Рішення

від 24.06.2015 по справі 909/458/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р. Справа № 909/458/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська,

вул.Гаркуші,9,м.Івано-Франківськ,76018,

в інтересах держави - Івано-Франківської міської ради,

вул.Грушевського,21,м.Івано-Франківськ,76000,

в особі Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром",

вул.Ботанічна,2,м. Івано-Франківськ,76019;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Авангард",

вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район,

Івано-Франківська область, 77450,

про стягнення боргу в розмірі 85 353,06грн., із них: 73 171,72грн. основного боргу, 12 181,34грн. пені,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Голіней О.М. - прокурор відділу, посвідчення №017515 від 06.06.13;

від позивача: Табака В.М. - юрист 1-ої категорії, довіреність №7-2-1/20 від 06.01.15;

від відповідача: не з'явився;

встановив: Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави - Івано-Франківської міської ради в особі Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення боргу в розмірі 101 692,56грн., з них: 28 520,84грн. пені.

В засіданнях суду 12.05.15, 26.06.15, 09.06.15, 23.06.15 оголошувались перерви.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №13 від 02.01.10 та №13 від 22.12.14 в частині оплати послуг.

Крім того, надав суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 24.06.15 (вх.№6830/15 від 24.06.15) в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 73 171,72грн. та 15 901,65грн. пені (всього 89 073,37грн.).

Під час розгляду справи представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 24.06.15 (вх.№6877/15 від 24.06.15), в якій просить суд стягнути з відповідача 73 171,72грн. основного боргу та 12 181,34грн. пені (всього 85 353,06грн.).

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір (85 353,06грн.).

Прокурор підтримує позицію позивача.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про оголошення перерви від 23.06.15.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги визнавав частково в розмірі 37 878,81грн., що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору №13 від 22.12.14. Однак, відповідач у відзиві на позовну заяву №386 від 12.05.15 (вх.№7293/15 від 12.05.15) просив суд відмовити в задоволенні позову. При цьому вказував на п.5.1 договору №13 від 02.01.10 відповідно до якого термін дії договору до 31.12.10. Вважав, що відповідно до вказаного вище пункту договору строк його дії закінчився 31.12.11 (через 1 рік). На думку представника відповідача, позивач безпідставно посилається на умови договору №13 від 02.01.10, як на документ, що був чинним в 2014 році, в тому числі проводити нарахування пені. Крім того, представник відповідача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів №524 від 09.06.15 (вх.№8874/15 від 09.06.15), а саме: пояснення №523 від 09.06.15 та платіжне доручення №11 від 07.05.15 на суму 16 000,00грн.

Представник відповідача в судових засіданнях вказував, що відповідно до бухгалтерських даних відповідачем за період з 01.07.14 по 22.12.14 отримано послуг на суму 68 064,41грн. та оплачено 60 000,00грн., а за період з 22.12.14 по 01.04.15 - на суму 42 235,66грн., оплачено 16 000,00грн. (згідно платіжного доручення №11 від 07.05.15, яке міститься в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між комунальним підприємством "Івано-Франківськводоекотехпром" та закритим акціонерним товариством "Авангард" 02.01.10 укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №13.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору "Водоекотехпром" зобов'язався надавати "Абоненту" (відповідачу) послуги водопостачання холодної води та водовідведення, а "Абонент" - своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.2.2 договору, «Абонент» зобов'язується здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку виписаного на підставі пункту 2.2.1, 2.2.5, 2.2.6, 2.2.10, 2.2.11, 2.2.12 та здійснювати авансований платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, у розмірі вартості наданих послуг у минулому місяці. «Абонент», який споживає незначну кількість води і додатки 4 - «Акту про обсяги....», яким подаються 1 раз в квартал, здійснює оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку та здійснює авансований платіж, який вноситься до 1 -го числа першого місяця кварталу, за який здійснюється передоплата, у розмірі вартості наданих послуг у минулому кварталі.

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі - надавати відповідачу послуги водопостачання холодної води та водовідведення. Крім того, на виконання умов даного договору №13 відповідачу щомісячно виставлялись рахунки - фактури на оплату послуг.

Матеріали справи містять копії рахунків - фактур, а саме: № 13 від 26.09.14 на суму 45 654,27грн., №13 від 24.10.14 на суму 56 783,17грн., №13 від 11.11.14 на суму 74 706,51грн., №13 від 22.12.14 на суму 70 585,82грн. (оригінали вказаних рахунків - фактур судом оглянуто та досліджено в засіданні суду). Дані рахунки - фактури отримані відповідачем (Кобзей М.А.), про що свідчать підписи та дати їх отримання. Рахунок-фактура №13 від 29.08.14 надісланий відповідачу із супровідним листом поштовим зв'язком, що підтверджується фіскальним чеком №9043 від 02.03.15.

Прокурор вказує на те, що відповідач невчасно та не у повному обсязі здійснював оплату за надані послуги що у свою чергу, призвело до утворення заборгованості за період з 29.08.14 по 31.12.14 у сумі 35 292,91 грн .

22.12.14 між КП «Івано-Франківськводоекотехпром» («виробником») та ПАТ «Авангард» (споживачем) укладено договір №13 про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 1.1. даного договору, «Виробник» зобов'язався надавати «Споживачу» послуги централізованого водопостачання і водовідведення у обсягах зазначених в додатку №1, який являється невід'ємною частиною даного договору, а «Споживач» - зобов'язався своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 3.2.5 договору сторони погодили, що «Споживач» зобов'язується здійснювати оплату послуг централізованого водопостачання та водовідведення в 3-х денний термін з моменту отримання рахунку та вносити авансований платіж, до 1-го числа місяця, за який проводиться передоплата, у розмірі вартості наданих послуг у минулому періоді.

На виконання умов вказаного вище договору позивач, за надані послуги водопостачання холодної води та водовідведення, щомісячно виставляв рахунки - фактури, а саме: №13 від 20.01.15 на суму 83 832,31грн., №13 від 24.02.15 на суму 100 337,12грн., №13 від 25.03.15 на суму 115 067,51грн. Вказані рахунки - фактури отримані відповідачем (Кобзей М.А.), про що міститься відповідний запис із вказівкою на дату отримання.

Представник позивача наголошує, що відповідач продовжує неналежно виконувати взяті на себе зобов'язання за договором, а саме: невчасно та не у повному обсязі здійснює оплату за надані послуги, що в свою чергу, призвело до утворення заборгованості за період з 01.01.15 по 01.04.15 у сумі 37 878,81грн .

Представник відповідача підтверджує наявність заборгованості у розмірі 37 878,81грн., що і відобразив у акті звірки за 01.01.15 по 31.03.15.

Таким чином, згідно з виписки, що належним чином підписана та скріплена мокрою печаткою встановлено, що абонент ПАТ «Авангард», внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань, допустив заборгованість, яка станом на 01.04.15 складає 73 171,72грн., що і відображено в акті звірки за 01.01.15 - 31.03.15.

Позивач, за несвоєчасну оплату відповідачем платежів, на підставі п 2.2.3 договору №13 від 02.01.10 та п. 3.2.6 договору №13 від 22.12.14, нарахував відповідачу пеню у розмірі 1-го відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, 3% річних, та збитки завдані інфляційним процесом. Сума пені, 3% річних, інфляційні збитки включаються в наступний платіжний період.

Позивачем до позовної заяви додано три розрахунки пені. Відповідно до кінцевого та остаточного розрахунку пені, поданого представником позивача в засіданні суду 24.06.15 та підтриманого прокурором, відповідачу за період з 01.10.14 по 28.02.15 нараховано 12 181,34грн. пені.

Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем (із врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) становить 85 353,06грн., із них: 73 171,72грн. основного боргу, 12 181,34грн. пені.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Статтею 123 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності прокуратури визначається законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до п. 1.2 Статуту КП «Івано-Франківськводоекотехпром», засновником підприємства є Івано-Франківська міська рада.

У відповідності до п. 2.1 Статуту, підприємство створене з метою здійснення в інтересах територіальної громади міста Івано-Франківська діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичних особам із водопостачання та водовідведення, а також з утримання у належному стані гідроспоруд міських озер, утримання та ефективної експлуатації інших об'єктів комунального господарства міста та надання послуг для відпочинку населення.

Прокурор самостійно визначає та обґрунтовує у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповіді функції у спірних правовідносинах.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено факт виконання позивачем зобов'язань по договору, що підтверджується матеріалами справи. Однак, відповідачем не оплачено за надані послуги в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із аналізу викладених вище правових норм та умов договорів випливає, що наявність обов'язку оплати за послуги водопостачання холодної води та водовідведення виникає у відповідача на підставі актів рахунків - фактур (копії знаходяться в матеріалах справи) в 3-х денний термін з моменту отримання розрахунку та вносити авансований платіж, до 1-го числа місяця, за який проводиться передоплата, у розмірі вартості наданих послуг у минулому місяці.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем в строк не оплачено за надані позивачем послуги. Борг відповідача перед позивачем становить 73 171,72грн. Даний факт також підтверджується матеріалами справи.

При дослідженні матеріалів справи, оцінивши подані докази, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються сплати за надані позивачем послуги.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 12 181,34грн.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

Твердження відповідача, що термін договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №13 від 02.01.10 закінчився 31.12.11 суд до уваги не бере з огляду на наступне.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Тобто, закінчення строку дії договору не звільняє сторону від відповідальності за порушення умов договору, а також не є підставою для припинення зобов'язань за ним, оскільки згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Якщо господарське зобов'язання не було виконане належним чином, то відповідальність сторін (стягнення штрафних санкцій) за порушення умов договору настає незалежно від закінчення строку його дії. Аналогічне правило міститься у ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України.

Оскільки послуга - це діяльність, то в договорі про надання послуг повинні зазначатися початок і закінчення надання послуги, а за погодженням сторін - також і проміжні строки надання послуги. Виконавець за договором оплатного надання послуг несе відповідальність за порушення як початкового і кінцевого, так і проміжних строків надання послуг, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами чи договором.

Судом оглянуто та досліджено в судових засіданнях оригінал договору на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №13 з якого вбачається, що термін дії договору сторонами не вказано (п.5.1). Таким чином вказаний договір був дійсним до 21.12.14, тобто до укладення нового договору. Крім того, позивачем доведено надання ним та отримання відповідачем послуг саме в спірному періоді, що підтверджується рахунками - фактурами та матеріалами справи. Більше того, відповідач жодного разу з моменту дії спірного договору (з 02.01.10) і до дня укладення нового договору (до 22.12.14) не заявив про його припинення або перегляд його умов.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання в термін встановлений договорами не виконав, порушив зобов'язання що стосуються оплати за надані послуги. Станом на сьогоднішній день борг відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов договорів становить 85 353,06грн., із них: 73 171,72грн. основного боргу, 12 181,34грн. пені.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, доказів сплати такого боргу суду не надано.

Розділом 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або

пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене вище та приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача. Керуючись ст.ст.121,,123,124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,202,509,525,526,530,549,610,611,628,901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22,29,33,43,49,55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави - Івано-Франківської міської ради в особі Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення боргу в розмірі 85 353,06грн., із них: 73 171,72грн. основного боргу, 12 181,34грн. пені - задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 00853582, ІПН 008535809133, р/р 260000200002 в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна,2, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 32360815, р/р 260003001081, МФО 336503, Банк ІФФ ОУ АТ "Ощадбанк") 73 171,72грн. (сімдесят три тисячі сто сімдесят одну грн. 72коп.) основного боргу, 12 181,34грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят одну грн. 34коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 00853582, ІПН 008535809133, р/р 260000200002 в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054) в Доход державного бюджету України (31219206783002 - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м.Івано - Франківську) 1 827,00грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.15

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 25.06.15