Постанова

від 22.06.2015 по справі 917/137/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р. Справа № 917/137/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Логвін О.О.,

за участю представників:

позивача - Буряка О.В. (довіреність б/н від 28.04.2015р.),

першого відповідача - ОСОБА_6 В.І. (довіреність №36 від 18.03.2013р.),

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФГ "ОСОБА_6" (вх.№2339П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від "26" березня 2014р. у справі №917/137/14

за позовом ТОВ "Інтерлінк", м. Полтава

до 1) Фермерське господарство "ОСОБА_6", с. Жовтень, Ширяївський район, Одеська область

2) ФОП ОСОБА_3, АДРЕСА_2

про стягнення 67405,33 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фермерського господарства "ОСОБА_6" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 67405,33 грн. заборгованості з ФГ "ОСОБА_6", з яких 58756,00 грн. - основного боргу, 7118,35 грн. - витрати пов'язані з транспортуванням, 567,91 грн. - пені, 663,07 грн. - інфляційних, посилаючись на невиконання ФГ "ОСОБА_6" своїх зобов'язань за укладеним 21.10.2013 року між сторонами договором поставки №21/10/1, а також стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_3 та ФГ "ОСОБА_6" 300,00 грн. відповідно до укладеного 21.10.2013р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інтерлінк" договору поруки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2014 року по справі №917/137/14 позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "ОСОБА_6" (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (вул.Лисенко, 98, м. Полтава, 36017, ідентифікаційний код 25158877): 58756,00 грн. заборгованості, 7118,35 грн. витрати на транспортування, 441,71 грн. - пені, 463,22 грн. - інфляційні втрати. Стягнуто солідарно з фермерського господарства "ОСОБА_6" (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (вул.Лисенко,98, м.Полтава, 36017, ідентифікаційний код 25158877): 300,00 грн. заборгованості за договором поруки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, зазначає про порушення норм процесуального права при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2014 р. по справі №917/137/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. На час розгляду справи постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження щодо виконання №44230242 по виконанню наказу господарського суду Полтавської області №917/137/14 від 11.04.2014р. про стягнення з ФГ «ОСОБА_6» на користь ТОВ «Інтерлінк» коштів у сумі 66779,28грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що між керівниками ТОВ «Інтерлінк» та ФГ «ОСОБА_6» в телефонному режимі відбулась домовленість про врегулювання спору шляхом поставки насіння соняшника у кількості 19960 кг. замість 13,92 т. проса та 8,5 т. гірчиці. Однак відвантажене на адресу ТОВ «Інтерлінк» насіння соняшника не надійшло. 16.11.2013р. Ширяївським РВ відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190, ч.1 КК України, внесене до ЄРДР за №120131704600001105 від 16.11.2013р. Апелянт вважає, що вказані обставини мають істотне значення для вирішення даної справи, а суд першої інстанції не взяв їх до уваги.

05.05.2015р. від ТОВ «Інтерлінк» до суду надійшов відзив (вх.№7139) на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2014р. по справі № 917/137/14 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на "20" травня 2015 р. об 11:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

Розпорядженням голови суду від 20.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Потапенка В.І. та хворобою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

20.05.2015р. ОСОБА_6. надав суду довідку Ширяєвського РВ ГУМВСУ в Одеській області за вих.№73/1-4032 від 18.05.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р.розгляд справи було відкладено на 22.06.2015р. об 11:30 год.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з підстав викладених у відзиві.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 20.05.2015р., яку ФОП ОСОБА_3 отримав 06.06.2015р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

21.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерлінк" (покупець) та Фермерським господарством "ОСОБА_6" (постачальник) було укладено договір №21/10/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених договором, просо, врожаю 2013 року, вологістю не більше 13,2%, засміченість - не більше 2%, не заражене карантинними шкідниками та бур'янами, без сторонніх запахів, без амброзії, без ГМО, та гірчицю білу, врожаю 2013 року, вологістю не більше 8,0%, засміченість - 2%, в тому числі, пошкоджене насіння - не більше 20%., не заражене карантинними шкідниками та бур'янами, без сторонніх запахів, без ГМО, колір повинен бути однорідний жовтий, без чорних та темних домішок (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору, кількість товару (проса) - 15+-5% тон, ціна товару (проса) - 1800 грн. за 1 т., з ПДВ.

Відповідно до п.2.3, п.2.4 договору, кількість товару (гірчиця) - 10+-5% тон, ціна товару (гірчиця) - 4 000 грн. за 1 т., з ПДВ.

Згідно з п.4.3 договору покупець приймає товар по кількості та якості в момент передачі товару на складі покупця.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що, якщо якість товару не відповідає отриманому зразку, покупець залишає за собою право не прийняти товар, при цьому всі витрати, пов'язані з транспортуванням, оплачує постачальник.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору №21/10/1 від 21.10.2013 р. поставлено продукцію ТОВ "Інтерлінк", а саме: просо в кількості 13,92 т. та гірчицю в кількості 8,5 т., на загальну суму 59056,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 23.10.2013р., товарно-транспортною накладною №12ААА від 23.10.2013р. (а.с.18, а.с.20).

Відповідно до рахунку-фактури №3 від 21.10.2013р. (а.с.21) дана продукція оплачена позивачем - ТОВ "Інтерлінк" шляхом внесення 59056,00 грн. на рахунок ФГ "ОСОБА_6", що підтверджується: - платіжним дорученням №1047 від 22.10.2013 року на суму 40000,00 грн. - платіжним дорученням №1067 від 24.10.2013 року на суму 19056,00 грн. (а.с.16-17).

Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 27 від 24 жовтня 2013p. (а.с. 23) ТОВ "Інтерлінк" сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_4 вартість послуг з перевезення товару (просо та гірчиця) в сумі 7118,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1064 від 24 жовтня 2013p. (а.с.16) відповідно до рахунку-фактури № 27 від 24 жовтня 2013 р. (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, комісією ТОВ "Інтерлінк" у партії гірчиці білої і проса, поставленої ФГ "ОСОБА_6", виявлено відхилення та встановлено, що дана партія не відповідає умовам договору та переданого зразка у вигляді фотографії, що підтверджується актом про неналежну якість товару (а.с.26).

ТОВ "Інтерлінк" повернуло ФГ "ОСОБА_6" товар - гірчицю білу і просо відповідно до видаткової накладної (повернення) № ВП-0000003 від 30.10.2013р. (а.с.22).

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 678 ЦК України, у разі порушення істотних вимог щодо якості товару покупець має право відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Перший відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо якості товару не виконав. Факт повернення позивачем товару та невиконання першим відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повернення оплати за поставлений товар неналежної якості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.11.2013р., підписаним уповноваженими представниками, відповідно до якого заборгованість першого відповідача складає 59056,00 грн. (а.с.25).

Щодо доводів апелянта про те, що між керівниками ТОВ «Інтерлінк» та ФГ «ОСОБА_6» в телефонному режимі відбулась домовленість про врегулювання спору шляхом поставки насіння соняшника у кількості 19960 кг. замість 13,92 т. проса та 8,5т. гірчиці, то такі твердження апелянта не підтверджені ніякими документальними доказами.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на спростування факту повернення товару та повернення грошових коштів за поставлений товар неналежної якості, господарський суд Полтавської області обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 58756,00 грн., а також 7118,35 грн. витрат на транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2013 року між ТОВ "Інтерлінк" (кредитор) та ФОП ОСОБА_3 (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ "ОСОБА_6" (боржник) щодо виконання своїх зобов'язань за договором №21/10/1 від 21.10.2013p., що укладений між кредитором і боржником.

Відповідно до п.1.2 договору поруки, у випадку порушення боржником зобов'язань за основним договором, поручитель відповідає перед кредитором у межах суми 300,00 грн.

Пунктом 3.1 договору поруки, сторони передбачили, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 10 днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником. Порукою може забезпечуватись зобов'язання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У зв'язку з порушенням першим відповідачем зобов'язань щодо повернення грошових коштів за поставлений товар неналежної якості, позивач заявив про стягнення з другого відповідача в солідарному порядку 300,00 грн. згідно з договором поруки від 21.10.2013 року.

Договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.08.2012 року по справі № 3-35гс12.

За таких обставин, господарський суд Полтавської області законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів суми боргу за договором поруки в розмірі 300,00 грн.

Щодо стягнення 1388,22 грн. - пені за період з 31 жовтня 2013 р. по 12 березня 2014 р. та 597,15 грн. - інфляційних витрат, то колегія судів зазначає наступне.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого або недопоставленого товару, за кожен день затримки поставки товару.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення пені в розмірі 441,71 грн., інфляційних втрат в розмірі 463,22 грн., з урахуванням того, що вимога про повернення коштів позивачем була заявлена 20.11.2013 року, а тому пеня за недопоставку (не поставку) продукції може бути лише до цієї дати, а інфляційні втрати можуть бути розраховані лише з цієї дати.

Щодо заявленої вимоги апелянта про зупинення виконавчого провадження №44230242 по виконанню наказу господарського суду Полтавської області №917/137/14 від 11.04.2014р. про стягнення з ФГ «ОСОБА_6» на користь ТОВ «Інтерлінк» коштів у сумі 66779,28 грн., то колегія суддів зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції щодо зупинення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно посилання апелянта на відкриття кримінального провадження №12013170460001105 , яке внесено до ЄРДР 16.11.2013р. Ширяєвським РВ ГУМУС України в Одеській області за ознаками ч.1 ст.190 КК України по факту звернення ОСОБА_5, яке перебуває в провадження СВ Ширяєвського РВ ГУМУС України в Одеській області, як на доказ в підтвердження поставки насіння соняшника у кількості 19960 кг. замість 13,92 т. проса та 8,5т. гірчиці, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України апелянт не надав вироку суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, який є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, - колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ОСОБА_6" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від "26" березня 2014 р. у справі №917/137/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 26.06.15 р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.