Постанова

від 15.09.2015 по справі 910/243/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/243/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В. за участю представників: від позивача:не з'явився; від відповідача:Шеховцов Є.С., дов. №07-37 від 11.03.2015р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУкраїнської державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі господарського суду№910/243/15-г міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Піраміда-Сервісний центр" до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" простягнення 332 130,29грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №910/243/15-г, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 310 000,15грн. - основного боргу, 6420,83грн. - 3% річних, 65 752,40грн. - індексу інфляції. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Українська державна корпорація по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.09.2015р. №03-05/1334 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги у справі №910/243/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.09.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 121 1 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 121 1 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 15.09.2015р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Піраміда-Сервісний центр" (постачальник) та Українською державною корпорацією по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (покупець) укладений договір поставки №03/2014-П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і сплатити його у розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного в Специфікації до договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами такої Специфікації на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури.

Пунктом 8.9 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

21.03.2014р. між цими ж сторонами укладені Специфікації 1 та 2 до договору на суму 300000,45грн. та 109999,70грн. відповідно.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 410000,16грн., що підтверджується видатковими накладними №6 від 09.04.2014р. та №7 від 09.04.2014р., які підписані представниками обох сторін та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №57 від 04.04.2014р. та №56 від 04.04.2014р.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунок на оплату за поставлений товар, проте відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 100 000,00грн. (що підтверджується копією платіжного доручення №2946 від 08.04.2014р.) внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 310 000,15грн.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов договору покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити його у розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного в Специфікації до договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами такої Специфікації на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановивши факт поставки товару відповідачу за видатковими накладними, здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар та відсутність доказів оплати товару у повному обсязі дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 310000,15грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та відсотків річних.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 49 22,49грн. за несвоєчасну оплату товару, судова колегія касаційної інстанції погоджується з мотивами відхилення останніх.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №910/243/15-г відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №910/243/15-г - залишити без змін, а касаційну скаргу Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова