Постанова

від 11.06.2015 по справі 910/243/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа№ 910/243/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Шеховцов Є.С., дов. № 07-37 від 11.03.2015р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Української державної корпорації по виконанню

монтажних і спеціальних будівельних робіт

„Укрмонтажспецбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.03.2015 р.

у справі № 910/243/15-г (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Піраміда-

Сервісний центр"

до Української державної корпорації по виконанню

монтажних і спеціальних будівельних робіт

„Укрмонтажспецбуд"

про стягнення 332 130, 29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Піраміда-Сервісний центр" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" про стягнення заборгованості за Договором поставки № 03/2014-П в розмірі 332130,29 грн., в тому числі 310000,15 грн. основного боргу, 10 290,41 грн. пені, 6139,73 грн. 3% річних, 5700,00 грн. індексу інфляції.

В процесі розгляду справи позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 310 000,15 грн. основного боргу, 49022,49 грн. пені, 6420,83 грн. 3% річних, 65752,40 грн. індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 910/243/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" на користь 310000 (триста тисяч) грн. 15 коп. основного боргу, 6420 (шість тисяч чотириста двадцять) грн. 83 коп. - 3% річних, 65752 (шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 40 коп. інфляційних та 7643 (сім тисяч шістсот сорок три) грн. 47 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Українська державна корпорація по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт „Укрмонтажспецбуд" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 910/243/15-г та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт „Укрмонтажспецбуд" у справі № 910/243/15-г було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі № 910/243/15-г у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.05.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015р. у справі № 910/243/15-г відкладено розгляд справи на 11.06.2015р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 910/243/15-г скасувати та прийняти нове рішення у цій справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.03.2014 між ТОВ "Піраміда-Сервісний центр" (постачальник) та Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (покупець) було укладено договір поставки № 03/2014-П (надалі - "Договір"), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (п. 1.1 договору).

Найменування, асортимент та ціни на товар зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

21.03.2014 сторони уклали між собою Специфікації 1 та 2 до договору на суму 300000,45 грн. та 109999,70 грн. відповідно.

Ціна на товар, що поставляється за даним договором, вказується в накладних на товар та повинна відповідати Специфікації. Ціни на товар, що зазначені в Специфікації, враховують всі витрати постачальника, які пов'язані із виконанням умов договору (п. 2.1 договору).

Покупець здійснює плату на рахунок постачальника, вказаний в п. 9 цього договору, у розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного в Специфікації до договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами такої специфікації на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури (п. 2.2 договору).

Умови і терміни поставки обумовлюються в Специфікації (п. 3.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 8.9 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 410000,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6 від 09.04.2014 та № 7 від 09.04.2014, які підписані представниками обох сторін та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 57 від 04.04.2014 та № 56 від 04.04.2014р.

На оплату за поставлену продукцію позивач виставляв відповідачу рахунок № 2 від 28.03.2014 на суму 410000,16 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову оплату товару в сумі 100000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2946 від 08.042014.

Внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 310000,15 грн.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2 договору Покупець здійснює плату на рахунок постачальника, вказаний в п. 9 цього договору, у розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного в Специфікації до договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами такої специфікації на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на суму 310000,16 грн., в тому числі, підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 09.09.2014.

Відповідач надавав позивачу гарантійний лист № 12-1/10778 від 09.04.2014, в якому відповідач зобов'язувався сплатити заборгованість в розмірі 310000,48 грн. до 22.04.2014.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 310000,15 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 49022,49 грн. нарахованої за період з 09.04.2014 по 16.12.2014.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано суду доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати товару.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 49022,49 грн. за несвоєчасну оплату товару, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

У зв'язку з прострочення по сплаті коштів за поставлений товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6420,83 грн. 3% річних, 65752,40 грн. індексу інфляції за період 09.04.2014 по 16.12.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 420,83 грн. та інфляційних в розмірі 65 752,40 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 910/243/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.03.2015р. у справі № 910/243/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/243/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець