Постанова

від 05.08.2015 по справі 908/2902/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2015 справа №908/2902/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І. В., Ломовцева Н.В. За участю представників сторін:

від позивача:Сідан Ю.О. - за довіреністю Скоропис О.М. - за довіреністю від відповідача:Красних К.М. - за довіреністю розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Єкатерінівський м`ясо комбінат», смт. Малокатеринівка на рішення господарського судуЗапорізької області від 23.06.2015р. у справі№ 908/2902/15 (суддя: Немченко О.І.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада», м. Синельникове до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатерінівський м`ясо комбінат», смт. Малокатеринівка простягнення 103' 891,70 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада», м. Синельникове (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатерінівський м`ясо комбінат», смт. Малокатеринівка (далі - «Відповідач») суми заборгованості за Договором поставки м'яса та м'ясних субпродуктів №25 у розмірі 65' 163,73 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 33' 028,56 грн. та суми трьох відсотків річних у розмірі 5' 699, 41 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі №908/2902/15 позов було задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 65' 163 (шістдесят п'ять тисяч сто шістдесят три) грн. 73 коп. основного боргу, 33 028 (тридцять три тисячі двадцять вісім) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 5' 693 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 39 коп. - 3% річних та 2' 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 71 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі № 908/2902/15 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада», м. Синельникове до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатерінівський м`ясо комбінат», смт. Малокатеринівка відмовити повністю.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представники Позивача надали суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатерінівський м`ясо комбінат», смт. Малокатеринівка, в судовому засіданні просять рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі №908/2902/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі №908/2902/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

29.11.2011 р. між Сторонами був укладений договір № 25 поставки м'яса та м'ясних субпродуктів (надалі - «Договір»).

За умовами п. 1.1. договору постачальник продає на умовах, передбачених цим договором покупцю, а покупець придбає м'ясну сировину та живу худобу, іменовану надалі «товар» в кількості згідно накладним, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. договору, загальною вартістю договору є сума вартості усіх накладних. Покупець повинен призвести оплату товару в термін 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Моментом відпуску товару покупцю є момент підписання ним накладної про приймання товару ( п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, договір, в частині невиконаних зобов'язань, діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором у повному обсязі.

Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 199 513 грн. 73 коп., у період з 30.11.2011 р. по 29.05.2012 р., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи:

- видаткова накладна № 359 від 30.11.2011 р. на суму 2 483,94 грн;

- видаткова накладна № 368 від 11.12.2011 р. на суму 18 801,11 грн;

- видаткова накладна № 375 від 18.12.2011 р. на суму 27 039,97 грн;

- видаткова накладна № 6 від 10.01.2012 р. на суму 26 087,46 грн;

- видаткова накладна № 72 від 27.02.2012 р. на суму 26 951,02 грн;

- видаткова накладна № 88 від 06.03.2012 р. на суму 18 820,04 грн;

- видаткова накладна № 140 від 08.04.2012 р. на суму 19 995,22 грн;

- видаткова накладна № 184 від 08.05.2012 р. на суму 27 247,20 грн;

- видаткова накладна № 218 від 29.05.2012 р. на суму 32 087,77 грн;

Відповідач здійснив оплату товару не в повному обсязі та не своєчасно. Всього з 16.01.2012 р. по 12.06.2013 р. Відповідач оплатив за отриманий товар 134 350 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи, наслідок чого, порушив п. 3.3 Договору.

Позивач звертався до відповідача із вимогою перерахувати залишок заборгованості за договором в сумі 65 163 грн. 73 коп., що підтверджується листом вих. № 21 від 04.09.2013р.

Відповідач, у свою чергу, листом вих. № 14 від 25.09.2013 р. підтвердив поставку за договором та накладними в сумі 199 513 грн. та пообіцяв сплатити залишок заборгованості за отриманий товар в сумі 65 163 грн. 73 коп. до кінця поточного року, але заборгованість не була сплачена Відповідачем.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 265 ГК України також зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, відповідно до ч. 2, ст.. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений Договором або Законом.

За таких обставин колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу, суми 3% річних та витрат від інфляції - обґрунтованим, розрахунки - вірними.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування позовної давності

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить 3 роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач листом вих. № 14 від 25.09.2013 р. визнав наявність заборгованості за отриманий товар в сумі 65' 163,73 грн., що відповідно до ст.. 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу строку позовної давності.

Донецький апеляційний господарський суд не приймає до уваги заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єкатерінівський м`ясо комбінат», смт. Малокатеринівка - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі №908/2902/15 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко

Судді: І.В. Зубченко

Н.В. Ломовцева

Надруковано примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-у справу

1-ДАГС