Рішення

від 25.06.2015 по справі 920/679/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2015 Справа № 920/679/15

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого - судді Рунової В.В.,

при секретарі Осокіній А.М.,

за участю представників:

позивача - Єфіменко О.А.

відповідача - не з'явився

прокурор - Васянович М.В.

третя особа - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/679/15

за позовом прокурора м.Суми в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця - благоустрій", м.Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Сумського обласного центру з гідрометеорології

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 39390,66 грн.,

встановив:

До господарського суду звернувся прокурор м.Суми в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Сумській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця - благоустрій" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 28293,67 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2015р. прийнято збільшення позивачем розміру позовних вимог до 39390,66 грн.

15.06.2015р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог до 50743,27 грн.

24.06.2015р. від прокурора надійшов лист в якому він підтримує дії позивача від 15.06.2015р. щодо збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи збільшення позивачем розміру позовних вимог до 50743,27 грн. та підтримання таких дій прокурором, суд керуючись ч.4 статті 22 ГПК України приймає збільшення розміру позовних вимог до 50743,27 грн.

Відтак, на момент прийняття рішення у даній справі розмір позовних вимог становить 50743,27 грн.

25.06.2015р. від відповідача надійшло пояснення в якому він заперечує проти позову у повному обсязі, мотивуючи свою позицію відсутністю права державної власності на предмет договору оренди державного майна №1871 від 27.12.2012р. укладеного Регіональним відділенням ФДМ України з ТОВ "Столиця - благоустрій". Крім того за змістом свого пояснення відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Розгляд даної справи вже неодноразово відкладався в тому числі у зв'язку з неявкою відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву в умовах належного його повідомлення про судові засідання у справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

В обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача Соколов О.О. посилається на неможливість явки представника відповідача в судове засідання через зайнятість представника в іншому судовому засіданні іншого суду.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями господарським судам роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Суд зазначає, що до пояснень представником відповідача Соколовим О.О. додано копію довіреності на представлення інтересів відповідача трьома різними представниками: Мазнєвою С.Г., Ломакою Ю.М. та Соколовим О.О., але неможливості явки в судове засідання жодного з зазначених представників суду не надано.

Більш того, суд наголошує, що зайнятість представника в іншому судовому засіданні даного чи іншого суду не є поважною причиною для нез'явлення у дане судове засідання, оскільки одне судове засідання не являється пріоритетним перед іншим.

Неможливість заміни представника, що знаходиться у відрядженні іншим представником, або ж особою не пов'язаною трудовими відносинами з відповідачем, як і неможливість розгляду справи без участі представника не доведена відповідачем на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Відтак, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами та доповненнями, судам роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

Що стосується клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1, 2, 3 статті 27 ГПК України Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Своє клопотання про залучення третьої особи відповідач мотивує тим, що рішення у даній справі може вплинути на майнові інтереси територіальної громади міста Суми управителем яких є Управління майна комунальної власності Сумської міської ради. В обгрунтування такого твердження відповідач посилається на рішення Сумської міської ради від 25.03.2009р. №2516-МР.

Разом з тим, зазначене рішення не є правовстановлюючим документом та не підтверджує право власності на предмет договору у даній справі, більш того із зазначеного рішення не вбачається що воно стосується нерухомого майна, яке стало предметом договору оренди державного майна №1871 від 27.12.2012р. укладеного Регіональним відділенням ФДМ України з ТОВ "Столиця - благоустрій".

Крім того, як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2014р., нерухоме майно яке було предметом договору оренди державного майна №1871 від 27.12.2012р. має державну форму власності та належить Державній службі України з надзвичайних ситуацій.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для залучення Управління майна комунальної власності Сумської міської ради до участі у даній справі в якості третьої особи, а відтак і для задоволення клопотання відповідача.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор позов підтримують повністю та зазначають, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по орендній платі за користування державним майном, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань, а також право державної власності на предмету договору оренди державного майна №1871 від 27.12.2012р.

У своїх пояснення від 12.06.2015р. третя особа - Сумський обласний центр з гідрометеорології підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокурора, суд встановив наступне.

За договором оренди державного майна від 27.12.2012 №1871 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-благоустрій» державне нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 65,6 м2, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 1, що перебуває на балансі Сумського обласного центру з гідрометеорології (Балансоутримувач) - а.с.12-14.

Згідно акту приймання - передачі від 27.12.2012 року нежитлові приміщення загальною площею 65,6 м2, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 1 передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Столиця-благоустрій» (а.с.15).

Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 Договору).

Розмір, методика, пропорції розподілу орендної плати між державним бюджетом та балансоутримувачем, а також порядок нарахування і сплати орендної плати врегульовано пунктами 3.1- 3.10 договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Пунктом 3.3 договору оренди визначено, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до умов п.3.6 зазначеного договору , орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності до ст. 285 Господарського кодексу України, вимог ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п.10.1 договір укладено строком на 2 роки, з 27.12.2012р. по 26.12.2014р. включно.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з перевірених судом розрахунків прокурора та позивача, за період з грудня 2014 року по травень 2015 року заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції склала 10936,17 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав суду доказів погашення заявленої до стягнення позивачем суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди державного майна №1871 від 27.12.2012р. на суму 10936,17 грн. (заборгованість за орендну плату з урахуванням індексу інфляції), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Пунктом 10.12 договору оренди передбачено, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

На підставі ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 291 ГК України, та п. 10.1 договору строк дії договору оренди державного майна від 27.12.2012 №1871 закінчився 26.12.2014.

Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Листом від 21.01.2015 №11-09-00236 регіональне відділення повідомило ТОВ «Столиця-благоустрій» про припинення договору оренди державного майна від 27.12.2012 №1871 та необхідність повернення нежитлових приміщень балансоутримувачу.

В той же час жодних додаткових договорів щодо пролонгації строку дії договору оренди, як це передбачено п. 10.4 договору, укладено не було.

Відтак, строк дії договору оренди державного майна від 27.12.2012 №1871 закінчився 26.12.2014р.

Таким чином, нарахування позивачем неустойки передбаченої пунктом 10.12 договору оренди є правомірним, оскільки доказів повернення орендованого майна позивачу після закінчення строку дії договору відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом задовольняються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договором оренди державного майна від 27.12.2012 №1871, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 37576,68 грн. неустойки, 1136,81 грн. пені, 1093,61 грн. штрафу - підлягають задоволенню, як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Як було встановлено вище, строк дії договору оренди державного майна від 27.12.2012 №1871 закінчився 26.12.2014р.

Відповідно до п. 10. 10 договору оренди у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Пунктом 10.11 вище зазначеного договору передбачено, що майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання майна покладається на орендаря.

Враховуючи невиконання відповідачем вимог договору щодо повернення орендованого майна, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ «Столиця-благоустрій» повернути, шляхом підписання акту приймання-передачі, державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 65,6 м 2 , розташованих за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 1, балансоутримувачу - Сумському обласному центру з гідрометеорології підлягають задоволенню.

Частиною 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.2 статті 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду , - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Відтак, у 2015 році ставки судового збору визначаються виходячи від мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір у даній справі складає: 1827 грн. за вимоги майнового характеру і 1218 грн. за вимогу немайнового характеру, а всього 3045 грн.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог , якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача в доход державного бюджету судовий збір у сумі 3045 грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та залучення третьої особи до участі у справі - відмовити.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця - благоустрій» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ід. код 37282779) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, ід. код 21124686) заборгованість за договором оренди державного майна від 27.12.2012р. №1871 у розмірі 50743,27 грн., в тому числі: 10936,17 грн. орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 37576,68 грн. неустойки, 1136,81 грн. пені, 1093,61 грн. штрафу.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Столиця- благоустрій» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ід. код 37282779) повернути, шляхом підписання акту приймання-передачі, державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 65,6 м 2 , розташовані за адресою: м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 1, балансоутримувачу - Сумському обласному центру з гідрометеорології (40030, м. Суми, вул. Героїв Сталінграду, 1; ід. код 21121370).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця- благоустрій» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ід. код 37282779) в доход державного бюджету України (отримувач - УДКС у м. Суми (м.Суми), код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37970593, банк отримувача ГУ ДКСУ у Сумській області, код банку отримувача (МФО) 837013, рахунок отримувача 31218206783002) 3045 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.06.2015р.

Суддя (підпис) В.В. Рунова