Постанова

від 22.06.2015 по справі 910/23520/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа№ 910/23520/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.06.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року

у справі № 910/23520/14 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-

судноремонтний завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року по справі № 910/23520/14 позов Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 24.11.2006 року, зареєстрованого за №78-6-00400 від 12.12.2006 року, укладеного між Київською міською радою та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», та п. 4.2 договору оренди земельної ділянки викладено в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки». Крім того, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1218, 00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 15.12.2014 року, ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року по справі № 910/23520/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року у справі № 910/23520/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 16.02.2015 року та 22.06.2015 року представники публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» надали суду свої пояснення в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили апеляційний господарський суд скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити. При цьому, представник скаржника у судовому засіданні 22.06.2015 року звернувся до суду з клопотанням в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату оскільки, відповідачем було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року та постанову суду апеляційної інстанції від 22.04.2015 року по справі № 910/27620/14.

Прокурор та представники Київської міської ради, та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судових засіданнях 16.02.2015 року, 25.05.2015 року, 17.06.2015 року та 22.06.2015 року 25.02.2015 року також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.12.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник Київської міської ради у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представника третьої особи, щодо заявленого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, які просили суд відмовити в його задоволенні та розглядати справу, зазначивши, що підставою позову прокурора є безпосередньо положення ст.288 Податкового кодексу України відповідно до якої розмір орендної плати, встановлений у договорі оренди не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, а прийняте Київською міською радою рішення № 89/9146 від 28.02.2013 року в частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України є додатковою підставою позову прокурора, та оскарження вказаного рішення Ради у судовому порядку не впливає на зміну граничного розміру оренди, встановленого ст.288 Податкового кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України відмовляє в його задоволенні та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому судова колегія зазначає, що Київська міська рада про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, участь представників позивача що не з'явились, у судовому засіданні 22.06.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів по справі не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. До того ж судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що у даній справі судом касаційної інстанції було скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/27620/14, тобто справи на підставі якої скаржник просить суд відкласти розгляд справи.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням сторін вже продовжував строк розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

24.11.2006 року на підставі рішень Київської міської ради №323/1299 від 24.05.2001 року, №551/711 від 26.06.2003 року та №37/94 від 28.09.2006 року між Київською міською радою (орендодавець) та ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (нова назва - ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод») (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Сокальська, 3 у Оболонському районі м.Києва, розміром 0,7493 га, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування дитячого садка №57, кадастровий номер - 8000000000:78:096:0007 (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Згідно з витягом з технічної документації №Ю-34849/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 29.09.2005 року №564 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1967668,71 грн. (п. 2.2 договору). Згідно п. 3.1 цей договір укладено на 24 роки.

Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договорів.

При цьому, розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.7 договору).

Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.12.2006 року за №78-6-00400 у книзі записів державної реєстрації договорів.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до даного рішення, встановивши річну орендну плату у розмірі 3 (трьох) % від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 рішення, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено проінформувати про прийняття даного рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до даного рішення (приватне підприємство ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» під № 726 в додатку), органи державної податкової служби.

Згідно п. 4 рішення, органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до даного рішення, вимог даного рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними сум орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 даного рішення, з моменту офіційного оприлюднення даного рішення.

Вказане рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 року опубліковане 02.04.2013 року у випуску №33 (1161) газети «Хрещатик», а відтак за приписами ч.ч. 5, 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

На виконання даного рішення, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача було направлено листи №057041-10407 від 06.10.2014 року та №05704-15335 від 16.07.2013 року, в яких орендарю повідомлено про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 року та необхідність внесення змін до договорів оренди, втім відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

Так, у жовтні 2014 року Заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі позивача - Київської міської ради з позовом до ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що розмір орендної плати, передбачений чинними умовами договору оренди, є нижчим за мінімальний розмір орендної плати, який встановлено Податковим кодексом України. Оскільки відповідач не звертався до позивача із заявою про укладення додаткової угоди про збільшення розміру орендної плати та договір оренди не приведено у відповідність до вимог законодавства, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

У свою чергу відповідач, заперечив проти заявленого позову з підстав того, що положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін із визначенням розміру орендної плати в договорі, а вимоги п.288.5 ПК України ніяк не можуть вважатись імперативним зобов'язанням орендодавця в односторонньому порядку змінити істотні умови договору.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року по справі № 910/23520/14 позов Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 24.11.2006 року, зареєстрованого за №78-6-00400 від 12.12.2006 року, укладеного між Київською міською радою та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», та п. 4.2 договору оренди земельної ділянки викладено в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки». Крім того, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України судовий збір.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до ст. 21 Закону України «По оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

За приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 4.3 спірного договору, сторони погодили, що орендна плата може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. При цьому, розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.7 договору).

Так, з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України». Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та покладено на орендарів, зокрема, ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Нормами ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інше.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, проаналізувавши положення зазначеного законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Відповідно до п. 2.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Частиною 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» не скасоване та є чинне, та між сторонами не досягнуто згоди щодо зміни умов договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та внесення змін до пункту 4.2 договору оренди від 24.11.2006 року укладеного між Київською міською радою та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 12.12.2006 року за №78-6-00400 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 27.07.2011 року по справі № 12/146пд та від 23.06.2011 року по справі № 25/209-10, від 23.10.2014 року по справі № 922/1915/14.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року у справі № 910/23520/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 року у справі № 910/23520/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23520/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 26.06.2015 року