Ухвала

від 23.06.2015 по справі 2/1522/8888/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2209/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Станкевича В. А., Ступакова О. А.

при секретарі Стадніченко А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, приватного підприємства фірми «Ч.С.М.», ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи Головне управління Держсанепідслужби в Одеській області, управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, управління освіти й науки Одеської міської ради, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, управління розвитку споживчого ринку та захисту споживачів Одеської міської ради, про заборону діяльності кафе-бару «Вечеря», зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2014 р.,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2014 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, про винесення додаткового рішення у даній цивільній справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, представник ОСОБА_7, просив скасувати ухвалу суду як незаконну та необгруновану і ухвалити додаткове рішення у справі, зокрема, посилаючись на положення ст. ст. 79, 84, 88, 220 ЦПК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Конституційного Суду України від 30. 09. 2009 р. № 23-рп/2009 (справа про право на правову допомогу) і правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду України від 16. 09. 2009 р. (№ 32442058 ЄДРСР) і рішенні апеляційного суду Одеської області від 09. 07. 2013 р. (№ 37695337 ЄДРСР), а також врахувати відповідні докази про сплату грошових коштів, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю тощо.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6, представник ОСОБА_7, підтримав доводи апеляційної скарги; адвокат ОСОБА_8, представник ОСОБА_4, згодна з доводами апеляційної скарги; а ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_9 не визнали апеляційну скаргу та вважають ухвалу суду правильною.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат шляхом постановлення ухвали суд першої інстанції виходив з положень ст. 220 ЦПК і того, що адвокат ОСОБА_6 та ОСОБА_3 уклали договір про надання правової допомоги, і ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_6 за цим договором 4000 грн. з наданням до суду розрахунку витрат на правову допомогу за вищевказаним договором, але у справі відсутні дані, що ОСОБА_6 був допущений до участі у справі як особа, яка надає допомогу на підставі ухвали суду, і він діяв як представник відповідача.

Проте такий висновок суду є необґрунтованим і не відповідає вимогам закону з таких підстав.

За положеннями ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п. 4 ст. 1 статті).

Згідно з ч. 5 ст. 220 ЦПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (ч. 5 статті).

Зі змісту ст. 220 ЦПК України вбачається, що за заявою особи, яка бере участь у справі, у випадку не вирішення питання про судові витрати суд має ухвалити додаткове рішення по суті цього питання, оскільки це передбачено законом, а постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового рішення може мати місце лише у випадку відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, тобто, якщо рішенням суду вже було вирішено поставлене заявником питання про судові витрати.

Судом встановлено, що 05. 11. 2014 р. ОСОБА_6, представник ОСОБА_7, звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат і просив стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 оплату адвоката в сумі 4000 грн. з тих підстав, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01. 10. 2014 р. питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

Як видно з матеріалів справи та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01. 10. 2014 р. у даній справі при ухваленні рішення суд першої інстанції не вирішував питання про судові витрати.

При цьому, суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат порушив порядок, встановлений для її розгляду, оскільки одночасно прийшов до взаємовиключних суперечливих висновків - розглянув цю заяву по суті, що передбачає ухвалення додаткового рішення суду, що судом не було зроблено; і постановив ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, що передбачає встановлення відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення, чого не має у даному випадку.

На підставі матеріалів справи та вказаних правових положень апеляційний суд приходить до висновку, що за наявності заяви особи, яка бере участь у справі - ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат, питання щодо яких не було судом вирішено, суд першої інстанції в силу зазначених положень ст. 220 ЦПК не мав підстав для постановлення ухвали про відмову у постановленні додаткового рішення за вказаною заявою ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, а повинен був розглянути зазначену заяву по суті з ухваленням відповідного додаткового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 або про задоволення цієї заяви.

Не виконавши вимоги процесуального закону при розгляді вказаної заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду такої заяви.

Відповідно ж до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для розгляду заяви ОСОБА_6, представника ОСОБА_7, про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат , то це є безумовною підставою для скасування вказаної ухвали суду з передачею питання на новий судовий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 2, 312 ч. 1 п. 3, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2014 р.і передати питання щодо розгляду заяви ОСОБА_6, представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до того ж суду на новий розгляд.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_10

ОСОБА_11