Постанова

від 22.06.2015 по справі 2а-4454/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2015 р. м. Київ К/9991/12531/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-НАФТА-ІН ВЕСТ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012

у справі №2а-4454/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-НАФТА-ІНВЕСТ»

до Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про стягнення суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.05.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва щодо не видачі висновку органам державного казначейства із зазначенням у ньому суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ «ПРО НАФТА-ІНВЕСТ» з бюджету за періоди: грудень 2010 року; жовтень, листопад 2010 року; серпень, вересень 2010 року; липень 2010 року; лютий 2010 року. Зобов?язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва оформити та подати до відповідного органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню ТОВ «ПРО НАФТА-ІНВЕСТ» з бюджету за періоди: грудень 2010 року; жовтень, листопад 2010 року ; серпень, вересень 2010 року; липень 2010 року; лютий 2010 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.05.2011 скасовано, прийнято нову про відмову позові повністю.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по грудень 2010 року, за якими заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податку на додану вартість на загальну суму 578962 грн.

Достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від?ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у період з грудня 2009 року по грудень 2010 року, була предметом перевірок податкового органу, за наслідками яких складено відповідні довідки, невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларацій не встановлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимоги, спрямовані на отримання бюджетного відшкодування та має всі підстави для отримання залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість в заявленій сумі. Однак, оскільки неотримання позивачем бюджетного відшкодування в зазначеній сумі обумовлене бездіяльністю податкового органу, у зв?язку з неподанням останнім висновку до органів державного казначейства, майнова вимога про стягнення коштів є передчасною, з метою захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та зобов?язати податковий орган вчинити дії з оформлення та передачі органам державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду га сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податку суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Оскільки правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що для відновлення порушеного права позивача достатнім є надання відповідачем органу державного казначейства документів, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки така вимога за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом, і не підлягає розгляду в суді, що стало підставою для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.

Водночас судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем була заявлена вимога про стягнення з державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника 578962 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка є належним способом захисту порушеного права, та підлягала вирішенню при винесені рішення судом апеляційної інстанції.

З огляду на те, що предметом судового розгляду було саме відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, судова колегія вважає можливим уточнити в цій частині рішення суду першої інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-НАФТА-ІНВЕСТ» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2011 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО НАФТА-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 34834587, місто Київ, вул. Перемоги, 9) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за періоди: грудень 2010 року; жовтень, листопад 2010 року ; серпень, вересень 2010 року; липень 2010 року; лютий 2010 року в розмірі 578962 (П?ятсот сімдесят вісім тисяч дев?ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО НАФТА-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 34834587, місто Київ, вул. Перемоги, 9) судові витрати в розмірі 3198 (Три тисячі сто дев?яносто вісім) грн. 80 коп.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун