Постанова

від 25.11.2015 по справі 908/2902/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 908/2902/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м`ясокомбінат" на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі господарського судуЗапорізької області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м`ясокомбінат" простягнення 103 891,70 грн. за участю представників сторін:

позивача:не з"явився, відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тріада" (далі - ТОВ "Тріада") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м'ясокомбінат" (далі - ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат") про стягнення 103 891,70 з яких: 65 163,73 грн. основної заборгованість, 33 028, 56 грн. інфляційних втрат, 5 699, 41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки м'яса та м'ясних субпродуктів №25 від 29.11.2011 року в частині здійснення розрахунків за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року (суддя Немченко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" на користь ТОВ "Тріада" 65 163, 73 грн. - основного боргу, 33 028, 56 грн. - інфляційних втрат, 5 693,39 грн. - 3% річних та 2 077,71 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючого, суддів: Зубченко І.В., Ломовцева Н.В.) рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року залишено без змін а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ "Єкатеринівський м`ясокомбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.11.2011 року між ТОВ "Тріада" (постачальник) та ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат" (покупець) був укладений договір № 25 поставки м'яса та м'ясних субпродуктів (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає на умовах, передбачених цим договором покупцю, а покупець придбає м'ясну сировину та живу худобу, іменовану надалі "товар" в кількості згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. договору, загальною вартістю договору є сума вартості усіх накладних. Покупець повинен оплати товар в термін 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з п. 4.2 договору моментом відпуску товару покупцю є момент підписання ним накладної про приймання товару.

Відповідно до п. 7.1 договору, договір, в частині невиконаних зобов'язань, діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором у повному обсязі.

Позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 199 513,73 грн. у період з 30.11.2011 року по 29.05.2012 року, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

Проте відповідач лише частково у сумі 134 350,00 грн. оплатив вартість отриманого за договором по видатковим накладним товар, в наслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар у сумі 65 163,73 грн.

Листом вих. № 21 від 04.09.2013 року позивач звертався до відповідача із вимогою перерахувати залишок заборгованості за договором в сумі 65 163, 73 грн.

Відповідач, у свою чергу, листом вих. № 14 від 25.09.2013 року підтвердив поставку за договором та накладними в сумі 199 513,73 грн. та пообіцяв сплатити залишок заборгованості за отриманий товар в сумі 65 163,73 грн. до кінця поточного року, але заборгованість так і не була сплачена відповідачем, що стало підставою для подання позивачем даного позову.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи приписи зазначених вище статей, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати вартості отриманого ним товару, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 65 163,73 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сплата 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а тому здійснене нарахування 3% річних і індексу інфляції є законним і обґрунтованим.

Таким чином, колегія погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 693,39 грн. та інфляційних втрат в сумі 33 028,56 грн., нарахованих позивачем за період з 12.06.2013 року по 24.04.2015 року та вважає їх розрахунки обґрунтованими і вірними.

Що стосується доводів скаржника, щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин, то вони спростовуються наступним.

За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність становить 3 роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Оскільки в матеріалах справи є лист вих. № 14 від 25.09.2013 року, яким відповідач визнав наявність заборгованості за отриманий товар в сумі 65163,73 грн., що відповідно до ст. 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Посилання скаржника, на те, що лист № 14 від 25.09.2013 року, яким визнається борг підписано ОСОБА_5, який не був директором боржника не беруться судом до уваги, оскільки на час підписання листа ОСОБА_5 був директором товариства, а звільнений з посади 01.12.2013 року згідно з протоколом №22 загальних зборів засновників ТОВ "Єкатеринівський м'ясокомбінат".

Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони були предметом ретельного дослідження судами попередніх інстанцій і їм надана належна правова оцінка, переоцінка доказів не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо інших доводів наведених у касаційній скарзі, то вони були предметом ретельного дослідження судами попередніх інстанцій і їм надана належна правова оцінка, переоцінка доказів не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єкатеринівський м`ясокомбінат" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року та рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2015 року у справі №908/2902/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді: Б.М. Грек

Н.М.Нєсвєтова