Постанова

від 20.12.2011 по справі 9/302-09/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011 № 9/302-09/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Кошіля В.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства елітно - насіннєва агрофірма «Мрія» на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2011 року (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»

до Приватного підприємства елітно - насіннєва агрофірма «Мрія»

про стягнення 180 393, 32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віола» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства елітно-насінневої агрофірми «Мрія» (далі-відповідач) про стягнення 180393,32 грн., з яких 99429,31 грн. основної заборгованості, 11522,90 грн. 3 % річних, 60179,21 грн. інфляційних втрат та 9261,90 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2010 року у справі № 9/302-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.07.2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола» задоволені частково; стягнуто з Приватного підприємства Елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола» борг в сумі 99429,31 грн., 11522,90 грн. - 3 % річних, 60179,21 грн. інфляційних збитків та судові витрати: державне мито в сумі 1711,31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010 року рішення Господарського суду Київської області від 09.03.2010 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.07.2010 року у справі № 9/302-09 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2010 року справу № 9/302-09 прийнято до провадження суддею Рябцевою О.О. та присвоєно їй №9/302-09/15.

17.12.2010 року через загальний відділ Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява №16/12-10 від 16.12.2010 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що при зверненні з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання для наповнювання, зважування і зшивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур, станом на 23.12.2005 року складала 137956,28 грн., проте при зверненні до суду з позовом позивач виходив із взаємної заборгованості відповідача перед позивачем на суму 137956,28 грн. та позивача перед відповідачем на суму 38526,97 грн. Посилаючись на те, що пунктом 3.1 договору від 15.04.2005 року № 15/04-05 передбачений розрахунок за товар шляхом перерахування коштів на р/рахунок позивача в 6-ти місячний термін після одержання товару, позивач просить суд стягнути 137956,28 грн. заборгованості, 100102,86 грн. інфляційних втрат, 20648,09 грн. 3% річних.

25.01.2011 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог. В заяві позивач посилається на те, що ним за договором №15/04-05 від 15.04.2005 року було поставлено відповідачу також соги на суму 77220,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 34 від 03.06.2005 року та книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг) № 720 від 05.09.2001 року по ТОВ «Віола». Позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 77220,00 грн. за поставлені соги та 137956,28 грн. за поставлене обладнання для наповнювання, зважування і зшивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур, що разом становить 215176,28 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу нараховано 155699,93 грн. інфляційних втрат та 33016,03 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 403892,24 грн.

Таким чином, судом першої інстанції розглядалися позовні вимоги про стягнення 403892,24 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2011 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства елітно насіннєва агрофірма «Мрія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола» 137 956,28 грн. боргу, 99 190,56 грн. інфляційних втрат, 21090,30 грн. 3 % річних, 2 582,37 грн. державного мита та 150,89 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство елітно - насіннєва агрофірма «Мрія» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року апеляційну скаргу Приватного підприємства елітно - насіннєва агрофірма «Мрія» у складі колегії суддів: Шапрана В.В., Кошіля В.В., Алданової С.О. прийнято до провадження та призначено її розгляд на 19.04.2011 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 19.04.2011 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 9/302-09/15 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Шапрана В.В., суддів: Кошіля В.В., Моторного О.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року по справі № 9/302-09/15 призначено судово - бухгалтерську експертизу та провадження по справі зупинено до надання висновку експерта.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 09.11.2011 року вх. № 02-12/414 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок судово - бухгалтерської експертизи № 4198/11083/11-45 від 21.10.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року поновлено провадження по справі № 9/302-09/15 та призначено її до розгляду на 29.11.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 20.12.2011 року.

У судове засідання 20.12.2011 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2011 року надав суду усні пояснення, в яких просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2011 року, з підставі викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2011 року надав додаткові письмові пояснення, в яких просить суд апеляційну скаргу Приватного підприємства елітно - насіннєва агрофірма «Мрія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області без змін.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вірно встановлено судом першої інстанції правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віола» (продавець) та Елітно-насінневою агрофірмою «Мрія» (покупець), яка змінила свою назву на Приватне підприємство елітно-насіннева агрофірма «Мрія» виникли на підставі укладеного 15.04.2005 року договору купівлі - продажу № 15/04-05 (далі - договір, т. 1 а.с. 9).

Предметом даного договору є те, що продавець продає, а покупець купує залізобетонні конструкції для будівництва насіннєвого заводу та складів згідно накладної (п. 1.1. договору).

Позивач зобов'язується відпустити відповідачу зазначений у п. 1.1 договору товар на загальну суму 375 000,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно умов договору (п.п. 2.1., 2.2 договору).

31.05.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віола» та Приватним підприємством елітно-насіннева агрофірма «Мрія» була укладена додаткова угода до договору, відповідно до якої сторони вирішили у зв'язку із забезпеченням будівництва насіннєвого комплексу залізобетонними конструкціями, крім сог, які будуть поставлені до червня 2005 року, поставити замість вищеназваних конструкцій обладнання для наповнення, зважування і зашивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур на загальну суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ (далі - додаткова угода, т. 1 а.с. 10).

На виконання додаткової угоди позивач 22.06.2005 року передав, а відповідач прийняв обладнання для наповнення, зважування і зашивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур на загальну суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ, що підтверджується актом приймання - передачі від 22.06.2005 року та накладною № 22/06-05 від 22.06.2005 року (т. 1 а.с. 11-13).

Порядок розрахунків передбачений пунктом 3 договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на р/рахунок продавця в 6-ти місячний термін після одержання (п. 3.1 договору).

Твердженням відповідача, яке не було враховане судом першої інстанції, і тому покладене в основу апеляційної скарги про скасування судового рішення стосовно того, що відповідач свої зобов'язання виконав повністю, а саме - оплатив повну вартість поставленого обладнання, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, видатковими касовими ордерами та квитанціями колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вбачається з наданих Білоцерківським МВ ГУ МВС України в Київській області на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 30.11.2010 року видаткового касового ордеру № 928 від 01.11.2007 року, квитанції № 141 від 01.11.2007 року, видаткового касового ордеру № 936 від 02.11.2007 року, квитанції № 142 від 02.11.2007 року, видаткового касового ордеру № 947 від 05.11.2007 року, квитанції № 144 від 05.11.2007 року, видаткового касового ордеру № 951 від 06.11.2007 року, квитанції № 145 від 05.11.2007 року, підставою отримання коштів на вказаних документах зазначено: «за надані послуги» (т. 1 а.с. 112-115).

З видаткового касового ордеру № 377 від вересня 2005 року, квитанції № 34 від вересня 2005 року, видаткового касового ордеру № 308 від 01.08.2005 року, квитанції № 31 від 01.08.2005 року, видаткового касового ордеру № 511 від 26.10.2005 року, квитанції № 37 від 26.10.2005 року вбачається, що підставою отримання коштів на вказаних документах зазначено: «погашення заборгованості» (т. 1 а.с. 120-121, 124), проте, відповідно до умов п. 3.1 договору № 15/04-05, заборгованість за отримане обладнання виникла у відповідача 23.12.2005 року. У квитанції № 51 від 29.12.2005 року підставою отримання коштів зазначено: «за обладнання», але у видатковому касовому ордері № 674 від 29.12.2005 року до цієї квитанції підставою отримання коштів зазначено: «за послуги» (т. 1 а.с. 116, 119).

Крім того, серед отриманих від Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області документів, є видаткові касові ордери та квитанції, які датовані раніше ніж договір купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року.

З видаткових накладних № 85 від 13.04.2006 року, № 104 від 25.04.2006 року, № 082 від 02.08.2005 року, № 119 від 09.09.2005 року, № 24 від 02.03.2006 року, № 104 від 01.09.2005 року, № 74 від 23.06.2005 року та довіреностей виданих ТОВ «Віола» на отримання товару серії ЯКЯ № 785359 від 15.04.2006 року, серії ЯКЯ № 785358 від 13.04.2006 року, серії ЯКЯ № 785356 від 02.03.2006 року, серії ЯГТ № 544900 від 09.09.2005 року, серії ЯГТ № 544892 від 22.06.2005 року, серії ЯГТ № 544898 від 02.08.2005 року вбачається, що позивачем прийнято від відповідача товар (т. 1 а.с. 117-118, 125-127).

Отже, місцевим господарським судом, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції вірно встановлено, що між сторонами у справі з 2003 року по 2007 рік тривали господарські відносини, серед яких, крім договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, також мали місце поставка товару від відповідача позивачу, укладення та виконання агентського договору № 15/01-04 від 15.01.2004 року.

Зазначене вище підтверджується документами, отриманими від Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області та рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2011 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами у справі проводилися розрахунки не тільки за договором купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року, то вищезазначені видаткові касові ордери та квитанції, в яких не зазначено, що підставою отримання коштів є договір купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року, чи додаткова угода від 31.05.2005 року до нього, чи оплата за обладнання, отримане на підставі зазначеного договору, не можуть бути належними доказами, що підтверджують оплату товару, отриманого відповідачем на підставі додаткової угоди від 31.05.2005 року до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року.

До того ж, відповідач також посилається на те, що за отримане за додатковою угодою від 31.05.2005 року обладнання він розрахувався товаром, що підтверджується видатковими накладними № 85 від 13.04.2006 року, № 104 від 25.04.2006 року, № 082 від 02.08.2005 року, № 119 від 09.09.2005 року, № 24 від 02.03.2006 року, № 104 від 01.09.2005 року, № 74 від 23.06.2005 року та довіреностями виданими ТОВ «Віола» на отримання товару серії ЯКЯ № 785359 від 15.04.2006 року, серії ЯКЯ № 785358 від 13.04.2006 року, серії ЯКЯ № 785356 від 02.03.2006 року, серії ЯГТ № 544900 від 09.09.2005 року, серії ЯГТ № 544892 від 22.06.2005 року, серії ЯГТ № 544898 від 02.08.2005 року, однак такі твердження апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що не ґрунтується на перевірених та оцінених Київським апеляційним господарським судом доказах з огляду на наступне.

Згідно з ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте відповідачем в порушень вимог ст. 33 ГПК України не надано доказів того, що він за обладнання, отримане за договором № 15/04-05 від 15.04.2005 року розрахувався та доказів того, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, відповідачем не надано, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції доказів перерахування позивачу грошових коштів за додатковою угодою до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року, крім наявних в матеріалах справи банківських виписок на суму 267600,00 грн.

Отже, враховуючи, наявні у справі докази, які свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості за отримане обладнання за додатковою угодою до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року у сумі 137 956,28 грн.

Вказане також підтверджується висновком № 4198/11083/11-45 від 21.10.2011 року судово - економічної експертизи за господарською справою № 9/302-09/15, яким встановлено, що операції прийому, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей за господарськими правовідносинами, які виникли на підставі договору купівлі - продажу № 15/04-05 від 15.04.2005 року, існували, їх документальне оформлення відповідає вимогам чинного законодавства з питань бухгалтерського обліку, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Віола».

Щодо вимоги позивача заявленої у заяві про збільшення розміру позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача за поставлені соги у розмірі 77220,00 грн. колегія суддів зазнає наступне.

Позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 15/04-05 позивачем 03.06.2005 року поставлено відповідачу соги на суму 77220,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 34 від 03.06.2005 року, податковою накладною № 10 від 03.06.2005 року, книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг) № 720 від 05.09.2001 року (т. 2 а.с. 154-158).

Як на доказ поставки товару позивач посилається на видаткову накладну № 34 від 03.06.2005 року, проте як докази поставки товару надає копію книги обліку продажу товарів, в якій зазначено, що ТОВ «Мрія» 02.06.2005 року отримало товар на суму 77220,00 грн. та запит Білоцерківської ОДПІ Київської області від 09.09.2005р. № 49505-23-2-35/1-302, в якому податкова інспекція просить надати позивача документальне підтвердження взаємовідносин з ЕНАФ «Мрія» з питань відвантаження товарів згідно з податкової накладної № 10 від 03.06.2005 року, повідомлення позивача до Білоцерківської ОДПІ, в якому він зазначає, що відвантаження товару відбувалося на підставі видаткової накладної № 34 від 03.06.2005 року на суму 77220,00 грн., товар отримував особисто ОСОБА_5 - директор відповідача.

Відповідно до положень п.п. 2.1 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинними документами є документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п. 2.4. ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до обов'язкових реквізитів первинних документів викладено і в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до положень ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей може підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, в даному випадку накладною, на яку посилається позивач та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, виданою в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року.

Проте, позивачем не надано суду видаткової накладної № 34 від 03.06.2005 року на суму 77220,00 грн.

Надані позивачем як доказ поставки відповідачу товару книга обліку продажу товарів, запит Білоцерківської ОДПІ Київської області від 09.09.2005 року № 49505-23-2-35/1-302, повідомлення позивача до Білоцерківської ОДПІ не є належними доказами виникнення у відповідача заборгованості з оплати товару у сумі 77220,00 грн., оскільки не є первинними документами в розумінні вимог чинного законодавства.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують виникнення у відповідача заборгованості з оплати товару у сумі 77220,00 грн.

При таких обставинах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 77220,00 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 155 699,93 грн. інфляційних втрат та 33016,03 грн. 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів дійшла до висновку, що враховуючи, те що судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення боргу у сумі 77220,00 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 56 148,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.12.2005 року по грудень 2010 року на суму 77220,00 грн. та вимога про стягнення з відповідача 11925,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 04.12.2005 року по 25.01.2011 року на суму 77220,00 грн. задоволенню не підлягає.

В свою чергу, вимогам повивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 99190,56 грн. за загальний період з січня 2006 року по грудень 2010 року з урахуванням дати виникнення заборгованості на суму 137956,28 грн.

Оскільки розрахунок 3% річних, що нараховані за загальний період з 23.12.2005 року по 25.01.2011 року на суму 137956,28 грн. є арифметично вірним, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 21090,30 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства елітно насіннєва агрофірма «Мрія» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2011 року у справі № 9/302-09/15 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства елітно - насіннєва агрофірма «Мрія» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2011 року - без змін.

Матеріали справи № 9/302-09/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Кошіль В.В.

ОСОБА_1