 договору, моментом відпуску товару покупцю є момент підписання ним накладної про приймання товару.

Відповідач, в порушення п. 3.3. договору, оплату за товар здійснив не в повному обсязі та не своєчасно. Всього з 16.01.2012 р. по 12.06.2013 р. відповідач оплатив за отриманий товар 134 350 грн., що підтверджується банківськими виписками та листом відповідача, оригінали яких були досліджені судом в судовому засіданні, а копії яких містяться в матеріалах справи. У призначенні платежів відповідач посилався на договір, на підставі якого і відбувалась поставка товару.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Сума основного боргу відповідача перед позивачем в розмірі 65 163 грн. 73 коп. станом на день подання позову та розгляду справи в суді розрахована вірно, у відповідності до умов договору та видаткових накладних і банківських виписок. Зазначена сума боргу є простроченою, підтверджена документально та визнана відповідачем у листі.

Відповідачем факту наявності спірної простроченої суми основного боргу не спростовано, доказів сплати цієї суми не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65 163 грн. 73 коп. основного боргу та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

При цьому, суд враховує, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності переривався вчиненням відповідачем часткових проплат спірних поставок із посиланням на договір та визнанням спірної заборгованості в сумі 65 163 грн. 73 коп. по договору № 25 від 29.11.2011 р. листом вих. № 14 від 25.09.2013 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою ІПС «Законодавство», з урахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а також правила розрахунку відповідних сум, беручи до уваги умови договору щодо оплати, та дати і суми часткової оплати, суми простроченого боргу, що існували протягом розрахункового періоду, дати виникнення заборгованості та зазначену позивачем дату закінчення нарахування відповідних сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі 33 028 грн. 56 коп., а 3% річних - в сумі 5 693 грн. 39 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд відмовляє, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 65 163 грн. 73 коп. основного боргу, 33 028 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 5 693 грн. 39 коп. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми 3% річних суд відмовляє, у зв'язку із безпідставним заявленням до стягнення.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м'ясокомбінат" (70454, Запорізька область, Запорізький район, смт. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31д, код ЄДРПОУ 34517435, з рахунків встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Жовтнева, буд. 55, код ЄДРПОУ 32233219, на рахунки встановлені державним виконавцем під час виконання судового рішення) 65 163 (шістдесят п'ять тисяч сто шістдесят три) грн. 73 коп. основного боргу, 33 028 (тридцять три тисячі двадцять вісім) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 5 693 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 39 коп. - 3% річних та 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 71 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 26» червня 2015 р.

Суддя О.І. Немченко