Ухвала

від 17.06.2015 по справі 2а-413/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/42972/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 по справі №2а-413/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвер ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Соларіс», про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2012 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвер ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «Соларіс», про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 №0008522653.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби 25.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 2, 11, 65, 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвер ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 134067,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайвер ЛТД» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Соларіс» з огляду на відсутність реального здійснення відповідних операцій оскільки місцезнаходження контрагента не встановлено, а за поясненнями засновника товариства він не мав відношення до здійснення господарської діяльності.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 21.07.2011 № 3865/23-522-31608875 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2011 №0008522653, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 167584,00грн., у тому числі основний платіж 134067,00грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 33517,00грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Соларіс» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором; податковими та видатковими накладними; рахунками.

На момент здійснення спірних операцій Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Соларіс» було належним чином зареєстроване як юридична особа та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Окрім того, придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковано та в подальшому використано у власній господарській діяльності, про що свідчить розгорнута відомість руху товарів.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ФК «Соларіс».

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 04.08.2011 №0008522653 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 по справі №2а-413/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв