Рішення

від 24.06.2015 по справі 910/3692/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015Справа №910/3692/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 33548855

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 20782312

про стягнення 74 377,59 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Бондаренко Г.П. - по дов.

від відповідача: Бугаєнко Ю.М. - по дов.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.06.2015р. оголошувалась перерва до 24.06.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 51 438,06 грн., вартості послуг з оцінки автомобіля в розмірі 900 грн. та пені в сумі 756,14 грн.

27.08.2013р. до господарського суду м.Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна», в якій заявник просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 67 212,25 грн., пеню в сумі 4112,64 грн.

27.10.2014р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно змісту якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн., пені в розмірі 1336,65 грн., 3% річних в сумі 4532,54 грн. та інфляційних втрат в розмірі 12416,96 грн.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вказувалось вище, при зверненні до суду заявником фактично вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не заявлялись.

Тобто, з огляду на приписи чинного господарського процесуального законодавства, слід зазначити, що заявником фактично заявлено нові позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 3% річних та інфляційних втрат, що не відповідає наведеним вище приписам Господарського процесуального кодексу України та положенням Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

При цьому, суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з окремим позовом, в якому останнім буде заявлено зазначені позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Отже, з урахуванням наведеного вище, в межах провадження по справі №910/3692/13 судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн. та пені в розмірі 1336,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №029780 від 18.11.2011р. добровільного страхування транспортних засобів в частині виплати страхового відшкодування в розмірі та строки, визначені умовами укладеного між сторонами правочину.

Відповідач у відзиві №3257/13 від 01.04.2013р. та у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що страховиком було належним чином виконано свої обов'язки за договором №029780 від 18.11.2011р., а саме здійснено розрахунок та виплату страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі транспортного засобу, оскільки за наслідками проведеної вказаним учасником оцінки вартості автомобіля до моменту настання страхового випадку та ціни відновлювального ремонту встановлено, що остання складає більш ніж 70% відсотків вартості транспортного засобу.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.06.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст.16 Закону України «Про страхування» зазначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. (ч.2 ст.16 Закону України «Про страхування»).

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» (страхувальник) було укладено договір №029780 добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого відповідно до п.п.3.1, 5 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором та обов'язковими умовами страхування транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Toyota Avensis,

реєстраційний номер: АА 7357 ЕН,

рік випуску: 2007р.

номер кузова (шасі): SB1BR56L60E215256.

Страховим ризиком за укладеним між сторонами правочином є, в тому числі, пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п.3.5.2 договору №029780 від 18.11.2011р.).

У п.5 договору №029780 від 18.11.2011р. визначено, що страхова сума становить 136 300 грн.

За змістом п.6 договору №029780 від 18.11.2011р. ліміт відшкодування визначено, як неагрегативний, тобто, такий, що дорівнює страховій сумі.

Укладеним між сторонами правочином передбачено, що розмір безумовної франшизи у разі настання дорожньо-транспортної пригоди становить 0,5% від страхової суми, а у разі конструктивної загибелі транспортного засобу франшиза складає 5% від страхової суми.

Строк дії договору №029780 від 18.11.2011р. визначено з 23.11.2011р. до 22.11.2012р. (п.9 договору №029780 від 18.11.2011р.).

В обсязі, визначеному договором, страхуванню підлягають ризики, що виникли на території України (п.5.2 договору №029780 від 18.11.2011р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №029780 від 18.11.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми матеріального та процесуального права, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт настання страхового випадку і розмір страхової виплати.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У п.2.1.28 договору №029780 від 18.11.2011р. зазначено, що страховим випадком є передбачена договором страхування подія (ризик, визначений обраною страхувальником програмою страхування та зазначений в обов'язкових умовах страхування), що сталась у період дії договору та з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику.

Як вказувалось вище, страховим ризиком за укладеним між сторонами правочином є, в тому числі, пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п.3.5.2 договору №029780 від 18.11.2011р.).

У розділі ІV договору №029780 від 18.11.2011р. сторонами було погоджено перелік виключень та обмежень зі страхових випадків.

Виходячи зі змісту наявної у матеріалах справи довідки №9051134 про дорожньо-транспортну пригоду, 08.08.2012р. о 10 годині 30 хвилин у Солом'янському районі міста Києва по вул.Уманській, 23/9 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН, що належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа», керування яким здійснював Голошубов Олег Валерійович та 2.Daewoo Nexia, державний номер АР 8513 ВХ, який належав Дублик Людмилі Миколаївні, яким керував Шерстюк Микола Сергійович.

Доказів того, що наведена вище подія сталась внаслідок обставин, що виключають визнання означеної вище події страховим випадком, матеріали справи не містять.

За таких обставин, судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталась 08.08.2012р. о 10 годині 30 хвилин у Солом'янському районі міста Києва по вул.Уманській, 23/9 за участю транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН, є страховим випадком у розумінні ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» та п.3.5.2 договору №029780 від 18.11.2011р.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.11.1 договору №029780 від 18.11.2011р. при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою страхувальник/вигодонабувач/постраждала третя особа/застрахована особа звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний: негайно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин, як тільки йому стане відомо про такі події викликати відповідні компетентні органи (заявити про подію до міліції, пожежної охорони або інших органів, відповідно до їх компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку: повідомити страховика за телефоном; вжити всіх доречних та можливих заходів для допомоги потерпілим, для зменшення розміру збитку і порятунку застрахованого транспортного засобу, для можливості подальшої реалізації свого права вимоги до винної сторони; не визнавати свою вину за подію та її наслідки без письмової на те згоди страховика; при зверненні до страховика та/або його уповноваженого представника (за телефоном, факсом, електронною поштою) страхувальник має вказати відомості щодо номеру договору, обставин настання страхового випадку, про зовнішні пошкодження про інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, місце події і перебування транспортного засобу; зробити запит до страховика стосовно подальших інструкцій; при зверненні до страховика надати останньому інформацію стосовно номеру договору страхування, обставин настання страхового випадку, інформації про пошкодження, про інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, місця події та перебування транспортного засобу, письмово оформити заяву про настання страхового випадку.

Пунктом 9.5 укладеного між сторонами правочину страховка зобов'язано протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання подія, яка має ознаки страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

При настанні страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк тридцяти робочих днів, починаючи з дати отримання письмового повідомлення про настання випадку, що може бути кваліфікований як страховий.

За твердженнями позивача, які протягом розгляду справи відповідачем не заперечувались, 08.08.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» було усно повідомлено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок.

З наявної в матеріалах справи пам'ятки збитку вбачається, що 09.08.2012р. страхувальником було надано страховику медичну довідку про вживання алкоголю, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

10.08.2012р. представниками Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» було проведено огляд транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН, під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.08.2012р., вказаному автомобілю завдано наступні пошкодження: двері задні ліві, крило заднє ліве, бампер задній, диск заднього лівого колеса, резина, подушки безпеки задні ліві, ручка двері задньої лівої, ущільнювач задньої лівої двері, обшивка даху, обшивка стійки лівої, кварта двері, ліхтар задній лівий, усунення перекосу, кришка багажника, молдінг кришки багажника, порог лівий, молдінг порогу. За наслідками проведення огляду транспортного засобу представниками відповідача складено акт №б/н від 10.08.2012р. огляду транспортного засобу (дефектна відомість). Одночасно, в акті зазначено, що автомобіль має пошкодження, що не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, а саме: бампер передній, задній бампер, кришка, крило заднє праве.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 20.08.2012р. на замовлення відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт» в особі Цурпаленко Євгенія Валентиновича було проведено оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу. За результатами проведення оцінки складено звіт №04857/КВ від 17.09.2012р., в якому визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН складає 82 853,57 грн. (враховуючи податок на додану вартість на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали), а ринкова вартість автомобіля становить 117 822,20 грн.

11.09.2012р. страхувальником подано страховику заяву б/н від 09.08.2012р. про настання страхового випадку по договору страхування, в якій позивач просив здійснити виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування. Факт отримання страховиком наведеної заяви саме 11.09.2012р. підтверджується відміткою штампу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про реєстрацію вхідної кореспонденції.

19.09.2012р. на замовлення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» Товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт» в особі суб'єкта оціночної діяльності Гончарук Миколи Вікторовича було проведено оцінку вартості транспортного засобу за наслідками чого складено звіт №1680/09/12 від 24.09.2012р. Згідно змісту означеного звіту дійсна вартість після аварійного автомобіля складає 103 400 грн., ринкова вартість транспортного засобу становить 117 822,20 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 54 516,53 грн.

25.09.2012р. представниками відповідача було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №UA201208080004/L01/04 від 25.09.2012р., згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі транспортного засобу в сумі 7607,20 грн.

Як вбачається з представленої до матеріалів справи банківської виписки з рахунку позивача, 27.09.2012р. відповідачем було виплачено страхове відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» в сумі 7 607,20 грн.

Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, що було сплачено страховиком, 04.12.2012р. позивачем було замовлено оцінку вартості матеріального збитку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», за результатами проведення якої складено звіт №С12-658 від 08.12.2012р. У звіті №С12-658 від 08.12.2012р., який складено горобцем Русланом Васильвичем (свідоцтво №4070 від 28.10.2005р. про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів), встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН складає 59 045,26 грн., а ринкова вартість вказаного транспортного засобу становить 117 465,27 грн.

14.12.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» подано до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» заяву про перегляд страхової справи, в якій страхувальник просив здійснити страхове відшкодування в сумі 59 045,26 грн., тобто з урахуванням звіту №С12-658 від 08.12.2012р.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, страхову справу не переглянуто, страхове відшкодування у розмірі більшому, ніж визначено у страховому акті №UA201208080004/L01/04 від 25.09.2012р., не сплачено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що визначення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» розміру страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі транспортного засобу є необґрунтованим. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За умовами п.10.1 договору №029780 від 18.11.2011р. у разі настання страхового випадку страховик визначає суму страхового відшкодування на підставі умов договору.

Відповідно до п.2.120 укладеного між сторонами правочину повна загибель транспортного засобу (конструктивна загибель) - це випадок, коли вартість ремонту колісного транспортного засобу (в тому числі, витрати на встановлення розміру збитку та транспортування пошкодженого автомобіля до місця ремонту) складає 70% і більше відсотків ринкової вартості такого транспортного засобу, визначеної на момент настання страхового випадку.

У п.10.6.9 спірного правочину зазначено, що при повній загибелі транспортного засобу страхове відшкодування виплачується як різниця ринкової вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку та ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу. При цьому, залишки пошкодженого транспортного засобу залишаються у страхувальника. Вартість відновлювального ремонту автомобіля визначається на підставі результатів незалежної автотоварознавчої експертизи або рахунку станції технічного обслуговування офіційного дилера, або встановленої самостійно страховиком за допомогою систем Audatex або Eurotax.

Як вказувалось вище, розмір страхового відшкодування, що підлягав сплаті страхувальнику, страховиком було визначено на підставі звіту №04857/КВ від 17.09.2012р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт», в якому визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН складає 82 853,57 грн. (враховуючи податок на додану вартість на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали), а ринкова вартість автомобіля становить 117 822,20 грн.

Одночасно, заперечуючи проти визначеного відповідачем розміру страхового відшкодування, позивачем було представлено звіт №С12-658 від 08.12.2012р., складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт».

Наразі, господарський суд критично ставиться до представлених сторонами до матеріалів справи звітів, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Пунктом 16 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

У п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи питання відносно доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ст.5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

За змістом ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Господарський суд зазначає, що доказів складання звіту №04857/КВ від 17.09.2012р. безпосередньо суб'єктами оціночної діяльності сторонами до матеріалів справи не представлено, отже, у суду відсутні підстави вважати, що оцінка ринкової вартості автомобіля Toyota Avensis, державний номер АА 7357 ЕН та його відновлювального ремонту була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Декра Експерт» у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому, обидва звіти складені безпосередньо на замовлення сторін, а викладені в них висновки відрізняються настільки, що повністю спростовують позицію кожного відносно конструктивної загибелі транспортного засобу, тобто у сукупності зі встановленими обставинами звіти позивача і відповідача містять зовсім протилежні висновки відносно вказаного питання.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи ухвалою від 08.04.2013р. по справі №910/3692/13 було призначено судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою від 08.04.2013р. проведення судової експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судового експерта поставлено, в тому числі, такі питання: яка дійсна ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 7375 ЕН, рік випуску 2007 до його пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 08.08.2012 о 10:03 год. на вул.Уманській, 23/9 в м.Києві?; яка дійсна вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля « Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 7375 ЕН, рік випуску 2007, що дорівнює вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, яка трапилась 08.08.2012 о 10:03 год. на вул.Уманській, 23/9 в м.Києві?; чи перевищує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 7375 ЕН, рік випуску 2007р. 70% його ринкової вартості?

За результатами проведення експертизи судовим експертом Черкашиним Ю.І. було складено висновок №3536/13-54 від 23.07.2013р., в якому у відповідь на запитання суду експертом зазначено, що ринкова вартість транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 7375 ЕН складає 117 966,82 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного становить 47 662,58 грн., а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 7375 ЕН, рік випуску 2007р. не перевищує 70% його ринкової вартості.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Відповідачем у клопотанні №4350/13 від 10.10.2013р. щодо змісту означеного експертного висновку в частині визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу було надано заперечення.

За приписами ч.4 ст.42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Пунктом п.15.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» передбачено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Ухвалою від 21.11.2014р. було призначено по справі повторну судову експертизу, проведення якої доручено Харківськму науково-дослідному інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України.

За результатами проведення повторного експертного дослідження судовим експертом Власовим О.Ю. складено висновок №14087 від 22.04.2015р. судової автотоварознавчої експертизи.

Проте, за висновками суду, наведений результат експертного дослідження не відповідає всім, визначеним ст.3 Закону України «Про судову експертизу» принципам судово-експертної діяльності, якими є законність, незалежність, об'єктивність і повнота дослідження.

Наразі, при визначенні відповіді на запитання суду щодо ринкової вартості транспортного засобу експертом враховано строк експлуатації 4,9166 років, тоді як за даними технічного паспорту роком випуску транспортного засобу є 2007р., а дорожньо-транспортна пригода сталась 08.08.2012р., тобто, на момент настання страхового випадку строк експлуатації автомобіля «Toyota Avensis», реєстраційний номер АА 7375 ЕН перевищував п'ять с половиною років.

Тобто, з огляду на наведене вище, у суду відсутні підстави вважати визначену експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України ринкову вартість транспортного засобу обґрунтованою.

З приводу доказової сили висновків №14087 від 22.04.2015р. та №3536/13-54 від 23.07.2013р. суд зазначає, що за приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

У ст.43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку щодо необхідності оцінки висновків №14087 від 22.04.2015р. та №3536/13-54 від 23.07.2013р. у сукупності з іншими представленими до матеріалів справи учасниками судового процесу документами.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 24.06.2015р. представниками обох сторін було підтверджено наявність помилок у висновку, що складний Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України.

Наразі, в частині визначення ринкової вартості транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН суд приймає до уваги висновок №3536/13-54 від 23.07.2013р. експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому зазначено ринкова вартість вказаного автомобіля складає 117 966,82 грн.

У судовому засіданні 24.06.2015р. представник позивача сумнівів щодо обґрунтованості означеного висновку не надав. Одночасно, представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зазначено на наявності зауважень щодо означеного висновку в частині визначення вартості відновлювального ремонту. Правильність визначення ринкової вартості автомобіля відповідачем не заперечувалась.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в частині відповіді на запитання суду щодо ринкової вартості транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН, рік випуску 2007, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що при визначенні суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» Товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» на підставі договору №029780 від 18.11.2011р. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.08.2012р., слід застосувати ринкову вартість автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН на рівні 117 966,82 грн.

Щодо визначення вартості відновлювального ремонту транспортного Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН господарський суд зауважує наступне.

У пункті 6 договору №029780 від 18.11.2011р. сторонами погоджено варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня».

За умовами п.10.23 укладеного між сторонами правочину у разі обрання умови виплати страхового відшкодування «Майстерня» розрахунок суми страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених із страховиком рахунків і способу ремонту станції технічного обслуговування, яка виконує роботи, спираючись на часові норми виробника, а також ціни запасних частин і матеріалів офіційних імпортерів, які вказані в системі Audatex або Eurotax.

У разі, якщо вартість відновлювального ремонту, визначена станцією технічного обслуговування, перевищує розмір збитку, визначеного суб'єктом оціночної діяльності, страхове відшкодування може бути розраховане саме на підставі актів виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату відновлювального ремонту (п.10.23.2 договору №029780 від 18.11.2011р.).

Отже, з огляду на погодження сторонам наведеного вище варіанту виплати страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що саме рахунок станції технічного обслуговування є належним доказом вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. При цьому, судом враховано, що документи стосовно проведення ремонту, складені станцією технічного обслуговування, за умовами п.10.23.2 договору №029780 від 18.11.2011р. мають переважне значення над висновками суб'єктів оціночної діяльності, що повністю відповідає також умовам п.6 вказаного договору щодо варіанту виплати страхового відшкодування «Майстерня».

Наразі, як свідчать матеріали справи, 14.08.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» було виставлено рахунок-фактуру №СМУ00017838, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН становить 82 217,26 грн.

За твердженнями позивача, станом на момент вирішення спору по суті транспортний засіб Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН було відновлено, а остаточна вартість відновлювального ремонту становила 81 329,64 грн.

Вказані обставини підтверджується представленими до матеріалів справи актами №36045 від 23.12.2013р. на суму 71 944,43 грн., №36044 від 23.12.2013р. на суму 9155,61 грн. та №36043 від 23.12.2013р. на суму 229,60 грн. виконаних робіт-послуг, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» та скріпленні підписами представників та печатками вказаної особи і Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна».

При цьому, судом прийнято до уваги, що під час розгляду спору у судовому засіданні 24.06.2015р. представником відповідача було підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» є авторизованою станцією технічного обслуговування автомобілів марки Toyota, з якою Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» тривалий час веде співробітництво, внаслідок чого відповідач не заперечує правомірності обрання позивачем саме вказаного товариства для проведення ремонту.

Наразі, господарським судом встановлено, що позивачем було оплачено вартість відновлювального ремонту, що підтверджується платіжними дорученнями №3788 від 16.10.2013р. на суму 65 138 грн. та №4035 від 16 191,64 грн.

Одночасно, заперечень щодо визначеної вказаним суб'єктом господарювання вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не висловлено.

Отже, з огляду на наведене вище, оцінюючи наявні в матеріалах докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН становить 81 329,64 грн.

Одночасно, посилання відповідача на те, що визначена в актах ціна вже містить знижку в розмірі не менш як 15%, а отже, слід для розрахунку застосовувати повну ціну ремонту, суд до уваги не приймає. При цьому, зазначає наступне.

Відповідно до п.15 ст.1 Закону України «Про ціни та ціноуворення в Україні» ціна - це виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Наразі, суд зауважує, що ціна робіт, наведена в актах №36045 від 23.12.2013р., №36044 від 23.12.2013р. та №36043 від 23.12.2013р., свідчить про волевиявлення позивача та станції технічного обслуговування щодо саме такої вартості робіт і саме в такому розмірі у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» виникає зобов'язання з оплати ремонтних робіт. До того ж, судом вже було встановлено, що заявником було оплачено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН саме у розмірі 81 329,64 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ринкова вартість автомобіля Toyota Avensis, реєстраційний номер АА 7375 ЕН становила 117 966,82 грн., а вартість його відновлювального ремонту складала 81 329,64 грн. суд дійшов висновку, що у даному випадку визначення страховиком розміру страхового відшкодування на умовах конструктивної загибелі є безпідставним та неправомірним, оскільки фактично вартість відновлювального ремонту транспортного засобу не перевищує 70% його ринкової вартості (117 966,82 *70% = 82 576,77 грн., тоді як 81 329,64 грн. дорівнює 68,94% вартості колісного транспортного засобу).

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд зазначає, що у даному випадку у страховика виник обов'язок з виплати страхового відшкодування саме з урахуванням вартості відновлювального ремонту, що визначена в актах авторизованої станції технічного обслуговування.

При цьому, судом прийнято до уваги, що при розрахунку суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, позивачем було враховано суму грошових коштів, що були сплачені відповідачем у досудовому порядку.

Крім того, суд зауважує, що вирахування заявником франшизи в розмірі 681,50 грн. у даному випадку є безпідставним, оскільки в страховому акті №UA201208080004/L01/04 від 25.09.2012р. страховиком вже було враховано розмір безумовної франшизи, а отже фактично страхувальник має право на отримання більшого страхового відшкодування, ніж заявлено до стягнення, проте, суд не може на власний розсуд змінювати позовні вимоги чи спонукати позивача до їх уточнення.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 1336,65 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами п.9.5.5 договору №029780 від 18.11.2011р. страховик за несвоєчасну сплату страхового відшкодування сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Наразі, враховуючи порушення відповідачем передбачених договором №029780 від 18.11.2011р. строків сплати страхового відшкодування. Позивачем за період з 03.10.2012р. по 03.04.2013р. нараховано неустойку в розмірі 1336,65 грн.

Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок є невірним, з огляду на наступне.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як було встановлено судом, заяву про настання страхового випадку було отримано відповідачем 11.09.2012р., тобто, саме з наведеної слід відраховувати передбачені умовами спірного правочину 30 робочих днів для виплати страхового відшкодування, тобто останнім строком виплати було 23.10.2012р., а право на нарахування неустойки виникло 24.10.2012р.

Після проведення власного розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на суму 1183,25 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн. та пені в сумі 1336,65 грн. у визначених вище сумах.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, грошові кошти у розмірі 106,50 грн., сплачені на підставі квитанції №N04ZD48064 від 27.10.2014р., підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір в сумі 1720,50 грн. та витрати на проведення судової експерти в сумі 4112,64 грн. згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, витрати на проведення судової експертизи, понесені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна», за наслідками розгляду спору не розподіляються, оскільки відповідачем всупереч вимогам ухвали від 18.05.2015р. не надано належних доказів їх понесення.

При цьому, суд зауважує, що у разі подання документів щодо понесення витрат на проведення судової експертизи відповідач не позбавлений права та можливості звернутись до суду з заявою про винесення додаткового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 73040,94 грн. та пені в сумі 1336,65 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.40, ЄДРПОУ 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд.87-А, ЄДРПОУ 33548855) страхове відшкодування в сумі 73040,94 грн., пеню в розмірі 1183,25 грн. та господарські витрати в розмірі 5821,11 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Оміа Україна» (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд.87-А, ЄДРПОУ 33548855) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 106,50 грн., сплачений на підставі квитанції №N04ZD48064 від 27.10.2014р.

У судовому засіданні 24.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення буде складено 26.06.2014р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Нечай О.В.

Суддя Грєхова О.А.