Рішення

від 23.06.2015 по справі 902/930/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 червня 2015 р. Справа № 902/930/14

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Баранова Миколи Миколайовича, Яремчука Юрія Олександровича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом : Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»

до : Фермерського господарства «Ходацький Рід»

про стягнення 1 039 764,64 грн.

за зустрічним позовом: Фермерського господарства «Ходацький Рід»

до: Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»

про визнання недійсними пунктів договору

та за зустрічним позовом: Фермерського господарства «Ходацький Рід»

до: Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»

про визнання недійсним договору поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 р.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін :

позивача за первісним позовом: не з'явився;

відповідача за первісним позовом: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Ходацький Рід» 1 039 764,64 грн., з яких: 548 970, 60 грн. - основний борг, що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 року; 273 146,01 грн. - індексація ціни товару; 164 691,18 грн. - штраф; 52 956,85 грн. - пеня.

Ухвалою від 03.07.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/930/14.

04.08.2014 року відповідачем подано зустрічний позов № 29/07-14 від 29.07.2014р., в якому останній просив суд визнати недійсними п.п. 5.6., 5.6.1, 5.6.2., 5.6.3., 5.6.4., 5.6.5., 5.6.6., 5.6.7., 7.1.1., 7.1.3 договору поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 року, який ухвалою суду від 04.08.2014 року прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

05.09.2014 року від відповідача надійшов зустрічний позов № 28/08-14 від 28.08.2014р., в якому останній просив суд визнати недійсним договір поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 року, який ухвалою суду від 08.09.2014 року прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

В подальшому представником Фермерського господарства «Ходацький Рід» подано заяву б/н від 14.10.2014р. про відмову від зустрічного позову № 28/08-14 від 28.08.2014 року, яка прийнята судом до розгляду на підставі ст.22 ГК України.

Ухвалою суду від 28.10.2014 року прийнято відмову Фермерського господарства «Ходацький Рід» та припинено провадження у справі стосовно зустрічного позову № 28/08-14 від 28.08.2014 року.

Рішенням суду від 28.10.2014 року, з урахуванням виправлення помилки та описки ухвалою суду від 04.11.2014 року у даній справі, відмовлено у задоволенні зустрічного позову № 29/07-14 від 29.07.2014 року Фермерського господарства «Ходацький Рід» до Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» про визнання недійсними пунктів 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1.1, 7.1.3 договору поставки пестицидів №ВН-П-44 від 04.04.2013 року та частково задоволено первісний позов Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» до Фермерського господарства «Ходацький Рід» про стягнення 1 039 764,64 грн. Стягнуто з Фермерського господарства «Ходацький Рід» на користь Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» 548970,60 грн. боргу, 273 146,01 грн. індексації ціни товару, 15 658,22 грн. пені, 82345,59 грн. штрафу та 20362,49 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору. Відмовлено у задоволенні первісного позову у частині стягнення 37 298, 63 грн. пені та 82345,59 грн. штрафу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006» звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржене рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 82345,59 грн. штрафу, 37 298, 63 грн. пені та 432,81 грн. судового збору, та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 902/930/14 рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 року залишено без змін.

Приватне підприємство «Бізон-Тех 2006», не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 82 345,59 штрафу, 37 298,63 грн. пені та 432,81 грн. судового збору, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення та постанову судів попередніх інстанцій у вказаній частині скасувати, та прийняти нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року касаційну скаргу Приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року та рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 року у справі № 902/930/14 скасовано в частині відмови у стягненні частини пені у сумі 37 298,63 грн. у первісному позові і справу у вказаній частині направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Розпорядженням керівника апарату суду щодо повторного розподілу справи від 26.03.2015 року справу № 902/930/14 в частині відмови у стягненні частини пені в сумі 37 298,63 грн. у первісному позові передано на новий розгляд судді Матвійчуку В.В.

Ухвалою суду від 30.03.2015 року справу в цій частині прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.04.2013 року між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» та Фермерським господарством «Ходацький Рід» укладено договір поставки пестицидів № ВН-П-44 в рамках якого позивач за первісним позовом поставив відповідачеві за первісним позовом товар на загальну суму 759 163,34 грн.. За умовами п. 5.1. та п.п. 7.1.1. Договору відповідач за первісним позовом зобов'язався оплатити товар у строки, що визначені у Специфікаціях. За товар, вказаний у Специфікаціях, що становить 759 163,34 грн., відповідач за первісним позовом зобов'язався розрахуватись не пізніше 15.10.2013 року. Однак, відповідач за первісним позовом у встановлені Договором та Специфікаціями строки свої зобов'язання виконав частково, в сумі 210 192,74 грн., і станом на день звернення з позовом до суду сума боргу за Договором становить 548 970,60 грн..

Відповідач за первісним позовом у відзиві № 31/07-14 від 31.07.2014 р. на позовну заяву, не визнає позов в повному обсязі. При цьому останній посилається на наступне:

- За умовами договору поставки пестицидів № ВН-П-44 позивач зобов'язався поставити відповідачеві пестициди (засоби захисту рослин) та міндобрива. Як вбачається зі Специфікацій до Договору та накладних позивачем, крім пестицидів, було поставлено регулятори росту рослин. Господарська діяльність з продажу пестицидів та регуляторів росту рослин, в силу п. 7 ч. 2 ст. 9 закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», підлягає ліцензуванню. При цьому позивач, не зазначає про наявність відповідної ліцензії у Договору та не надає її копії до матеріалів справи. Відтак відповідач вважає, що тільки дослідження судом наявності у позивача ліцензії на здійснення вказаного виду діяльності надасть можливість визначити право позивача на стягнення боргу.

- Порядок поставки та оплати товару регламентовано п.п. 4.4., 4.5 Договору, в яких сторони погодили, що при умові здійснення авансового платежу не в розмірі, визначеному у Специфікації, Постачальник (позивач), не повинен був здійснювати поставку товару в обсягах, що перевищує розмір авансового платежу. Відповідач провів авансові платежі лише по Специфікаціях № 1 та № 2. Тоді як позивач, в порушення п. 4.5. Договору та Специфікаціям, здійснив поставку товару після строків обумовлених Специфікаціями.

- Щодо вимог про стягнення пені відповідач зазначає, що позивач нараховує пеню за 245 днів прострочення грошового зобов'язання. При цьому, за 181 день нарахування проводиться із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а за 64 дні відповідно до п. 8.1.3 договору поставки - 0,05% за кожен день. А відтак, незрозуміло дифференціований підхід у розрахунку пені, який призвів до штучного збільшення її розміру.

- Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в сумі 164 691,18 грн., що відповідає 30% від суми основного боргу, зазначає, що хоча даний розмір і відповідає умовам договору, але є значним. При цьому, зауважує, що позивач також заявляє вимогу про стягнення пені, тобто позивач притягує відповідача до різних видів відповідальності. А відтак, приймаючи до уваги, що загальна сума неустойки, згідно вимог позивача дорівнює 217 648,03 грн., при сумі основного боргу в 548 970,60грн., вважає, що сума штрафних санкцій може бути зменшена судом у відповідності до норм ст. 551 ЦК України та п.З ст.83 ГПК України.

- Щодо вимог позивача про стягнення індексації в сумі 273 146,01 грн., з посиланням на розділ 5.6 договору поставки, то вимоги в даній частині не визнає в повному обсязі в зв'язку з їх невідповідності вимогам закону, про що відповідачем була подана зустрічна позовна заява.

- Доводи позивача про те, що сума неустойки є справедливою та розумною, з посиланням на ситуацію на грошову ринку та інфляційні процеси, є необ'єктивною, оскільки, на порушення боржником своїх зобов'язань вплинули саме дані обставини.

З огляду на викладене, просив суд прийняти до уваги доводи відповідача та зменшити заявлені позивачем до стягнення суми пені та штрафу.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) у відзиві № 444/14-юр від 04.08.2014 року на зустрічну позовну заяву заперечує проти зустрічних позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2015 року справу прийнято до провадження колегіальним складом суду та призначено до розгляду на 09.06.2015 року.

14.04.2015 року від позивача надійшли пояснення № 207/15-юр від 08.04.2015 року щодо правомірності та обґрунтованості заявлених вимог про стягнення сум штрафу та пені.

Ухвалою суду від 09.06.2015 року розгляд справи відкладено на 23.06.2015 року з підстав неявки в судове засідання відповідача за первісним позовом та зобов'язано останнього надати письмові пояснення з приводу заявленої до стягнення розміру пені.

На визначену судом дату представник позивача за первісним позовом не з'явився. 22.06.2015 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання № 332/15-юр від 16.06.2015 року в якому останній зазначає, що позивач за первісним позовом підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутності представника ПП «Бізон - Тех 2006».

Відповідач за первісним позовом також не забезпечив явки уповноваженого представника в засідання суду. Пояснень, визначених ухвалою суду від 09.06.2015 року, не надав. Про розгляд справи відповідач обізнаний, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 4801 від 15.06.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 04.03.2015 року судом встановлено наступне.

За змістом частини третьої статті 35 ГПК України не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судами при попередньому розгляді справи встановлено що 11.04.2013р. між Приватним підприємством «Бізон-Тех 2006» (Постачальник) та Фермерським господарством «Ходацький Рід" (Покупець) було укладено договір поставки пестицидів № ВН-П-44 (а.с. 13-15, далі по тексту - Договір), відповідно до якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі «пестициди» або «товар»), а Покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

За умовами п.2.1. Договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 (два), якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару Покупцем зі складу Постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися Постачальником, про що він повинен завчасно повідомити Покупця. Покупець повинен письмово повідомити Постачальника не менше ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається Покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності Покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання Постачальником заявки про поставку товару.

Згідно з п. 4.4. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар у строки, зумовлені Сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов Договору. Під авансовими платежами Сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.

Якщо Покупець прострочить оплату будь-якого платежу (попередньої оплати, авансового платежу, своєчасно не оплатить вже поставлений товар), то Постачальник має право пропорційно на час прострочення Покупця затримати поставку товару або взагалі повністю або частково відмовитись від поставки товару за такою та/або наступними Специфікаціями, не несучи за це відповідальність (п. 4.5. Договору).

У п. 5.1. Договору сторони визначили обов'язок покупця оплатити постачальнику товар у строки, вказані в Специфікаціях, а також сплатити Постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим Договором.

Порядок та умови індексації суми платежів визначений у п.п. 5.6., 5.6.1., 5.6.2., 5.6.3., 5.6.4., 5.6.5., 5.6.6., 5.6.7., 7.1.1., 7.1.3. Договору.

У розділі 7 Договору сторони визначили свої права та обов'язки.

Так, зокрема, відповідно до підпунктів 7.1.1, 7.1.3 пункту 7 Договору, Покупець зобов'язується: оплатити товар (у т.ч. оплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з Договором та Специфікаціями; перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, визначеному цим Договором.

За прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий Покупцем, не нараховуються (п. 8.1.3. Договору ).

Відповідно до п. 8.2 Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями Сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Згідно з п. 9.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до кінця року, в якому він був укладений. Усі поставки Постачальником Покупцю пестицидів до кінця року, в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Якщо Сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки пестицидів, але фактично Постачальником будуть здійснюватися поставки пестицидів Покупцю, то цей Договір продовжуватиме діяти та регулювати умови таких поставок між Сторонами в наступному році до дати укладання нового договору поставки пестицидів.

10.04.2013р. сторони уклали додаткову угоду до договору поставки пестицидів № Вн-П-44 від 11.04.2013р., в якій домовились про виправлення помилки в даті укладення Договору поставки, а саме: замість « 11 квітня 2013 р.» вважати датою укладення « 04 квітня 2013 р.».

Поряд з тим, 11.04.2013р. сторони уклали додаткову угоду до договору поставки пестицидів № Вн-П-44 від 04.04.2013р., згідно з якою Сторони домовились про виправлення помилки в посиланні на Договір поставки в Специфікації № 1 від 11 квітня 2013 р., а саме: замість посилання на «Договір поставки пестицидів № 44 від 04.04.2013 р.» вважати цю Специфікацію до Договору поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 р.»; відповідно видаткову накладну № ЗП2797 від 11 квітня 2013р., за якою Покупець отримав товар згідно Специфікації, зазначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди, вважати такою, яка посилається на Договір поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 р..

У Специфікаціях №1 від 11.04.2013р., № 2 від 08.06.2014р., № 3 від 28.04.2013р., № 4 від 20.05.2013р., № 5 від 03.06.2013р., № 6 від 20.06.2013р., № 7 від 04.07.2013р. сторони визначили найменування товару, його кількість, вартість та дату поставки товару.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за Договором поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013р. Так, на підставі видаткових накладних: № ЗП2797 від 11.04.2013р., № ЗП4028 від 26.04.2013р., №ЗП5555 від 28.04.2013р., № ЗП7888 від 20.05.2013р., № ЗП7894 від 20.05.2013р., №ЗП10242 від 08.06.2013р., № ЗП9715 від 14.06.2013р., № ЗП11274 від 20.06.2013р., №ЗП12026 від 10.07.2013р. ПП "Бізон-Тех 2006" передав, а ФГ "Ходацький Рід" через представників, що діяли на підставі довіреностей, отримав товар на загальну суму 759 163,34 грн..

Згідно з актом звірки розрахунків за період з 01.01.2013р. - 30.06.2013р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, станом на 30.06.2013р. заборгованість Фермерського господарства "ХОДАЦЬКИЙ РІД" перед ПП "Бізон - ТЕХ 2006" становила 466 170, 60 грн..

Відповідач, усупереч умовам Договору, виконав договірні зобов'язання частково, здійснивши оплату товару позивачу на суму 210 192, 74 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунках.

Таким чином, ураховуючи встановлений факт поставки позивачем за первісним позовом товару відповідачеві на суму 759 163,34 грн. та факт часткової оплати поставленого товару на суму 210 192, 74 грн., несплаченим залишився товар на суму 548 970, 60 грн..

Як зазначено вище, рішенням суду від 28.10.2014 року стягнуто з Фермерського господарства «Ходацький Рід» на користь Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006»" 548 970, 60 грн. основного боргу, 273 146, 01 грн. індексації ціни товару та 82 345,59 грн. штрафу.

За порушення строків виконання зобов'язань за договором, позивач за первісним позовом нарахував та просив стягнути з відповідача за первісним позовом 52 956,85 грн. пені (за період з 16.10.2013р. по 17.06.2014р.).

Розглянувши вказані вимоги суд дійшов наступних висновків.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до част.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п.п.8.1.3 п.8.1. Договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Пунктом 8.2 Договору, сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно з статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 років.

В силу дії част.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, пунктом 8.2 Договору погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п.8.2 договору сторони погодили термін нарахування штрафних санкцій «до моменту їх фактичного виконання», що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року у справі № 3-53гс15.

Колегією суддів, перевіривши розрахунок пені за період з 16.10.2013 року по 17.06.2014 року у розмірі 52 956,85 грн., виконаний позивачем (т.1, а.с. 11), не виявлено помилок.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.17), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, судом не встановлено виняткової сукупності обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан відповідача, чи то наявність інших обставин які мають істотне значення, і які б слугували підставою для використання судом свого права на зменшення розміру стягуваної неустойки.

Крім того, відповідно до ст.42 та абзацу 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Слід також зазначити, що відповідач за первісним позовом, на вимоги ухвали суду від 09.06.2015 року, не надав суду пояснень щодо своєї позиції відносно позовних вимог в частині стягнення пені, що дає підстави для висновку про втрату актуальності даного питання для останнього.

З огляду на це, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру пені.

Зважаючи, що рішенням суду від 28.10.2014 року стягнуто з відповідача 15 619,91 грн. пені із заявленої суми 52 956,85 грн., і згадане рішення в цій частині залишено судом без змін, до стягнення підлягає сума пені в розмірі 37 298, 63 грн..

Вирішуючи питання судового збору суд зважає, що сума судового збору із задоволених вимог в частині стягнення пені становить 745,97 грн. При цьому суд зважає, що з вимоги про стягнення пені в розмірі 31239,82 грн. судовий збір відшкодовано позивачу рішенням суду від 28.10.2014 року. Виходячи із заявлених позовних вимог у справі № 902/930/14, зважаючи на покладення на відповідача суми судового збору із задоволених позовних вимог рішенням суду від 28.10.2014 року, до відшкодування підлягає сума судового збору в розмірі 434,34 грн..

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Ходацький Рід» (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020, код ЄДРПОУ 34244196) на користь Приватного підприємства «Бізон - Тех 2006» (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005 код ЄДРПОУ 34216986) 37 298 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 63 коп. - пені та 434 (чотириста тридцять чотири) грн. 34 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 червня 2015 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Баранов М.М.

Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ПП "Бізон-ТЕХ 2006" (вул. Новицького Якова, 11, м. Запоріжжя, 69005)

3 - ФГ "Ходацький рід" (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 23020)